"Ну як не підтримувати мобілізацію?"Лідер "Довіри" у Раді про війну, вибори та спілкування з Єрмаком

Нинішня Верховна Рада IX скликання може стати останнім зібранням, в якому працюють мажоритарники. Новий Виборчий кодекс змінив правила на наступні вибори. Коли вони відбудуться — ніхто не може спрогнозувати. Тому чинні нардепи з виборчих округів продовжують працювати, хоч і дещо втративши свої позиції.

Їхні голоси завжди були на вагу золота. Аби мати більше можливостей, мажоритарники-самовисуванці об’єднувались в парламенті в депутатські групи. В чинній Раді таких дві — "За майбутнє" та "Довіра".

Як працює депгрупа під час війни, чи втручається в її роботу бізнесмен Андрій Веревський та чи є вона пропрезидентською? Про це "Телеграф" поспілкувався з лідером групи "Довіра" Олегом Кулінічем.

"З Давидом Арахамією у нас дружні стосунки"

— Розкажіть, як зараз влаштована робота депутатської групи "Довіра".

— У групі всі мажоритарники, і у кожного є округи, тобто ті люди, які нас обирали. Зараз левову частку часу займає війна і допомога Збройним силам. Відповідно, кожен з депутатів обрав той підрозділ, з яким працює. В цьому плані всі залучені до роботи на перемогу.

Можу сказати за себе, чим займаюсь. З початку війни я допомагаю 116-й бригаді територіальної оборони — закупив їм за власні кошти понад тисячу бронежилетів, десь 1200 комплектів форми. На перших порах після вторгнення була нагальна потреба в цьому, і я її забезпечив. Торік я їм придбав БТР для вивозу поранених. У них такої штуки навіть не було, а вона дуже потрібна. Також це рації, "нічники", тепловізори, автівки, безпілотники. Постійно на зв'язку з керівництвом бригади. Вони телефонують, я їм допомагаю.

Окрім 116-ї бригади, ще на контакті з 10-м армійським корпусом — торік їм серйозно допомогли по дронах. Допомагаю і морпіхам. І, в принципі, думаю, що так всі мажоритарники нашої групи постійно допомагають війську.

— Коли була створена ваша група, ви пояснювали, що єдиної ідеології у вас нема. Але вам краще бути об'єднаними, бо так легше доносити свою позицію в парламенті. Наскільки змінилась цінність створення і роботи депутатської групи у Верховній Раді після повномасштабного вторгнення?

— Парламент — це майданчик для донесення власних думок, власної позиції. Потужний мажоритарник у цьому плані, мені здається, нікуди не зникає, навіть в умовах великої війни. Мабуть, у всіх змінилися цінності через війну, але людям в областях чи в округах потрібно до когось звертатися — голова ОТГ, депутат, якщо він працює. Працюють приймальні, робота ведеться.

В принципі, ми тоді правильно зробили, що створили цю групу. Ми можемо доносити свою думку, якісь законодавчі зміни, чи контролювати, щоб не було гірших змін у законодавстві, в тому чи іншому напрямі економіки, аграрної сфери, енергетики. Тому це завжди нормальна історія. Коли ти не входиш до жодної фракції або групи, то в тебе менше можливостей.

— Як часто у вас бувають засідання групи, де ви погоджуєте спільну позицію?

— У нас постійно працює чат групи, коли вже є порядок денний парламенту, ми це обговорюємо. Кожен законопроєкт ми аналізуємо. І безпосередньо перед засіданням також збираємося.

— Які спірні питання виникають в групі?

— Можемо дискутувати щодо загальних державних питань. Щодо віри можуть бути дискусії — деякі наші колеги активно підтримують законодавчі зміни проти Московського патріархату. Щодо таких питань у нас зрозуміла позиція — кожен сам визначається. Тиску нема і не може бути. Це фундаментальні речі, які я ніколи не робив і не буду робити. Це якраз ті питання, за які людина буде відповідати потім перед електоратом.

