Скільки Росія здатна захопити влітку, чи є загроза Києву та навіщо Путіну Суми, — інтерв’ю з Агілем Рустамзаде

Весняно-літня військова кампанія 2025 стала черговою спробою Росії змінити хід війни. Але, на думку військового аналітика Агіля Рустамзаде, це радше інформаційно-політична "показуха", ніж реальний стратегічний наступ ворога.

В інтерв’ю "Телеграфу" експерт пояснив причини, через які Росія не здатна домогтися прориву фронту, чому головним напрямом удару було обрано Сумську область і чи буде наступ на Київ.

Росія в глухому куті

– Агіл, почнемо з весняно-літньої наступальної кампанії ЗС РФ, яка, судячи з усього, вже почалася. Я спілкувався з військовими аналітиками в Україні, і вони стверджують, що обидві сторони перебувають у стратегічному глухому куті і очікувати будь-якого прориву російських військ не варто. Ви згодні з такими прогнозами?

– Треба згадати, що у 2024 році за набагато гірших умов, коли Україні не вистачало артилерійських снарядів, не було стільки дронів, було припинено допомогу США, внаслідок більш ніж річного наступу РФ зайняла один відсоток вашої землі. Візьмемо найгірший сценарій: весняно-літня кампанія призведе до того, що Росія візьме, наприклад, ще три відсотки. Що це означає на вашу думку?

– Що це успіх тактичний, але жодною мірою не оперативний…

– Навіть не тактичний. Це нічого не вирішує у долі цієї війни. На четвертий рік війни ви щороку берете по одному-два відсотки території країни, яку намагаєтесь окупувати. Стратегічний глухий кут полягає саме в цьому. Росіяни поставили завдання психологічно та морально виснажити Україну. Але у військовому сенсі це стратегічний глухий кут. Ви силою своїх бойових дій не можете досягти поставлених вами цілей.

– Тоді що це? Не військовий, а політичний наступ?

– Ваша війна завжди мала свої кардинальні відмінності. По-перше, це війна на виснаження. По-друге, політична доцільність у різні періоди вашої війни тяжіла над військовою доцільністю. Це було і з того боку, і з вашого. Але це більше стосується РФ, коли для гучного слова, для заяви вони робили цілі операції мало не оперативного рівня. І зараз відбувається те саме. Політична доцільність тяжіє над військовою.

Наприклад, навіщо їм Сумська область? Три-чотири села вони візьмуть, а навіщо? Яке це має військове значення? Військовий сенс має продовження бойових дій на східній ділянці фронту. Або вийти на підступи до Харкова. Натомість вони сіпаються тут, сіпаються там… Це показуха. Створюється інформаційне тло, яке сприятливо, на їхню думку, впливає на переговорний процес через позиції США. Дуже складно прогнозувати президента Трампа, і вони вирішили діяти таким чином. Тобто це переважно інформаційно-політична доцільність.

Зігнати понад 70 тисяч військ [у Сумській області] та створюємо буферну зону? Ну, окей. А завтра? А за три місяці? А за п’ять? За рік? Я не бачу тут якоїсь стратегії чи послідовних тактичних кроків, які доповнюватимуть один одного. Тільки вуха Трампа залишилися, адже більшість політичної еліти підтримує Україну.

– Проте за існуючих сил і засобів російської армії на якісь тактичні успіхи вона може розраховувати, якщо зосередить напрям удару?

– Ваш противник розпочав операцію у Сумській області. Але це не та кількість військ, яка необхідна для операції оперативного рівня. Туди потрібно хоча б 200–300 тисяч, щоби взяти Сумську область. Чи є такі ресурси? Ні. У них і немає такого завдання – максимально багато зайняти української території, адже це війна на виснаження. Щоб взяти Суми, потрібне мільйонне угруповання. Три відсотки території – максимум, який вони можуть одержати за весняно-літню кампанію.

– Але, до речі, чому саме Сумська область, адже Путін постійно має на меті повну окупацію Донбасу.

– Справа в тому, що нова концепція оборони української армії передбачає масштабне використання мін, дронів, інженерно-вибухових загороджень та перешкод. І це все сформовано здебільшого на Донеччині. Там було б набагато складніше просуватися і показувати наступальні темпи. А на Сумщині ви не встигли цього зробити.

