Сьогодні звучали б специфічно: історик розповів, якими були анекдоти часів Русі

У літописах та хроніках середньовіччя, де історичні події часто переплітаються з легендами, можна знайти цікаві приклади того, з чого сміялися наші предки у Київській Русі. Хоча анекдот як окремий жанр не був явно зафіксований у літописах, до нас дійшли оповідки, які можна вважати гумористичними історіями того часу.

Історик Олександр Алфьоров розповів про два цікаві приклади середньовічного гумору. Обидва вони пов'язані з боротьбою за Київський престол між Болеславом, королем Польщі, та Ярославом, князем Київським.

Глузування з ворога: психологічна війна середньовіччя

Одним з найвідоміших історичних джерел тих часів є "Повість минулих літ", складена Нестором Літописцем на початку XII століття. Цей літопис не лише розповідає про історію Київської Русі, але й містить оповідки, які можна вважати анекдотами того часу.

Яскравим прикладом є історія про те, як війська Ярослава глузували з короля Болеслава під час їхньої зустрічі біля річки Буг у 1018 році. Воєвода Блуд з військами Ярослава почав насміхатися з фізичної форми Болеслава. Польський король був великим і важким, тому не міг довго сидіти на коні, хоча й був тямущим правителем.

Ця оповідка показує, як воїни того часу використовували гумор для психологічної війни. Цікаво, що Болеслав, почувши ці глузування, вирішив довести свою хоробрість і військову майстерність. Він сів на коня і вбрід перетнув річку, а за ним пішли його воїни. Ярослав не встиг приготуватися до бою, і Болеслав здобув перемогу.

Польський погляд: гумор з іншого боку

Польські хроніки, зокрема хроніка Гала Аноніма, також залишили нам оповідку про ту саму ситуацію, але з іншого боку. Згідно з цими джерелами, король Болеслав, обурившись глузуваннями, вдерся в королівство русів, щоб захопити Київ.

Коли король русів дізнався про несподіване вторгнення, він був зайнятий риболовлею на човні. Його реакція була досить оригінальною: він підніс палець до губ, поплював, як це робили рибалки, і сказав, що Бог призначив передати місто і королівство в руки Болеслава, оскільки той займався рицарством, а не риболовлею.

Гумор як дзеркало епохи

Ці історії не лише свідчать про гумор того часу, але й підкреслюють важливість військової хитрості та психологічної війни в середньовіччі. Глузування з фізичної форми супротивника було одним зі способів деморалізувати ворога перед боєм.

Такі анекдотичні оповідки дозволяють нам краще зрозуміти менталітет людей Київської Русі, їхні цінності та ставлення до влади, війни та честі. Вони показують, що гумор був не лише розвагою, але й потужним інструментом у політичній та військовій сферах середньовічного суспільства.

Раніше "Телеграф" розповідав про найгучніший сексуальний скандал часів Русі. Та чому постриглася в черниці Євпраксія Всеволодівна.