Князівська пивоварня, яка не зламалася ні за царя, ні за СРСР, ні в незалежній Україні: історія унікального підприємства

У Славуті стоїть завод, який пам'ятає ще князів Сангушків, пережив царську Росію, радянську владу та три десятиліття незалежності. Це підприємство почало варити пиво ще у 1824 році, коли на ньому працювали лише троє людей, а тепер його продукцію знають по всій Україні і за її межами.

"Телеграф" розповідає, як невелика пивоварня після двохсот років роботи завод досі зберігає традиції, закладені княжим родом.

Три людини та сім тисяч рублів: як все починалося у XIX столітті

Перша згадка про пивоварний завод князів Сангушків датується 1824 роком. Саме тоді на місці старої пивоварні з'явилося нове підприємство. Масштаби виробництва були скромними — протягом 1824-1829 років тут працювали всього троє людей.

Через двадцять років ситуація почала змінюватися. У 1850 році товарообіг заводу сягнув 7 тисяч царських рублів. Для того часу це була солідна сума, яка показувала, що підприємство міцно стало на ноги.

Справжній прорив стався у 1885 році. Князь Роман Владиславович Сангушко вирішив будувати новий завод замість старого. Місце обрав символічне — поруч зі своїм родинним парком. Саме цей рік тепер вважається офіційною датою заснування підприємства.

Новий завод міг виробляти щонайменше 11 тисяч декалітрів пива на рік. Це було справжнє промислове підприємство, а не кустарна пивоварня.

Чеський купець та орендар Зеф: хто розвивав справу Сангушків

Князь Сангушко вирішив не керувати заводом самостійно і здав його в оренду. Першим орендарем став чеський купець Земан. Під його керівництвом підприємство щороку виробляло пива на 5 тисяч царських рублів.

У 1887 році завод перейшов до нового орендаря на ім'я Зеф. Саме за його часів виробництво досягло 12 тисяч декалітрів на рік. Підприємство продовжувало рости і міцніти.

На початку XX століття, у 1911 році, товарообіг заводу становив уже 21 250 карбованців. Щороку тут варили щонайменше 9 тисяч відер пива — це приблизно 110 700 літрів. Завод став важливою частиною економіки міста.

Радянська доба: як приватну справу перетворили на державне підприємство

Після революції та встановлення радянської влади завод перейшов у державну власність. Князівська пивоварня стала радянським підприємством. Назву змінили, але виробництво не зупинилося.

Завод постачав продукцію по всьому регіону. Тут працювали сотні людей, підприємство було одним із найбільших у місті. Обладнання модернізували, будували нові цехи.

Незалежна Україна: як завод зберіг традиції у нових реаліях

Після розпаду СРСР завод опинився перед новими викликами. Треба було пристосуватися до ринкової економіки, знайти своє місце серед конкурентів, зберегти робочі місця. У той час як сотні заводів в Україні збанкрутували, підприємство у Славуті змогло втриматись на плаву.

31 січня 2008 року відбулася офіційна реєстрація Приватного акціонерного товариства "Славутський пивзавод". Підприємство перейшло у приватну власність. У 2011 році форму власності ще раз змінили — тепер це приватне акціонерне товариство "Славутський пивоварний завод".

Нові власники вирішили поєднати історію з сучасністю. Частину старих приміщень, де колись, за князівських часів, дозрівало пиво, зберегли та використовують донині. Водночас встановили сучасне обладнання.

Продукція заводу продається по всій Україні. У регіоні працює мережа фірмових магазинів, де можна купити свіже пиво безпосередньо від виробника. Підприємство позиціонує себе як лідера у традиційному пивоварінні на Хмельниччині.

Славутський пивоварний завод — один із небагатьох прикладів підприємства, яке пройшло через усі епохи української історії. Від князівських часів через радянську індустріалізацію до сучасного ринку — завод щоразу знаходив сили пристосуватися.

Нещодавно "Телеграф" розповідав про ще одне підприємство, яке витримало усі випробування часом і змогло пристосуватись до нових умов. Це легендарна "Ватра" з Тернополя, люстри з якої висіли у кожній радянській квартирі.