— Що не змінилося у вашої депутатської групи з моменту створення, то це те, що ви досі є додатковими голосами для фракції "Слуга народу" (СН)…

— Ми ще тоді задекларували, що ми — з президентом. Коли почалася повномасштабна війна, тоді не можна було бути не з президентом і взагалі не з країною. Але зауважу, що не всі ініціативи влади ми підтримували.

— Як відбувається співпраця з представниками СН? Хто до вас приходить щодо голосувань за закони?

— Я більше спілкуюся з [головою фракції] Давидом Арахамією. У нас дружні стосунки. З [заступником голови фракції] Андрієм Мотовиловцем також. Вони завжди запитують, яка моя позиція щодо того чи іншого питання. Я кажу, за які законопроєкти ми не будемо голосувати. У більшості випадків, коли скажемо, що ми "мінус", це питання просто не виносять у зал. Зокрема, якщо це стосується економіки чи якихось таких речей.

Є контакти й з Офісом президента (ОП), з головами комітетів парламенту постійно спілкуюсь. Я ж усіх знаю. Якщо щось важливо, вони підходять і ми обговорюємо. Наприклад, [голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило] Гетманцев, [голова комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина] Третьякова.

Є чат голів парламентських фракцій, якісь речі можемо проговорити там. Ми ж плануємо порядок роботи. Я можу набрати того ж [спікера парламенту Руслана] Стефанчука чи [віцеспікера парламенту Олександра] Корнієнка.

— Але до вас приходять і кажуть, що потрібно дати голоси за щось конкретне?

— Такого нема. Просять подивитися і сказати нашу позицію. А ми тоді говоримо, чи підтримуємо це рішення. Ми можемо дати свої правки, після узгодження яких "Довіра" готова підтримати на голосуванні. Або ми домовляємося, що перше читання голосуємо, а тоді вносимо правки. Якщо до другого читання наші правки не будуть враховані, то ми голосувати не будемо.

— Як часто ваші вимоги чують там?

— Механізм таких домовленостей, в принципі, працює.

— Ви вже згадали про ОП. З ким там комунікуєте?

— Спілкуюсь більше з головою Офісу Андрієм Єрмаком.

— Коли ви останній раз бачили Андрія Борисовича?

— Десь три тижні тому. У нас нормальна комунікація, робоча.

— Які питання обговорюєте?

— Якісь глобальні речі щодо війни. Ми ж розуміємо, що важливі речі в цьому контексті треба підтримувати. Ту ж мобілізацію. Ну як її не підтримувати?

— Єрмак особисто просив вас підтримати закон про мобілізацію?

— Я не буду конкретно говорити, який законопроєкт і хто просив. У нас нормальна комунікація, ми розуміємо один одного.

— Коли ви востаннє бачилися з президентом? Цього року вже була з ним зустріч?

— Цьогоріч ще не зустрічались. Я ж розумію, чим зараз займається президент — міжнародними питаннями, війною. Тому наші питання більше зав’язані на керівнику Офісу.

У мене позиція — якщо треба буде, мене запросять і ми там поговоримо.

Про вплив Веревського

— Хто зараз є бенефіціарами вашої депутатської групи?

— Всі ми [депутати групи] і є бенефіціари.

— Я маю на увазі, хто фінансово підтримує групу? Ряд крупних аграрних бізнесменів пов’язують з "Довірою" — Андрій Веревський, Юрій Косюк…

— Чому ви думаєте, що хтось має фінансово підтримувати групу? Думаю, що це якісь вигадані історії. Веревський — мій товариш, якого я знаю понад 20 років. У нього працює серйозна компанія, яка багато чого генерує в агросектор, навіть під час війни. Донатить також багато. Це ж не означає, що хтось є бенефіціаром групи.

Той же Косюк — колись у його компанії працював наш депутат Микола Кучер. Але це ж нічого не означає.

Всі 19 членів групи — це бенефіціари групи.

— Веревський через вас намагається проштовхувати якісь свої ініціативи?

