Грошей немає, але ви тримайтесь: як освіта пережила 2024 рік і які новації наробили галасу

Протягом року зарплата вчителів не змінювалась, зате додавалось викликів, для дітей та батьків також

2024 рік, що добігає кінця, виявився непростим для освіти України, адже навчання, як й у попередні два роки, тривало в умовах постійних ворожих обстрілів та відключень світла. При цьому у профільному міністерстві намагалися ще й запровадити зміни та інновації, не всі з яких прихильно було сприйняти як педагогічною спільнотою, так й учнями та батьками.

"Телеграф" згадав про основні інформприводи, які супроводжували освітній процес протягом року.

Найнижча середня зарплата

Оплата праці вчителів була однією з найбільш дискусійних освітніх тем цього року. З тим, що виплати вже давно не відповідають економічним реаліям, здається, погоджувались всі, але про відчутне підвищення (з літа минулого року в медіа "ялозили" цифру 40 тис. гривень) посадовці та політики говорили хіба що в прив'язці до майбутньої перемоги. А до її настання освітяни побачили мінімальні зміни. Причина в тому, що двічі за рік підросла лише мінімальна заробітна плата (з 1 січня до 7 100, а 1 квітня – до 8 000 гривень), а от посадовий оклад працівника I тарифного розряду, на основі якого розраховується зарплата бюджетників, лишився як й торік на рівні 3 195 гривень.

Навіть за таких умов, нагадували у Профспілці працівників освіти та науки України, якби виконувався Закон "Про освіту", то педагоги могли б розраховувати на зарплату від 24 тис. гривень. Адже "посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат". Натомість ігнорування законодавчих норм та "хитра" система розрахунків призвела до того, що молоді вчителі без досвіду могли отримувати нижче мінімалки. При цьому і досвідчені педагоги, які пропрацювали в школі не один рік, мали відповідну категорію, класне керівництво, отримують не набагато більше – в середньому 12-13 тис. гривень на місяць. Сума ця залежно від регіону варіювалась, але в цілому, за даними Мінфіна, середня заробітна плата в освіті лишалась протягом року найнижчою в Україні. Для порівняння за третій квартал 2024 року вона становила 14,2 тис. гривень, в той час, як у фінансовій та страховій діяльності – 41,5 тис. гривень, авіаційному транспорті 43,4 тис. – гривень, а галузі інформації та комунікації – 52,5 тис. гривень.

Коли дійшло до формування та розгляду бюджету на 2025 рік, то очікування педагогів на справедливі виплати не справдились. МОН, яке підрахувало, що тільки виконання згаданого закону вимагає додатково 270 млрд. гривень, на виділенні навіть частини суми не надто наполягало. В результаті додаткові кошти в бюджеті знайшлись для перегляду зарплат прокурорам та суддям, але не вчителям. Єдине на що спромоглися в уряді, так це запровадити з 1 січня 2025 року "вчительську доплату" у розмірі 1000 гривень, а з 1 вересня – 2000 гривень. Тобто загалом на рік це лише додаткові 18 тис. гривень. Виглядає як насмішка, особливо на фоні виділення на той же період 2,28 млн. гривень на утримання одного народного депутата, куди закладена компенсація вартості проїзду Україною, оренди житла чи готельного номера тощо.

"Школа офлайн" – дітей таки повернули за парти?

Якщо підвищення заробітної плати вчителям виявилось не на часі, то видатки на запровадження концепції "Школа офлайн", що передбачала максимальне повернення дітей за парти, навпаки були протягом року в пріоритеті. Основні витрати були пов'язані з проєктуванням та будівництвом нових та ремонтом наявних укриттів в навчальних закладах, а також створенням підземних шкіл. Якщо, наприклад, у Харкові освітній процес "в андеграунді" організовували в тому числі й на базі станцій метро, що дозволило запустити його ще у 2023 році, то у прифронтовому Запоріжжі все робили з нуля і першу підземну школу на 100 дітей відкрили під кінець 2024 року.

За даними Міносвіти, забезпечення доступу до очного навчання виявилось вкрай недешевою справою. Загалом уряд виділив 7,5 млрд. гривень на організацію освіти "під землею" й підрахував, що укриття різного формату дадуть можливість безпечно навчатися 100 тисячам дітей. В процесі будівництва/ремонту наразі 70 об'єктів, найбільше їх в роботі у Харківській, Миколаївській та Запорізькій областях.