Раніше у вас, як у Другу світову, чи наприкінці 1990-х років, були штатні розклади, коли на кілометр фронту була одна-дві роти. А зараз там два-три відділення прикривають різні ділянки. І зверніть увагу, вони все менше використовуватимуть КАБи. Чому? Тому що немає цілей для КАБів. Раніше була взводна позиція – 10 осіб, які прикривали конкретні напрямки. А зараз ці 10 людей розосереджені, є багато таємних ходів і витрачати на двох людей 500 кілограмову бомбу, це "жирно" навіть для РФ. Але це щодо лінії фронту. По інфраструктурі, звісно, битимуть.

Херсонська область? Величезне угруповання треба буде переправляти через Дніпро. Чи це реально? Запорізька область. Там степова зона і багато військ не зосередиш. А ось навпроти Сумської області (у лісах, у своїй оперативній глибині), можна було накопичити достатньо сил та засобів для того, щоб атакувати регіон. Та й тих ресурсів та можливостей для формування оборони у Сумській області у вас ще не було. Тож вони й зайшли туди.

"Київ Путін не отримає"

– Теоретичний наступ на Київ, наприклад, з Білорусі, про що нещодавно писали ЗМІ на Заході. Поясніть, чому це було б провалом для Росії?

– Це не має під собою жодних підстав. Давайте пригадаємо за скільки місяців "до" і з яким інтервалом ми бачили знімки перекидання російських військ у Білорусь [у 2022 році]? Вони там накопичили угруповання військ понад 200 тисяч людей. У період, коли українська армія була набагато слабшою, вони цим угрупованням Київ взяти не змогли. І як, не маючи, скажімо, 300-тисячного угруповання на території Білорусі, вони можуть провести операцію оперативного рівня, щоби вийти на Київ? На території Білорусі немає ударного угруповання. І доки його немає, це все казки.

– Але ж воно може з’явитися під прикриттям тих же навчань "Захід-2025"?

– Вони можуть це називати по-різному, але ми знатимемо, що на білоруському кордоні знаходиться угруповання 200–300 тисяч людей.

– Якщо воно все ж таки там з’явиться, то для нас це реальна загроза?

– Воно не може там з’явитися одразу. Потрібні будуть тижні та місяці. На поїздах, на автомобілях це угруповання там збиратиметься. І до цього моменту ваша та європейська розвідки зрозуміють, чи це навчання чи війна. Це ж відрізняється. Минулого разу, коли під легендою навчань заводили війська на війну, це було зрозуміло за обсягами боєприпасів. На навчаннях ніхто за день по тисячі снарядів не відстрілює. Одна річ, коли для угруповання приходить два вагони боєприпасів, щоб на полігоні по одному-два снаряди вистрілити. Коли ж триває реальна підготовка до війни, то йде не два вагони, а 200. Це дуже легко вирахувати.

– У війні на виснаження, курс на яку тримає Росія вже не перший рік, виснажується і наш ворог і його людський ресурс. Якщо так продовжуватиметься й надалі, без повноцінної мобілізації РФ не обійтися?

– Навіщо? Вони набирають на місяць 30–50 тисяч людей, і їм вистачає. Вони почали теж змінювати тактику і все більше застосовують дронів. Вони дронами перерізають логістику, знищують позиції та заходять. Тобто вони почали берегти особовий склад. І якщо ця динаміка продовжиться, то у них з’явиться надлишок особового складу. Для того обсягу, масштабу, виду та методів ведення бойових дій, які використовує РФ, 30-50 тисяч особового складу на місяць цілком достатньо.

Ця війна має військову та політичну безвихідь. Але ця війна все ще зберігає актуальність економічних інструментів, які через свою шкуру колективний Захід не хоче використовувати. Єдиний інструмент, який може змусити РФ зупинитися, — це вплив економічних інструментів. Щоб вони зрозуміли, що якщо не зупиняться, то буде дуже боляче. А майже у кожному своєму інтерв’ю, з кінця лютого, Трамп дає РФ ще два тижні.

"РФ зупинять лише санкції"

– Зараз вже можна підвести риску під Курською операцією ЗСУ. Як ви оцінюєте її успіхи? Це спрацювало?

– Це спрацювало, але не на всі сто відсотків. Занадто очевидні були цілі, а РФ на поводу до кінця не пішла. Якби вони всі сили кинули на Курську область, то вирішили б проблему за місяць-два.