— А у нього нема ніяких "своїх ініціатив". Зараз ініціативи — це перемога у війні.

— Я розумію, але аграрний сектор зараз є одним з основних в Україні.

— Ми з ним можемо обговорювати стратегічні речі, важливі для агросектору. Але мова не йде про якісь ініціативи, оскільки це справа того чи іншого міністерства. У нас була нормальна комунікація з [ексміністром агрополітики Миколою] Сольським.

Основні завдання зараз — щоб ми перемогли в цій війні, щоб повернули наші території. Я думаю, тут цілі сходяться — і у мене, і у Веревського.

— Тобто ви можете сказати, що він не має впливу на депутатську групу?

— Абсолютно ніякого. І він не втручається в її роботу.

— Чи відомо вам щось стосовно його спілкування з Банковою? Бо, як ми знаємо, Єрмак з ним комунікує, передає через нього якісь свої побажання до депутатської групи.

— Такого взагалі нема. Андрій Єрмак, якщо треба щось передати, то спілкується зі мною. І ми, повторюсь, нормально комунікуємо.

Можливо, є глобальне нерозуміння. У нас є аграрний сектор, є велика компанія Веревського Kernel Group. Є питання зернового "коридору", з яким були проблеми через обстріли росіян. Зрозуміло, що є спілкування власника такої компанії з ОП і безпосередньо з президентом, з профільними міністрами. Тому що він може мати якусь свіжу думку, згенерувати якусь ідею. Абсолютно нормально, я вважаю.

"Зараз ми з президентом, по-іншому не може бути"

— За нашою інформацією, ваша депутатська група і "За майбутнє" поставили умову, що в пленарні дні ви працюєте лише чотири години і декілька днів на місяць. Тобто чотири години проходять, і ваші депутати залишають засідання.

— У вас хибна інформація.

— Але насправді так і є, що більшість депутатів залишає парламент.

— Наші депутати йдуть, коли нас не чують. Колись така історія була. Ми вийшли, погуляли. Але потім порозумілися.

— Ваша група складається з депутатів, які не проживають у Києві…

— Так, але всі приїздять. В цьому плані у нас дисципліна. Атмосфера в групі рівна, спокійна. Нема ніякого вождизму. Я вважаю, що це правильно. Коли робота, всі повинні бути тут. Всі приїздять. Ввечері з'їхались із Закарпаття, Вінниці, Полтави, Запоріжжя, Одеси. Приїхали. Далі — погоджувальна рада. Зустрілися, переговорили якісь задачі. І чотири дні всі працюють.

— Тобто ви хочете сказати, що ви не ставили умови, що працюєте декілька днів на місяць по чотири години в пленарний день?

— Ні, це ж на погоджувальному засіданні всі домовляються, що працюємо, наприклад, чотири години. Коли треба, ми будемо працювати до вечора чи до ночі.

— Чи надходила вам пропозиція увійти до складу фракції СН?

— Ні, не було. У нас є наша група, юридично обґрунтована і зареєстрована. Навіщо нам це?

— Щоб бути вже єдиною командою з президентом.

— Так ми й так з президентом зараз. І по-іншому не може бути.

Пропозицій не було, ініціативи від нас також не було.

— А об'єднання з іншими депутатськими групами, наприклад, із "За майбутнє"?

— А навіщо?

— Мати сильнішу фракцію.

— По-перше, не обговорювали. Нам достатньо того, що є. У нас у фракції рівні стосунки, всі люди зрозумілі. Ми перед собою завдання об’єднання не ставимо. Хоча дуже багато депутатів хотіли б зайти до нас у "Довіру".

— Звідки?

— Є позафракційні депутати, і багато хто хоче. Тому що в нас гарна атмосфера в групі.

— Чому ви не берете?

— Якоїсь конкретики не було.

— А чи є хтось з вашої депутатської групи, хто хотів би вийти?

— Нема.

— А щодо складання мандату? Є охочі?

— В групі нема.

— Ви спостерігаєте втому серед ваших колег?