В МОН наполягають, що процес прозорий та позбавлений бюрократії. Натомість громадські активісти та медіа неодноразово порушували питання зловживань на таких будівництвах. Наприклад, журналісти "Телеграфу"повідомляли, що у Вишневій громаді під Києвом переможець тендеру на будівництво укриттів за рекордною в країні ціною (майже 300 млн. гривень за два об'єкти в місті Вишневому та селі Крюківщина) завищив ціни на будівельні матеріали в 1,5 раза, а до того вже відзначився у привласнення бюджетних коштів під час виконанні робіт на струмку Сирець у Києві. А Запорізький центр розслідувань доводив, що за зведення підземних шкіл в обласному центрі бюджет регулярно переплачує. До прикладу, такий об'єкт на території ліцею "Логос" через завищені ціни на будівельні матеріали та обладнання дав в плюсі 10,5 млн. гривень, а підземна школа при ліцеї №107 містить націнку в 9,5 млн. гривень тільки за кількома позиціями.

Не варто також забувати, що до укриттів в частині закладів, навіть столичних, відносять звичайні підвальні приміщення шкіл, які є найпростішими сховищами. Вони часом не розраховані на реальну кількість учнів, тому іноді школи або пропонують учням навчання у дві зміни, або чергують тиждень навчання очного з онлайном. До того ж нюанси зі "Школою офлайн" стали виникати через відключення світла, адже з'ясувалось, що принаймні в столиці генератори використовуються лише для забезпечення потреб укриттів та пунктів незламності. При цьому освітній процес, як зазначили у відповіді на запит "Телеграфу" у Департаменті освіти та науки КМДА організований "у штатному режимі з максимальним використанням можливостей світлового дня та із застосуванням додаткових автономних засобів освітлення".

Школярів вчать захищати Україну

На третьому році повномасштабної війни чиновники від освіти нарешті вирішили "перезавантажити" дисципліну "Захист України". Ідея в МОН була в тому, щоб дати старшокласникам базові навички на кшталт надання домедичної підготовки, орієнтування на місцевості, основ поводження зі зброєю, керування безпілотниками, а також навчити поведінки в кризових умовах, протистоянню ворожому ІПСО та навіть спонукати міркувати над власною роллю в обороні України. Причому автори програми наполягали, що не варто при цьому проводити аналогію з Росією, яка на окупованих територіях активно залучає до мілітарних угрупувань молодь та фактично вчить воювати. Зокрема, у розмові з сайтом "НУШ" міністр освіти Оксен Лісовий наголошував на "формуванні в дітей оборонної свідомості", а депутатка ВР та співавторка програми Інна Совсун на "підготовці суспільства до спротиву зі сподіванням: якщо Росія знатиме про нашу готовність, то вдруге боятиметься на нас нападати".

На папері все виглядало якщо не ідеально, то, принаймні, логічно й цікаво. Пропонувалось, що "Захисту України" учні 10-11 класів будуть присвячувати один день на місяць. При цьому теорія та практика мала б викладатися у спеціально створених навчальних центрах. Вже в процесі реалізації виявилось, що без похибок не обійшлось. При цьому відзначився неочікувано Київ, який вирішив не долучатися до поки що інноваційного освітнього проєкту (обов'язковою нова програма стане лише у 2027 році). Саме через це в столиці декому зі старшокласників, а серед них опинилась й дочка телеведучої Марічки Падалко, пощастило маршувати у спортзалі та переписувати інструкції збору автомату, не маючи перед очима навіть відповідної картинки, не те що макету. Тобто навчання відбувалось за старим варіантом програми.

В коментарях до оригінального посту, зокрема, волонтерка Марія Берлінська зазначала, що загалом проблема виникла на рівні виконання, а саме з викладанням та закупівлею обладнання. Адже мало було прописати чому й як вчити, потрібно було знайти того, хто це фахово зробить, або навчити цього наявних фахівців та мати, з чим працювати, тобто забезпечити наявність тирів, навчальної зброї тощо. Тож й виникла ситуація, що долучились до передачі знань як захищати країну вчителі трудового навчання, історії, географії, фізкультури та біології. Принаймні таке "поєднання" предметів, за даними "Суспільного" констатували на Полтавщині. Натомість в МОН наголошували, що варто використовувати знання, досвід ветеранів й саме їх стимулювати до викладання предмета "Захист України".

