Працюйте за пайку? Хабарники з держшахти кинули в'язнів на мільйони як за часів ГУЛАГу

Дрогобицька виправна колонія №40 звертається до суду, щоб стягнути з державного підприємства "Волиньвугілля" майже 4 мільйони гривень за працю засуджених. Ці гроші мали заплатити в'язням, які працювали на шахті підприємства.

Про ситуацію розповіло видання "Буг". Справу розглядає Господарський суд Львівської області. "Телеграф" розповідає, як держпідприємство "забуло" заплатити майже 4 мільйони в'язням за роботу в шахті та які роботи виконують засуджені в українських в'язницях.

"Забули" заплатити? Як держпідприємство кинуло засуджених на 4 мільйони

Колонія подала позов на підставі договору, який визначав умови праці засуджених. Гроші за роботу в'язнів так і не перерахували, хоча договір це передбачав.

Загальна сума позову становить 3,9 млн гривень. Основний борг за невиплачену працю складає 3,7 млн гривень. Ще 177 тисяч гривень нараховано як пеня за несвоєчасну виплату грошей.

Згідно з ухвалою, опублікованою в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 14 липня 2025 року Господарський суд Львівської області передав справу до Господарського суду Волинської області. Саме там розглядатимуть позов і вирішуватимуть питання стягнення боргу.

За даними аналітичної системи YouControl, державне підприємство "Волиньвугілля" працює з 2003 року у Нововолинську Волинської області. Воно займається добуванням вугілля та гуртовою торгівлею паливом. Директор підприємства — Сергій Смеречанський.

Хабарники керують хабарниками: хто насправді рулить вугільним бізнесом

Це вже не перший скандал, у якому фігурує ДП "Волиньвугілля". У 2020 році директора шахти №9 "Нововолинська" Павла Танчева затримали на хабарі. Проте він не те що не відповів за свої дії перед законом, але й отримав підвищення — він став директором з виробництва на ДП "Волиньвугілля". Про це повідомляв тоді Центр журналістських розслідувань "Сила правди", посилаючись на наказ, підписаний тодішнім керівником підприємства "Волиньвугілля" Юрієм Благутою. Зараз щодо Танчева все ще триває досудове розслідування.

Втім, колишній директор державного підприємства "Волиньвугілля" — також підозрюється у корупції. За версією слідства, під керівництвом Юрія Благути на ПАТ "Шахта "Надія" (одна з найстаріших та найбільших шахт Львівщини) де він був директором, реалізовували вугілля за заниженою ціною та без належних бухгалтерських документів, а це завдало чималих збитків підприємству. Його затримали на гарячому — під час отримання 27 тисяч гривень хабаря від представника двох рівненських фірм за реалізацію вугілля за зниженою ціною та без належних бухгалтерських документів. Вироку у цій справі також поки що немає.

Відео отримання хабаря опублікувала тодішня прокурорка Львівщини Ірина Діденко.

З січня 2025 року "Волиньвугілля" очолює Сергій Степанович Смеречанський. Він напряму не пов'язаний з корупційними схемами, проте саме під його керівництвом сталася одна з найбільших шахтно-вугільних аварій в Західній Україні, яка призвела до загибелі восьми і травмування 23 гірників. У 2017 році він був директором шахти "Степова" у с. Глухів на Львівщині. Причиною вибуху на шахті тоді називали спалах повітряно-метанової суміші, проте відомчі комісії та експерти виявили, що до відпускної лебідки вів кабель, який не відповідав жодним правилам. Голова Незалежної профспілки гірників України тоді казав, до 10 метрів кабелю у потрібній ділянці просто зникли — і це було зроблено для приховування реальних причин аварії.

2 березня 2017 року відкрили кримінальне провадження за другою частиною статті 272 "порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою" Кримінального кодексу України. Проте імена винних дотепер не озвучили.

Після трагедії Смеречанський керував шахтою "Червоноградська", пізніше — на посаді генерального директора з виробничих питань ДП "Львіввугілля".

З 2024 року Смеречанський керував шахтою "Надія" — тією самою, яку колись очолював Юрій Благута, проте надовго він там не затримався і перейшов у "Волиньвугілля".

До Смеречанського підприємство очолював Микола Шикер, якого призначили у 2022 році. З ухвали Господарського суду Волинської області, можна зробити висновок, що саме під час його керівництва ДП не виплачувало кошти, адже "Волиньвугілля" підписало договір з колонією на використання праці засуджених №5-Г від 01.01.2024.

Особа Шикера також пов'язана зі скандалами. Зокрема, видання "Буг" пише, що за його керівництва працівникам наприкінці 2024 року місяцями затримували заробітну плату. Хоча сам Шикер, працюючи директором Волиньвугілля, за рік отримав 1 мільйон 758 тисяч 946 гривень заробітку. Це понад 145 тисяч гривень в місяць зарплати. Зараз він працює заступником Смеречанського.

Отже, всі керівники "Волиньвугілля" з 2017 року так чи інакше пов'язане зі скандалами, у тому числі екологічними. Всі вони не звертали уваги на порушення законодавства та видобували вугілля нелегально, на що звертало увагу Державне бюро розслідування. Чотирьом колишнім керівникам навіть повідомляли про підозру, після чого керівника ДП змінювали.

