Санду зміцнює позиції та демонструє силу: чи доведеться українцям воювати за Придністров’я?

Перемога проєвропейської партії "Дія та солідарність" на парламентських виборах, що пройшли 28 вересня у Молдові, змусила українців видихнути. Програш блоку проросійських чиновників, що відстоювала відмову від інтеграції з ЄС та підтримки України, позбавив Київ хвилювань через ймовірність російського наступу з боку Придністров’я.

Водночас рішучість Санду підштовхує до тривожних очікувань: чи не доведеться українцям тепер "відривати" сили від фронту війни з Росією, щоби долучитися до військової ліквідації квазіутворення на кордоні з Одеською областю? "Телеграф" розповість, кому може бути вигідною ліквідація російського ексклаву на межі України та Молдови, і які ризики така операція може принести

"Мости розбрату" та переслідування опонентів: Майя Санду грає м'язами

Образ добре відомої нам ліберальної та демократичної Майї Санду протягом передвиборчих перегонів почав помітно трансформуватися. Вочевидь в Молдові зробили тривожні висновки з травневих процесів у сусідній Румунії, які у травні почали активно обговорювати саме в контексті російського впливу.

Про те, що Санду готова боротись проти реваншу стало зрозумілим за понад тиждень до виборів — 19 вересня. В той день молдовська влада раптово розпочала ремонт відразу на семи мостах, шість з яких розташовані у демілітаризованій "Зоні безпеки" на стику ПМР та Молдовою. Саме цими мостами мешканці так званого Придністров’я могли проїхати до виборчих дільниць.

При цьому відзначається, що принаймні один з мостів був відремонтований ще у 2017 році. Місцеві зазначали, що хоч на мостах і стоїть техніка, реальні дорожні роботи на них не велися.

Варто зазначити, що ремонт мостів під час виборів — логістичний лайфхак, який використовується в Молдові не вперше. В день другого туру президентських виборів у 2024 році молдовська сторона також зупинила рух через міст Рибниця — Резина, і також для проведення дорожніх робіт – тоді не всі придністровці встигли доїхати до виборчих дільниці через затори.

26 вересня Центральна виборча комісія Молдови зняла з виборів партію "Серце Молдови" через звинувачення у підкупі виборців і незаконному фінансуванні, а 28 вересня, напередодні виборів, поліція затримала осіб, яких підозрюють у підготовці масових заворушень після голосування. Влада пов’язала їх із проросійськими групами, що могли отримувати фінансування з Росії.

Треба зазначити, що Санду діяла не тільки в обороні, але й била на випередження. Росія має достатньо досвіду у конвертації "чорного налу" у політичний вплив. Тож на момент виборів в Молдові було законодавчо обмежено витрати на політичну рекламу, а Центрвиборчком суворо карав за порушення аж до зняття партії з перегонів.

Відповідно, усі учасники кампанії були попереджені про ці ризики, і ніхто не хотів опинитися поза бюлетенем через "чорний кеш" за зовнішню рекламу. Тож під час виборчої кампанія більшість рекламних площ у містах і селах були зайнята комерцією, ніби цих виборів не відбувається зовсім, а отже фінансова перевага проросійських сил над місцевими була нивельована.

Геополітичне "вікно": чи готова Україна допомогти Молдові вигнати Росію з Придністров’я?

На фоні змін у поведінці Санду гострішає питання: наскільки рішуче президентка готова йти далі. Зокрема, чи готова повертати територію, яку протягом 35 років контролює Росія.

В контексті ПМР партія Санду "Дія та Солідарність" послідовно виступає за мирне врегулювання конфлікту, наголошуючи, що військовий сценарій не є прийнятним. Депутат Оазу Нантой у 2023 році підтверджував, що офіційна позиція Молдови, яку підтримує партія, полягає у виключенні силового вирішення.

Водночас Нантой заявляв, що Україна має право розглядати військовий сценарій у Придністров'ї’, адже Київ, за його оцінкою, сприймає ПМР як другорядну, але цілком реальну загрозу.

За його словами, ймовірність нападу російських сил на Україну з території Молдови не є першочерговою, але залишається неприємним фактором. Саме тому, підкреслив депутат, для Києва тут діє своя логіка війни – "бути чи не бути".

18 серпня Санду в інтерв’ю Euronews анонсувала, що може з’явитись геополітичне вікно можливостей, і коли це станеться, країна повинна бути готовою до виведення російських військ із Придністров’я

"Ми повинні бути готові до виведення російської армії з Республіки Молдова. Може виникнути геополітичний шанс. Питання в тому, як нам удасться переконати Російську Федерацію вивести свої війська?" — сказала Санду.

Заява викликала широкий резонанс. Проросійські джерела трактували її як ознаку підготовки до можливого силового сценарію за підтримки України та Європи.

Водночас Україна в питанні ПМР продовжує зберігає зважену позицію. 27 вересня президент Зеленський заявляв, що ситуація там зовні виглядає спокійною, проте зберігає серйозні ризики. Він підкреслив, що саме від політики Молдови залежить, чи залишиться цей регіон тихим, чи знову перетвориться на джерело загрози. Президент також нагадав, що на початку повномасштабної війни з боку невизнаної ПМР були провокації, проте ситуацію вдалося вгамувати попередженнями.

"Вони тихі, бо бояться нас. Безумовно бояться тільки нас. І знають, бо сигнали всі від нас на початку війни отримали", — сказав президент.

Придністровський "джекпот": що Україна і Молдова можуть отримати від ПМР

Варто зауважити, що розв'язання придністровського питання може допомогти Молдові пришвидшити євроінтеграцію, адже саме проблемний російський "ексклав" гальмує цей важливий для країни та вже закріплений у Конституції процес.