Але якоюсь мірою ця операція мала успіх, тому що вона скувала ту кількість військ, яку РФ змогла б використовувати при атаці в Донецькій області. Курська операція розпочиналася в той період, коли РФ накопичувала велику кількість сил та засобів для повної окупації Донецької області.

А зараз склалася така конфігурація, що ви знищуєте мости, а без логістики вони не захочуть підійти до ваших кордонів, де ви маєте вогневу перевагу. Тобто ви не витрачаєте багато сил і ресурсів для того, щоб тримати супротивника на цих рубежах. Тому Курська операція й досі має доцільність.

– А зайти, наприклад, до Брянської області доцільно? Від деяких військових експертів я чув про це.

– Я не бачу таких сил, засобів та ресурсів. РФ взяла пристойний темп наступу на Сумщині. Якщо у вас є резерви – бороніть їх. Для чого вам Брянська область? Це має сенс, якщо там працюватимуть ваші Сили спеціального призначення, ведучи розвідувально-диверсійні дії. Але це не армія, це ССО, які працюють за своїм планом: зайшли, день-два попрацювали та вийшли.

Якщо українська армія має резерви в 30–50 тисяч осіб, я думаю, недоцільно вводити їх у бій на якомусь напрямку. Весняно-літня кампанія лише розпочалася. Швидше за все, її пік буде наприкінці червня-липня. На той час ці резерви вам знадобляться. Я взагалі не прихильник того, щоби українська армія більше атакувала. Це війна на виснаження. Щоразу, коли ви про це забуваєте, у вас виникають проблеми. Не потрібно наступальних дій. Зробіть гарну оборону, щоб ви могли берегти своїх людей. Навіть ваш супротивник, який раніше закидав фронт тілами, зараз змінює свою тактику. Якщо ваш противник, у якого людського ресурсу в п’ять-шість разів більше, вже починає робити так, то вам треба вже придумати щось інше, щоб один ваш солдат міг протистояти хоча б трьом-п’яти солдатам противника. Але тут дуже багато залежатиме від технологічного ривка. Хто першим досягне автономізації дронів, які самі літатимуть, працюватимуть, той отримає тактичну перевагу.

– Ця весняно-літня кампанія останній штурм Путіна? І після вже будуть реальні переговори?

– Росія зупиняється там, де її зупиняють. Або, скажу по-простому, апетит приходить під час їжі. Якщо у вас відбирають тарілку, то що ви будете їсти? Тому дуже багато залежить від позицій США та країн Євросоюзу. Потрібні такі санкції, щоб Росія втратила можливість заробляти на енергоресурсах загалом (з літнім наступом чи без нього). Це захід, який може зупинити РФ.

Відповідаючи на запитання буквально, все залежить від вас. Якщо ви завдасте дуже великих втрат, і вони будуть бачити, що не можуть просуватися, то, можливо, вони будуть поступливішими на переговорному процесі. А якщо у вас будуть провали, і російська армія наступатиме, то навіщо їм переговори?

"Тисяча "Шахедів" за добу – це можливо"

– Я зустрічав таку інформацію щодо ракет Taurus, які, можливо, надійдуть на озброєння ЗСУ, що Україна не має для них авіаносіїв. Така проблема дійсно існує?

– У вас і для Storm Shadow (англо-французька крилата ракета великої дальності повітряного базування, – Ред. ) не було носіїв. Скільки видів ракет, бомб ви прив’язали до системи озброєння винищувачів МіГ-29. Він же не мав таких можливостей.

Те саме з Taurus. Носії можуть ввести координати цілі у небі. А коли літак не носій, то, скажімо, ви встановлюєте балковий тримач, на якому можна було б закріпити цю ракету і робите примітивно: кнопку "підготовка" та "пуск". А координати вбиваєте на землі. Так ви з Storm Shadow робите і все нормально працює, стріляє. Думаю, що Су-24 полетить із Taurus, які проблеми?

– Ми багато чуємо про те, що через санкції російська цивільна авіація руйнується. Але все ж таки не бачимо повного колапсу цивільної авіації в РФ. Чи є якийсь термін, після якого Росія втратить свою цивільну авіацію? Буде, умовно, путінський борт і все?