До речі, й на цю статтю видатків уряд не пошкодував коштів й передбачив на рік 100 млн. гривен на професійний розвиток вчителів й ще 1,64 млрд. гривень на закупівлю обладнання для шкіл, а також профтехучилищ та коледжів. Але придбати все необхідне для роботи навчальних центрів до початку навчального року не вийшло, й процедура закупівель триває й зараз. Наприклад, на сайті Prozorro є оголошення про проведення торгів на закупівлю інтерактивних лазерних стрілецьких тренажерів (тири), які мають бути поставлені до кінця року. Така ситуація й з симуляторами управління дронами та іншими "гаджетами". Тож виходить, що при однаковому наповненні навчальної програми, кінцевий вигляд предмета "Захист України" буде залежати від того, як на місцях змогли підібрати кваліфіковані кадри для викладання та оперативно оснастити центри.

Офіцери безпеки – черговий привід для занепокоєння батьків?

Ще одним нововведенням 2024 року стало запровадження Служби освітньої безпеки (СОБ) – спільної розробки Міносвіти, Нацполіції та ДСНС. Першими офіцери/інспектори, що мали б забезпечити пропускний режим, особисто реагувати на правопорушення, а у разі потреби викликати екстрені служби, проводити профілактичні бесіди з учнями тощо, почали з'являтися в навчальних закладах поблизу кордону та у прифронтових містах та селах. На початку літа, за даними МВС, таких фахівців в пілотних школах було вже 402, а до листопада їхня кількість збільшилась більш ніж вдвічі.

При цьому як і з іншими ініціативами під час реалізації "випливли" нюанси. Один з них стосується фінансування, адже тільки заробітну плату взяло на себе МВС, решту, а саме меблі та оргтехніку – за можливості мали забезпечувати навчальні заклади та їх засновники. Крім того, на плечі навчальних закладів, відповідно до Постанови Кабміну №1245 мають лягти й інші заходи безпеки, як от придбання металодетекторів (стаціонарних або ручних) для забезпечення пропускного режиму, системи відеоспостереження, тривожних кнопок та встановлення огорожі заввишки два метри за периметром території "з контрольованим входами/виходами та шляхами під’їзду". Представники шкіл та батьківської спільноти у відповідних зверненнях та через медіа ставлять слушні питання чиновникам, а чи не варто було продумати державне фінансування таких чималеньких витрат.

Не до кінця прописаним на сьогодні є й функціонал офіцерів безпеки, через що в навчальних закладах вже виникали конфліктні ситуації. Зокрема, через те, що офіцер безпеки в деяких навчальних закладах не пропускає до них батьків, які є учасниками освітнього процесу. При цьому визначитися з цим спочатку мала б педрада разом з директором й затвердити правила перебування осіб на території та приміщеннях школи. Відповідне положення містить законопроєкт №11543, який наразі пройшов лише перше читання. Негативно про цей аспект ініціативи відгукуються учасники групи "Батьки SOS", які наполягають, що це даватиме простір для зловживань з боку адміністрації та вчителів та дозволятиме приховувати факти булінгу тощо. Тож поки й це ноухау від МОН виглядає як недопрацьоване й неузгоджене та додає додаткових непорозумінь в і так непростому освітньому процесі.

Звісно, що в українській освіті відбувались й інші не менш важливі події й процеси. Наприклад, МОН запропонувало реформувати систему викладання історії. Одна з ключових змін – об'єднання історії України та всесвітньої таким чином, щоб навчити школярів бачити історичні процеси у глобальному масштабі. Поки все на рівні концепції та дорожньої карти без практичної реалізації у вигляді програм, методик й підручників. Але навколо можливих змін тривало досить бурхливе обговорення переважно в негативному ключі.

Крім того, був затверджений Державний стандарт профільної середньої освіти, що дозволить вибудовувати індивідуальну освітню траєкторію. Тобто дасть можливість старшокласникам обирати профіль навчання та поглиблено вивчати предмети в його межах. Наступного 2025 року розпочнеться розробка та апробація відповідних програм на базі 30 шкіл-амбасадорів, а повністю перейти на новий стандарт школи повинні з 2027 року.

Як повідомляв "Телеграф", з переліку обов'язкових предметів завдяки реформі приберуть приберуть зарубіжну літературу, всесвітню історію, громадянську освіту, біологію/екологію, географію, фізику, хімію.