Учениця Довженка, яка не поїхала до Голлівуду і трагічно загинула: неймовірна історія Лариси Шепітько

Її називали однією з найкрасивіших режисерок радянського кіно. Вона знімала глибокі, просякнуті духовністю фільми та прожила занадто мало, щоб зібрати біля себе школу послідовників. Лариса Шепітько — українська та радянська кінорежисерка, сценаристка, акторка, довкола постаті якої знову зчинився скандал за десятки років після смерті.

Скандал спричинило рішення міської влади Львова демонтувати меморіальну табличку Шепітько. Однак чиновники пізніше пояснили — стару табличку замінять новою, де б не наголошувалось на радянській приналежності режисерки.

Що відомо про Ларису Шепітько

Народилася 6 січня 1938 року в Артемівську (нині Бахмут, Донеччина). Вчилась у Львові, де на її школі і була розміщена меморіальна табличка. Потім поїхала до Москви вчитись на режисера. Була однією з найяскравіших постатей радянського авторського кіно 1960–70-х років, ученицею та послідовницею Олександра Довженка. Спілкування з ним наклало свій слід на всю її творчість — навіть перші її роботи вирізнялися глибоким психологізмом та моральними темами.

Шепітько мала кілька епізодичних ролей

До режисерської кар’єри Шепітько мала невеликі акторські ролі: її помітили режисери Ельдар Рязанов та Олександр Довженко, і вона знімалася в епізодах фільмів "Карнавальна ніч", "Поема про море" та кількох інших невеликих проєктах.

Фільми Шепітько збирали нагороди

Лариса Шепітько розпочала кінокар’єру у 1963 році з фільмом "Спека", який знімала в Киргизії. Стрічка принесла їй перші нагороди на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах та I Всесоюзному кінофестивалі в Ленінграді. Вона знімала стрічку при 40-градусній спеці. Далі були й інші фільми та навіть міжнародне визнання, зокрема "Крила" показували в Парижі, де талантом та красою Лариси захоплювались Лайза Мінеллі та Мартін Скорсезе.

У 1960-х Шепітько знімала "Батьківщину електрики" за сценарієм, написаним за повістю Андрія Платонова, але радянська цензура не допустила показ фільму, глядачі побачили стрічку лише через 20 років. Інша робота "Ти і я" була суттєво змінена комісією, через що оригінальний задум Шепітько було втрачено.

У 1976 році Шепітько створила фільм "Сходження", знятий за повістю Василя Бикова "Сотников". Він здобув Гран-прі Берлінського кінофестивалю "Золотий ведмідь". Стрічка досліджує тему колаборації, цинізму колишніх партійців і морального протистояння.

"Сходження" привернуло увагу Френсіса Форда Копполи, який хотів запросити її до Голлівуду для зйомок фільму, але вона відмовилася. Фільм "Сходження" також був випробуванням для режисерки, зйомки велись зимою і режисерка багато годин проводила на майданчику в сильні морози. "Сходження", що дає непримітний портрет війни, де чітко видно приховану релігійність Ісуса та Юди, — пишуть про цей фільм закордонні ЗМІ.

Трагічна загибель та творчий спадок

Лариса Шепітько трагічно загинула 2 липня 1979 року в автокатастрофі під час підготовки до фільму "Прощання", який згодом завершив її чоловік, режисер Елем Клімов. Він також створив про Ларису документальний фільм.

Раніше "Телеграф" розповідав про режисерку Кіру Муратову. Вона зробила вагомий внесок у світовий кінематограф, попри цензуру радянської влади.