— Яка може бути втома, коли я постійно спілкуюся з військовими і бачу, в яких вони умовах працюють.

Як морально в мене може бути втома? Від чого втома? Ти тут на країну працюєш. Якщо всі складуть мандати, хто буде в парламенті? Ми ж не залишимось без Ради. Це ж нонсенс.

— Тоді я запитаю про Сергія Шахова — вашого народного депутата, який перебуває за кордоном. Що з ним взагалі відбувається?

— Це краще у нього запитати.

— Заждіть. Ви ж лідер депутатської групи, представником якої є Шахов.

— У нього було лікування, він був десь у Киргизстані.

— Крім лікування, в нього ще була кримінальна справа.

— Це його питання. Тому тут краще з ним говорити.

— А ви як часто з ним спілкуєтесь? Коли останній раз чули його, бачили?

— Днями говорив. Він запитав, як справи.

— Ви вважаєте нормальним, що він досі залишається депутатом? Чи не варто йому скласти мандат?

— Це рішення він сам повинен прийняти.

— Це впливає на репутацію депутатської групи.

— Я йому рекомендував це зробити. По-перше, він мажоритарник. Він вибирався на окрузі в Луганській області. Але його округ в окупації. Теж така ситуація. Мабуть, для нього це важкувато. Тому тут йому приймати рішення. Це питання не до лідера групи, а особисто до депутата та Регламентного комітету.

"Якщо усі депутати складуть повноваження, то хто буде працювати?"

— У вас ще є декілька депутатів в групі, які втратили свої округи через російську окупацію. Чим вони зараз займаються?

— Вони працюють у комітеті, в ТСК. Вони, в принципі, активно працювали з переселенцями. Вони активні в сесійній залі. До них нема запитань.

— На вашу думку, таким депутатам варто складати мандат? Чи треба працювати далі?

— Це запитання до них.

— Якби ви втратили свій округ, що зробили б?

— Не знаю, що робив би. Окрім округу, ще є робота в сесійній залі, допомога військовим. Якщо усі складуть повноваження, то хто буде працювати? Тому кожен сам приймає рішення. Якщо знаходиш роботу, працюєш ефективно в сесійній залі — голосуєш, виступаєш, вносиш законодавчі зміни, генеруєш якісь законопроєкти, то навіщо тобі складати повноваження, коли ти ухвалюєш важливі рішення в країні під час війни?

— За новим Виборчим кодексом це скликання є останнім, в якому працюють мажоритарники…

— Нічого страшного. Я давно вже працюю в Полтавській області. І для мене це не є проблемою. Якщо буде запит від людей на таких політиків, як я, тоді буду приймати рішення [щодо участі в майбутніх виборах]. Якщо чесно, не ставив перед собою таке питання, що я буду робити потім. Я думаю, що мені є чим займатися і буде чим займатися.

— Скасування мажоритарки ви вважаєте правильним рішенням?

— Нам не дозволять мати мажоритарну систему наші міжнародні партнери.

— За нового Виборчого кодексу, як вважаєте, ви особисто змогли б пройти в парламент?

— Ви маєте на увазі від якоїсь політичної сили?

— У вас же є партія "Довіра".

— Це ж не означає, що ми будемо брати участь у парламентських виборах як "Довіра".

— Як "Слуга народу"?

— Запитання, чи ще СН братиме участь. Може, по-іншому якось буде.

Скажу відверто, пропозицій дуже багато. Вони були і є. Від різних політичних сил.

— Навіть зараз?

— Мені особисто — постійно.

— Тобто є якісь ознаки підготовки до виборів?

— Зараз усі займаються війною. До війни було багато пропозицій. Постійно є якийсь діалог. У парламенті усі спілкуються. Завжди ведуться розмови з потужними мажоритарниками, які мають рейтинг.

— Ви маєте на увазі з боку влади?

— Ні, не тільки з боку влади. Я б сказав, що зараз взагалі нема мови про вибори з боку влади, вони зараз займаються війною. І президент, і Офіс.