Якщо натовп хоче крові, її має дати Зеленський: Корчинський про Міндіча, "дах" НАБУ, Покровськ і мобілізацію

Так званий, "Міндічгейт" суттєво розбурхав настрої в українському суспільстві. З політичного боку, ситуація дійсно виглядає вибухонебезпечною для діючої влади, тим паче, що один міні-Майдан на картонній підкладці країна вже пережила під час війни. Чи вийдуть люди на вулиці зараз? Як вплине корупційний скандал на суспільство та чому не варто очікувати на швидке завершення війни. Ці всі питання "Телеграф" обговорив з письменником, фундатором "Братства" Дмитром Корчинським.

"Краще жити з корупцією, ніж без держави"

– Пане Дмитре, поговоримо про, так званий, "Міндічгейт". Не про те, хто тут винен чи ні, а саме про політичний вплив цього скандалу. На вашу думку, як він позначиться на українському суспільстві та військових?

– Однозначно вплине погано. Не важливо, чи буде доведена ця корупція чи ні. Все довести і отримати рішення суду це роки. А весь ефект проявляється прямо зараз, коли слідство тільки починається.

НАБУ у нас не стільки орган боротьби з корупцією, скільки політичний орган, який провадить певну політичну лінію. Це іноземна спецслужба, яка легально діє в Україні. Вона бореться з корупцією (хоча й не ефективно), але це політичний орган тиску на українську владу для проштовхування тих чи інших рішень. Для прикладу, матеріали оперативної справи зливаються в інтернет. Як це взагалі може бути? НАБУ діє під "дахом" ФБР і американського посольства. Є певна коректність в таких справах, і в США її переважно дотримуються. В даному випадку, замість того, щоб притримувати у себе ці всі оперативні справи, вони зливаються з тим, щоб формувати певну громадську думку, провокувати незадоволення і, можливо, навіть певні громадські безлади. Цим одразу користується ворог в своїй пропаганді. Це б’є по наших стосунках з європейськими партнерами і друзях України в США.

Далі, наскільки я розумію, це [завдання] спробувати розкрутити громадські заворушення, вийти на який-небудь Майдан, тим самим підірвати стабільність тилу, а отже і стабільність фронту. Якщо їм це вдасться, то це дуже погано. Москва готова вкинути в розкачку ситуацію в Україні сотні мільйонів, а, можливо, й мільярди доларів. Через соцмережі хитати суспільство, налаштовувати проти військового командування, політичного керівництва, закликати людей до бунту. Методики відпрацьовані.

– А ви бачите зараз такий потенціал, щоб ця розкачка вдалася і люди вийшли на вулиці?

– Я бачу, що людей вдається нацьковувати на ТЦК. Люди опираються ТЦК, нападають на них, ріжуть ножами військовослужбовців ТЦК, перевертають машини. І неможливо пояснювати цим людям, що у нас немає іншої системи комплектування збройних сил, і що лагідної і приємної для всіх системи комплектування збройних сил в умовах тотальної війни не існує взагалі в природі ніде. Якась кількість людей має бути мобілізована, хочуть вони цього чи не хочуть. Всі патріоти вже пішли на фронт, а не патріоти повинні служити просто тому, що така от ситуація. Але нападають на ТЦК і значна кількість суспільства радіє цим нападам. Тобто це прояви вуличної активності. Значить, думає наш ворог, можна спровокувати і більш масштабну вуличну активність, спрямовану проти органів центральної влади і військового командування загалом. І тут вже важко сказати, наскільки у нас здорове суспільство, і чи зможе воно опиратися. Побачимо по результату.

– Але якщо НАБУ, як ви кажете, орган тиску під "дахом" посольства США, то навіщо США робити таку розкачку через зливи НАБУ?

– Для них незручний Зеленський. Для Трампа і США зараз важливо, як вони кажуть, залагодити "конфлікт в Україні". І на перешкоді їм стоїть Зеленський, і взагалі непоступливість українського керівництва. Для США віддати ще одну чи дві області московитам, за те, щоб припинилася війна… Ну що тут такого? Це не їхні області. Для США, якщо Україна погодиться на припинення вогню і повноцінне функціонування "московської мови" та продовження діяльності "УПЦ ФСБ", ну і що тут такого? А для нас це питання національного виживання. І українське керівництво не готово йти на такі компроміси з ворогом. Тому США, можливо, хотіли б змусити політичне керівництво до відставки, відповідно, застосовують свій ресурс. І вони користуються реальними речами. Справді, в багатьох державних компаніях існує корупція. Вона існує скрізь в світі. Але якщо для того, щоб здолати корупцію, потрібно знищити державу, то я думаю, що нам, українцям, краще все ж таки пожити деякий час ще з корупцією, ніж без держави. І тут не стільки боротьба з корупцією, на жаль, скільки політична кампанія.

– Що ви маєте на увазі?

