Сміттєвози цього заводу їздили по всьому Союзу. Що стало з легендарним підприємством Турбова (фото)

Були часи, коли гудок Турбівського машинобудівного заводу будив все селище на світанку, а червоні цегляні корпуси підприємства гордо височіли над містечком Турбів Вінницької області як символ індустріальної могутності. Тоді турбівські поливально-мийні машини возили по всьому Союзу, а дипломи міжнародних виставок прикрашали кабінет директора.

Сьогодні від тієї радянської слави залишилися лише спогади та покрита іржею табличка на воротах. Можна було б подумати, що у часи турбулентності 90-х його історія закінчиться, як і в сотень подібних підприємств на пострадянському просторі, проте це не зовсім так. "Телеграф" розповідає, як підприємство від виробництва поливних труб дійшло до створення унікальних кранів-маніпуляторів, за якими і сьогодні стоять у черзі по всій Україні.

Як колгоспна база перетворилась на промисловий гігант

Історія Турбівського машинобудівного заводу почалася у 1960 році, коли на базі звичайної районної машинно-тракторної станції відкрили виробництво чавунних поливних труб. Рішення про створення підприємства прийняли згідно з сьомим п'ятирічним планом розвитку економіки СРСР. Вже через три роки завод виготовив для колгоспів 3717 тонн продукції.

У грудні 1959 року Турбів отримав статус селища міського типу, що дало новий поштовх його промисловому розвитку. Молоде підприємство швидко нарощувало обороти та розширювало виробничі потужності.

Ера поливально-мийних машин: коли турбівська продукція підкорила світ

1964 рік став переломним для заводу. Підприємство повністю реконструювали та перетворили на Турбівський машинобудівний завод зі спеціалізацією на виробництві поливально-мийних машин. Для працівників у селищі побудували сім двоповерхових житлових будинків, що значно покращило важкі на той час соціальні умови.

Світове визнання прийшло у 1968 році, коли на міжнародній виставці "Інтерстроймаш-68" машину ПМ-130 турбівського виробництва нагородили дипломом І ступеня. Через два роки завод освоїв серійне виробництво універсальної машини КО-705 на базі трактора Т-40А.

Достроково та з блиском: як турбівці перевиконали радянські плани

Восьмий п'ятирічний план економічного розвитку СРСР (1966-1970 роки) завод завершив на місяць раніше за термін — 6 серпня 1970 року. Це досягнення стало справжньою гордістю не лише селища, але й усієї Вінницької області.

До 1971 року продукція турбівського заводу використовувалася по всьому Радянському Союзу та експортувалася до восьми країн: Алжиру, Афганістану, Болгарії, Монголії, Югославії та інших держав. Підприємство входило до числа провідних в області.

Незалежність і перші труднощі: коли гігант упав на коліна

Після проголошення незалежності України державне підприємство перетворили у відкрите акціонерне товариство. Нові економічні умови виявилися складними для колишнього радянського гіганта.

Завод продовжував випускати комунальні машини на шасі вантажівок ГАЗ, ЗІЛ, КамАЗ і МАЗ. Основною продукцією стали сміттєвози з боковим та заднім завантаженням, дорожні підмітально-прибиральні машини, піскорозкидувачі, вакуумні машини та сміттєві контейнери.

18 лютого 2015 року Господарський суд Вінницької області порушив справу про банкрутство Турбівського машинобудівного заводу. 4 серпня того ж року підприємство офіційно визнали банкрутом і розпочали процедуру ліквідації.

Здавалося, що історія легендарного заводу завершилася назавжди. Проте життя розпорядилося інакше.

Друге народження та воєнні виклики

Новий етап розвитку розпочався під керівництвом директора Степана Сокілецького. Підприємство зосередилося на виробництві кранів-маніпуляторів, які швидко знайшли попит на ринку.

"Один кран виготовляємо за день — за сім років уже настільки удосконалили виробництво. Перед війною за нашими маніпуляторами SG-7500 в чергу записувались за 8 місяців", — розповів Степан Сокілецький під час візиту начальника обласної адміністрації Сергія Борзова у лютому 2023 року.

Так Турбівський завод став єдиним виробником кранів-маніпуляторів в Україні та принципово продає продукцію лише на внутрішньому ринку. Степан Сокілецький підкреслює: керівництво свідомо не піднімає ціни, хоча іноземні аналоги значно дорожчі.

Розробки конструкторського бюро заводу високо оцінили колеги в Австрії та нагородили відповідними преміями. Проте пріоритетом залишається задоволення потреб українського ринку.

Російська війна проти України змінила бізнес-плани підприємства, але не зупинила бажання працювати на Перемогу та бути корисним для Збройних сил України. Маніпулятори потрібні у лісозаготівельних, будівельних та інших господарствах по всій країні.

Сьогодні завод виробляє обладнання для сміттєвозів різних типів, самоскидні кузови, переобладнує автомобілі під лісовози. Техніка встановлюється на шасі від ГАЗ-3307 до європейських вантажівок Renault, DAF та MAN.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що легендарний завод врятувався від долі радянських гігантів-привидів. Свого часу він освітлював мавзолей Леніна, Кремль і кожну квартиру.