Прохолодні влітку та теплі взимку: в Одесі є енергоефективні будинки, які старші за саме місто

На схилах Шкодової гори в Одесі можна побачити незвичні фасади з вікнами та дверима. Ці будинки вирубували просто у скелі, і з'явилися вони раніше за саму Одесу. "Телеграф" розповідає про печерні будинки, хто в них жив і чим вони особливі.

Перші печерні житла почали з'являтися наприкінці XVIII століття, коли після зруйнування Запорозької Січі частина козаків переселилася в район Хаджибейського та Куяльницького лиманів, 048.ua. Вони обживали балки та схили, засновуючи хутори Куяльник, Усатове, Нерубайське.

Масове будівництво печерних будинків розгорнулося вже в першій чверті XIX століття. Це пов'язано з розвитком видобутку ракушняку. З появою англійських пилок його стали не лише виломувати, а й випилювати. Камінь видобували просто у схилах, і в процесі нерідко формувалися житлові простори.

Такі будинки не можна назвати просто печерами. Це були повноцінні господарства. У вертикальному урвищі вирізали фасадну стіну з вікнами та дверима, а далі приміщення йшли вглиб гори. У таких будинках було зазвичай від трьох до п'яти кімнат, але за потреби їх робили більшими. Угорі в плиті робили отвори для димарів. Ззовні було подвір'я, городи, господарські будівлі.

Зазначається, що печерні житла були енергоефективними. У глибинних приміщеннях температура цілий рік трималася на рівні 14–15 °C. Товщина зовнішньої стіни часто перевищувала метр, тому взимку в будинку було тепло й сухо, а влітку — прохолодно. Криниці облаштовували як ззовні, так і просто всередині таких жител.

У багатьох будинках були виходи до підземних ходів, що було зручно для каменотесів: вони фактично працювали поруч із домом.

Подібні житла існували не лише на Шкодовій горі. Їх можна було зустріти в Усатовому, Нерубайському, Кривій та Холодній Балках, а також уздовж морського узбережжя — від Ланжерона до Малого Фонтану. Однак до XXI століття в межах самої Одеси такі будинки збереглися лише на вулиці Гладкова.

Спочатку тут жили каменорізи, але з часом будинки виявилися покинутими. Пізніше їх почали використовувати представники місцевого кримінального світу.

Сьогодні печерні будинки не використовуються як житло. Частина об'єктів занедбана. На схилах усе ще можна побачити залишки фасадів, а на деяких навіть збереглися сліди побілки.