Впродовж чотирьох років на цих шахтах незаконно видобули 132,4 тис. тонн корисних копалин. Вугілля продавати за чинними контрактами державного підприємства.

Та ситуація з кожним новим керівником не змінювалась. Це може наштовхнути на висновки, що на підприємстві давно діють свої схеми, які не змінює перетасовка офіційних керівників.

Жінки шиють, чоловіки копають: як ділиться робота у в'язниці

За законом при визначенні роботи мають враховувати стать, вік та стан здоров'я засудженого. Жінки зазвичай виконують легшу роботу — шиють одяг, сортують продукцію, працюють у швейних майстернях. Чоловіки частіше залучаються до важчих робіт — будівництва, сільського господарства, промислового виробництва.

Для засуджених у колонії є 2 види робіт:

1) обов'язкова (облаштування території виправного закладу, робота на кухні, прибирання приміщень тощо);

2) та, на яку засуджений має право і може отримувати за неї зарплату.

Ваші подушки і навіть спеції можуть бути зроблені за ґратами

В українських колоніях засуджені виготовляють найрізноманітнішу продукцію. Вони шиють одяг та взуття, постільну білизну, виробляють меблі, сортують різні товари, включно з лавровим листом та іншими спеціями.

Втім, і в пенітенціарній службі не все так гладко — далеко не завжди умови праці, та й виготовлення самої продукції, відбувається за правилами та з дотриманням необхідних санітарних та гігієнічних. За останні роки в Україні сталося кілька кричущих випадків викриття прибуткового бізнесу керівників колонії, за який засудженим не платили. Тобто, по суті працювали вони за пайку (Ред. — пайка — тюремний жаргон, мається на увазі щоденний раціон їжі, який видається ув'язненим).

Ось кілька прикладів:

Безкоштовна робсила: як в'язні стали найдешевшими працівниками України

Згідно з українським законодавством, заробітна плата засуджених повинна відповідати мінімальному розміру оплати праці (станом на 2025 рік мінімальна місячна зарплата в Україні становить 8200 грн), якщо вони виконують встановлені норми або дотримуються визначеної тривалості робочого часу. Однак із цієї зарплати проводяться численні відрахування:

• ПДФО (податок на доходи фізичних осіб), (мінус 18% від нарахованої зарплати);
• військовий збір — 1% від зарплати;
• аліментні виплати (за необхідності);
• витрати на утримання в колонії;
• комунальні та побутові послуги;
• виконання судових рішень.

Особливістю є те, що засудженим не видають готівку — всі кошти зараховуються на їхні особові рахунки. У виправних колоніях на рахунок має надходити щонайменше 50% нарахованого заробітку, а тим, хто має борги за виконавчими документами — не менше 25%. Тобто, мінімальна виплата на руки мала б бути від 2050 до 4100 грн на місяць. А якщо відняти податки, то залишається приблизно від 1650.25 грн до 3300.5 грн.

Що насправді коїться в українських колоніях

Проте практика кардинально відрізняється від теорії. За даними Офісу генерального прокурора, в українських тюрмах систематично порушується трудове законодавство. Адміністрації установ часто укладають з засудженими дискримінаційні угоди, які дозволяють платити мізерні суми.

Наприклад, в одному з випадків у Миколаївській області засудженому нарахували лише 150 гривень заробітної плати за місяць роботи. У багатьох регіонах України середня зарплата в'язнів у 2-3 рази менша від законодавчо встановленого мінімуму.

26 серпня 2025 року Офіс генпрокурора повідомив про затримання п’ятьох службових осіб однієї виправної колонії м. Харкова за підозрою в катуванні в’язнів. Керівник колонії, його заступник, черговий помічник керівника установи та 2 оперативні співробітники примушували увʼязнених до безоплатної праці, зокрема і понаднормової, шантажували їх, били та погрожували.

У Дрогобицькій виправній колонії ж також є свої проблеми. До прикладу, у 2024 році там був "смотрящий", який вимагав гроші у засуджених. Кожен новенький, котрий прибував до установи, повинен був сплачувати чоловікам так звані "вхідні". Якщо цього не сталося — погрожували побиттям.

У 2022 році Омбудсман України звертав увагу на незадовільні умови утримання в'язнів тут. Зокрема, холодна вода тут постачалась погодинно тричі на день.

Були також перебої із постачанням продуктів. Зокрема, у в'язниці не було масла, молочної продукції. Більшість приміщень потребувала ремонту.

Колонія також фігурувала у фінансових махінаціях, пов'язаних з виробництвом деревного вугілля — замість 5-6 кубометрів дров на тонну продукції в калькуляцію закладалось 10 кубометрів. Також були порушення в обліку трудозатрат засуджених — кількість пропрацьованих годин у документах зменшували наполовину — з 7-8 до 4-5. Через це в'язниця втратила сотні тисяч гривень.

Справа з "Волиньвугіллям" показує, що ситуація з роботою в'язнів значно глибша — держпідприємства можуть користуватися майже безкоштовною працею засуджених, при цьому навіть ці мізерні виплати затримувати або взагалі не здійснювати.

Нагадаємо, "Телеграф" писав, що підозрюваний у вбивстві Фаріон поскаржився на "дивні речі" в СІЗО. Адвокат просить суд перевести підсудного до одинарної камери.