Навіть не через хутро: чому європейська норка опинилася на межі зникнення

Європейська норка (Mustela lutreola) – це невеликий хижий ссавець з родини куницевих, який колись був поширений по всій Європі, але зараз перебуває на межі зникнення. В Україні цей вид також потребує особливої охорони та занесений до Червоної книги.

Європейська норка зовні схожа на американську норку (Neovison vison), але має деякі відмінності. За розміром європейська норка трохи менша, хутро у неї не таке темне і часто має рудуватий відтінок. Головна відмінність – біле хутро на верхній губі, тоді як в американської норки білими є обидві губи.

Зовнішній вигляд та особливості

Тіло видовжене, ноги короткі, хвіст відносно короткий. Довжина тіла самців – 28-43 см, хвіст – 12-19 см, вага – до 739 грамів. Самки трохи менші: довжина тіла – 32-40 см, хвіст – 12-18 см, вага – до 440 грамів. Тваринки мають темне червонувато-коричневе хутро з білою облямівкою навколо рота. Іноді трапляються білі відмітини на горлі, лапах або грудях. На лапах також є міжпальцеві перетинки, що допомагають плавати. Вони добре плавають та пірнають, а лігва облаштовують біля води, в норах або інших укриттях.

Самки народжують до 17 маленьких, голих і сліпих малят, які в перші місяці життя залежать від материнського тепла та молока. Відомі випадки європейської норки з тхором лісовим, що може призводити до втрати генетичної чистоти виду.

Поширення та спосіб життя

Сьогодні європейська норка зустрічається в Іспанії, Франції, Румунії, Україні та Росії. Орієнтовно, в Україні мешкає 200-300 особин. Тварини ведуть нічний спосіб життя, полюючи на жаб, дрібних гризунів, ящірок та рибу.

Загрози та охорона

Основні загрози для європейської норки – втрата середовища існування, забруднення водойм, конкуренція з американською норкою та гібридизація з тхором лісовим. Вид потребує активних заходів охорони, включаючи збереження та відновлення природних місць проживання, боротьбу з інвазивними видами та моніторинг популяцій.

Європейська норка – важлива частина екосистеми, і її зникнення може мати негативні наслідки для біорізноманіття. Збереження цього виду – важливе завдання для України та інших європейських країн.

Раніше "Телеграф" розповідав, що хом'як звичайний опинився на межі зникнення. Сьогодні в материковій частині України живе не більше кількох тисяч особин, тоді як у середині 20 століття заготовлювали близько півмільйона шкурок на рік.