Він вам не "пес": це незвичайне українське слово має два різних значення

В українській мові збереглося багато теплих, емоційних і водночас маловідомих слів, які походять з національної лексики та регіональних говірок. Одне з таких – "цюця". Це слово найчастіше вживають діти, а також дорослі у розмовному та побутовому мовленні, коли йдеться про улюблену собаку чи маленького песика.

Як повідомляє портал "Словник", "цюця" – дитяча форма звернення до собаки або пестлива назва домашнього улюбленця. Наприклад, у праці Матвія Номиса (українського етнографа Матвія Симонова) є фраза: "Спекла Луця: не схоче їсти й цюця", а в оповіданнях Барвінського описано: "Мале перед цюцею заздалегідь уже танцює і хвалиться цюці, що тато прийде". У цих прикладах слово вживається як ніжне, майже родинне звернення до тварини.

Значення слова "цюця"

Слово означає собаку або песика, найчастіше маленьких, домашніх, близьких до дитини чи родини. Воно має виразне емоційне забарвлення і передає ніжність або лагідне ставлення до тварини. "Цюця" – іменник жіночого роду, який відмінюється за всіма відмінками та може вживатися як в однині, так і в множині.

Цікаво, що існує й споріднений варіант – "цюцько", розмовне слово чоловічого роду, яке також означає собаку. У Грінченковому словнику подано: "Не всякому цюцькові про те знати". В інших текстах зустрічається: "Дорогою мене стріває здоровенний рябий цюцько". Це слово вважається зменшувальною формою до "цюця", хоча іноді використовується для позначення більших собак.

На Галичині ж існує ще один сенс для слова "цюця": за місцевим діалектом це слово означає "цукерка". Це слово побутує в родинному спілкуванні, найчастіше його використовують у зверненні до дітей: "Хочеш цюцю?", тобто "Хочеш цукерку?".

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав про значення українського слова "дзюра", яке також є діалектним та зустрічається в західних та північних регіонах. Його тлумачення має кілька цікавих значень.