– Досить складно в наш час експлуатувати техніку з високими технологіями, які мають конкретні гарантійні терміни технічного обслуговування та заміни запчастин. Але вони поки що якось викручуються. Рік-три і в них можливе зниження динаміки. Але треба враховувати, що населення РФ стало менше літати. Тож це не больовий поріг, якщо у них не буде цивільної авіації. Больовий поріг РФ — це гроші, нафта, газ. А все інше… Ми люди з радянським минулим, терплячі. Можемо витягнути те, від чого на Заході хапаються за серце.

– Тисяча "Шахедів" за добу по Україні це реалістично?

– Вони у геометричній прогресії збільшують кількість "Шахедів". Разом із обманками. Але ж це не тільки "Шахеди". Одночасно залітають дрони "Пародія", "Бандероль". Можливо, прийде такий час, до середини осені-зими, що всі їхні заводи випускатимуть таку кількість дронів. І цифра в тисячу дронів, які залетіли за 12 годин на територію України, стане можливою. Вони розширюють та розширюють своє виробництво. І це вже загроза та виклик, який треба буде вирішувати.

Але це є актуальним для двох сторін. Ви ж теж за добу по 300 дронів до них посилаєте. І на відміну від вас, у них немає зенітно-гарматних систем, які ефективно працюють проти дронів. Вони все відстрілюють ракетою.

Можливо, що темпи бойових дій знизяться після червня-липня, але удари по тилах – це міра впливу на Україну, яка має тенденцію до збільшення.

Але тут знаєте, у чому проблема? "Шахеди" вже досягають у ціні до 50 тисяч доларів. Тобто по ним ефективно можна застосовувати міні-ракети, які зможуть дістати "Шахед" у хмарах. Але взимку у хмарах чи якщо мала видимість, то як ця ракета знайде "Шахед"? Я думаю, що треба йти перевіреним шляхом системи протиповітряної оборони ближньої дальності: 30-міліметрова гармата зі снарядами з програмованим підривом. Американці почали працювати над цим, скажімо ПЗРК, щоб зробити дешеву ракету та збільшити висотність до шести кілометрів. І тоді можна і тисячу "Шахедів" "переварити", і дві тисячі. Тому, швидше за все, потрібна 30-міліметрова гармата, яка до двох кілометрів працюватиме проти дронів, а вище – ракети.

– Зараз ера розвитку дронів, і ця революція відбулася "завдяки" війні. А пам’ятаємо з чого все починалося 2022 року, коли було кілька примітивних дронів на підрозділ. Чи могли б спрогнозувати, як далі розвиватиметься ця революція? Що далі? Дрони зі штучним інтелектом?

– Давайте визначимося зі штучним інтелектом. Зараз це дуже модне слово, і всі починають розкидатися ним. Штучний інтелект — це програмне забезпечення досить високого рівня, яке має можливість вибирати серед алгоритмів, які зашиті йому в "голову". Ось ваш телефон. Там круте програмне забезпечення, але є штучний інтелект? Чи може він думати? Ні. Тому говорити про штучний інтелект – це ще зарано. Є гарне програмне забезпечення, яке в залежності від установки датчиків, алгоритму, який введений у його пам’ять, виконує програми, які закладені йому у "голову".

Що ж до того, до чого йде ваша війна, то це все менше людей і все більше дронів. Морські дрони вже всі клепають. Будь-яка країна, що поважає себе, стала робити морські дрони. Я бачу поштовх технологій у наземних дронах. У тактичній зоні на полі бою вони можуть чудово воювати, замінюючи людину або доповнювати один одного. Можуть працювати за повітряними цілями. Нині наземні дрони виконують допоміжні завдання: мінують, забезпечують логістику, позиції, витягують поранених. Є, звісно, технологічні проблеми. На відміну від повітря, на землі є різні нерівності, перешкоди. Але якщо війна затягнеться до 2026 року, я думаю, що вже наземні роботи воюватимуть один з одним. Раніше були літаки та танки, а на їхнє місце прийшли повітряні та наземні дрони. Справа йде до цього.

За останні два тижні я все менше бачу на бойових кадрах, щоб танки йшли в бій. Росіяни зараз рухаються у Сумській області, частково через те, що наганяють хмари дронів, ламають логістику, знекровлюють підрозділи і далі наступають. Тому саме час застосовувати наземні дрони.