Також це відкриває доступ до ключових активів Придністров’я: Молдавської ДРЕС, військового складу в Ковбасній та Тираспольського металургійного заводу.

Молдавська державна районна електростанція забезпечує до 70% електроенергії для правобережної Молдови. У разі реінтеграції станція переходить під повний контроль Кишинева. Для Молдови це означає зменшення залежності від дорогого імпорту з Румунії, а модернізація за підтримки України та ЄС може зробити країну енергетично самодостатньою.

Україна, зі свого боку, може отримати новий ринок для вугілля та обладнання, а також участь у модернізації ДРЕС. Це дасть робочі місця в енергетиці та доходи для вугільної галузі. Крім того, спільний експорт електроенергії до ЄС зміцнить позиції України як регіонального енергетичного гравця.

Військовий склад у Ковбасній містить близько 20 тисяч тонн радянських боєприпасів, частина з яких ще придатна для використання. Для України це могло б стати додатковим джерелом артилерійських снарядів, яких бракує у війні з Росією. Навіть знищення цього складу принесе Україні користь в існуючих реаліях, адже це зменшить ризики для безпеки регіону.

Молдовський металургійний завод є найбільшим промисловим об’єктом Придністров’я і постачає продукцію до ЄС. Контроль над ним може дати Молдові шанс інтегрувати регіон в економіку, створити робочі місця й отримати податкові надходження.

Для України цей завод може стати партнером у металургійній галузі: постачання руди, феросплавів і технологій, а також участь у модернізації через українські компанії. Водночас спільні експортні ланцюжки з виходом на ринок ЄС будувати складно, адже завод має застаріле обладнання і потребує значних інвестицій, а відсутність стабільного енергопостачання ставить під сумнів його швидке відновлення.

Гіпотетична інтеграція придністровських активів може виглядати як економічна співпраця Києва і Кишинева під егідою ЄС. Україна отримує можливість використати частину військових запасів, постачати сировину і брати участь у модернізації промислових та енергетичних об’єктів. Молдова забезпечує контроль над стратегічними підприємствами та зменшує енергетичну залежність.

Проте цей сценарій стикається з трьома ключовими обмеженнями:

• дефіцит інвестицій у воюючої України та економічно вразливої Молдови;
• можливий опір з боку місцевих еліт і населення Придністров’я;
• економічний тиск та гібридні атаки з боку Росії

План "Козак 2.0": чому швидке вирішення конфлікту може стати пасткою для Санду?

Довгі роки заморожений конфлікт у Придністров’ї залишався для Молдови своєрідним статус-кво — з одного боку, регіон забезпечував економічні вигоди, зокрема електроенергію з Молдавської ДРЕС та роботу промислових підприємств, а з іншого — давав можливість уникати різких політичних рішень і балансувати між Заходом та Росією.

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко у коментарі "Телеграфу" наголосив, що заклики до військової ліквідації Придністров’я не враховують внутрішньополітичних реалій самої Молдови.

Фесенко процитував молдавського проукраїнського експерта Євгена Чебана, який зауважив: "ми можемо формально вирішити проблему проросійського Придністров’я, але тоді ми отримаємо проросійську Молдову".

За словами Фесенка, у Придністров’ї залишаються лише рештки російського військового контингенту, який не становить серйозної загрози. Водночас Москва зацікавлена у провокації військових дій, аби використати їх як привід для звинувачень проти України та для ескалації конфлікту.

"Саме Росія це провокує. Вона хотіла б, щоб щось таке – військові дії – відбулися. І це стало б приводом для звинувачень проти України, приводом для, в тому числі, повітряних ударів по Молдові для ескалації конфлікту", – підкреслив експерт.

Фесенко вважає, що військовий сценарій виглядає "красивим та патріотичним", однак у підсумку матиме більше негативних наслідків, ніж позитивних.

За його словами, нині в Молдові справді існують проросійські настрої, але вони не є антиукраїнськими. Це радше пересторога й страх, що країна може бути втягнута у війну. У разі ж реальної військової операції ці настрої неминуче зміняться.

"А от якщо там буде дійсно військова спецоперація, то це точно матиме негативні наслідки, зокрема і для громадської думки в Молдові", – зазначив Фесенко.

Він також вважає, що ситуація навколо Придністров’я все ж змінюватиметься, і певні процеси вже запущені. На думку експерта, каталізатором таких змін може стати сама Росія, яка може спробувати використати тему реінтеграції у власних інтересах.

"Багато хто з експертів припускає, що Росія може стати більш конструктивною щодо реінтеграції Придністров’я до складу Молдови. Щобільше, існують такі припущення, що Росія може ідею швидкої реінтеграції "продати Трампу"", – пояснив він.

В такому разі Москва може спробувати подати вирішення придністровського питання як "миротворчу перемогу" для нового президента США, натомість зможе "розмити" проєвропейський електорат виборцями з проросійськими поглядами.

"Разом з тим, швидка реінтеграція Придністров’я і створення єдиного електорального поля змінить баланс голосів, який, як ми бачимо зараз, у Молдові дуже хиткий – 50/50", – сказав експерт.

Він порівняв цю потенційну схему з так званим "планом Козака" для України, коли Росія через формальну реінтеграцію прагнула фактично відновити свій вплив у політичній системі країни. За словами Фесенка, для Молдови така "троянська конячка" може стати серйозною дилемою: з одного боку, це давня мета влади й міжнародної спільноти, з іншого — ризик посилення проросійського впливу.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що політолог і експерт зі стратегічних комунікацій Максим Гардус проаналізував підсумки парламентських виборів у Молдові та оцінив їхній вплив на внутрішню ситуацію країни, регіональний баланс сил і перспективи для України.