– НАБУ, за допомогою ФБР, свою справу роблять не професійно. Міндіч виїхав з країни. Тобто ви ведете місяцями за ним стеження, прослуховуєте телефони, контролюєте контакти, переміщення, і раптом втрачаєте до нього інтерес за добу до того, як почнуть проводитися обшуки. Чи як? Чи він вислизає з-під вашого стеження? Що це за професіоналізм такий? Це ж кульмінаційний момент всієї цієї операції. І в кульмінаційний момент людина вислизає. Він виїжджає за кордон. А як він міг виїхати за кордон? Ми спочатку думали, що є якась таємнича контрабандистська нора, чи його якісь офіцери інших спецслужб вивезли в багажнику. А виявляється легально він перетнув кордон, у нього з документами все нормально. Для того, щоб він не перетнув кордон, НАБУ мало би спрямувати до ДПСУ відповідні документи. Міндіча затримали б на кордоні і чекали, поки приїдуть оперативники НАБУ, щоб його заарештувати. НАБУ нічого цього не зробило. Можливо, вони і не хотіли, щоб він був арештований? Можливо, хотіли, щоб він виїхав за кордон? Можливо, їх політичний тиск цікавить більше, ніж боротьба з корупцією?

Можливо, і дуже вірогідно, що Міндіч був задіяний в корупції. Якщо це так, то що ж це за боротьба з корупцією в НАБУ, де у кожного оперативника шкарпетки за 80 доларів? Якби у мене були такі шкарпетки, то я би не випустив Міндіча за кордон. А вони випустили. Тому що політика їх цікавить більше, ніж боротьба з корупцією.

"Для Порошенка всі методи добрі, щоб повалити Зеленського"

– А як політично це може спрацювати? Яким би негативним не був вплив цієї історії, немає ж механізмів зміни влади під час війни. І навіть якщо ми уявимо, що не буде непоступливого Зеленського, хто з політиків замість нього може от так вийти до людей та сказати, що давайте віддамо росіянам Запорізьку, Херсонську, Донецьку області? Це ж буде політичне самогубство.

– Треба лише, щоб яка-небудь людина виконувала обов’язки замість Зеленського. Хто це може бути? Наприклад, Стефанчук (Руслан Стефанчук, голова ВР, — Ред.). Стефанчуку можна розказати, що так, політичних перспектив у тебе немає, але є, наприклад, притулок в США і відповідні преференції. І він це оголосить. Тобто тут потрібна просто безвідповідальна влада, яка розуміє, що у неї немає політичних перспектив.

– Так званий, уряд національної єдності, це вихід з ситуації, чи утопія? Багато політиків зараз знову піднімають цю тему.

– Утопія. Ми бачимо це по ізраїльському уряду національної єдності, який був створений після нападу ХАМАС на Ізраїль. В результаті один з одним перегризлися і ніякої єдності там немає.

Я не вірю ні в які уряди національної єдності в даних умовах. Це буде уряд національної єдності, в якому будуть представлені хто-небудь від "ж*поблоку"? У нас там в Раді Юля (Юлія Тимошенко, голова фракції "Батьківщина", — Ред.) представлена. Навіщо нам в уряді національної єдності люди від Юлі? Або Порошенко. Вони з Зеленським ненавидять один одного і Порошенко вважає, що всі методи добрі для того, щоб повалити Зеленського. Як буде функціонувати Порошенко в уряді національної єдності, який сформує Зеленський? Це просто неможливо уявити навіть технічно.

Інша річ була би просто необхідна зараз. Влада має очолити процес очищення. Те, що у нас два міністри десь там у відставці, і Зеленський готовий ввести санкції проти Міндіча – це ніщо. Зеленський повинен почати бити по головах дуже активно. Якщо натовп хоче крові, цю кров йому має дати Зеленський, а не хто-небудь інший. Зеленський має кидати в натовп корупціонерів, міністрів і всіх, хто погано лежить.

"Суспільні настрої – л*йно"

– Ви вже трохи торкнулися теми ТЦК і мобілізації, та давайте детальніше. Чи варто, чи можливо щось зробити з мобілізацією, щоб не було цих нападів на ТЦК і мобілізація йшла трохи спокійніше?

– Покращити систему мобілізації неможливо. Є якась кількість людей, які не хочуть йти захищати Вітчизну. Їх можна змусити до цього тільки через державний примус. Все! Інших способів не існує. Значить, цей державний примус має бути здійснений. Чи буде подобатися коли-небудь людям цей державний примус? Ніколи. Для того, щоб було все безконфліктно, потрібно впровадити більш жорсткі покарання для тих, хто нападає чи опирається ТЦК. Коли люди будуть знати, що їм загрожує довічне покарання за напад на ТЦК, вони, мабуть, на ТЦК нападати не будуть.

В усіх країнах в умовах масштабної, тотальної війни здійснювалася мобілізація і дезертирів розстрілювали, ухилянтів знищували. Так було під час Першої світової війни, під час Другої світової. По-іншому просто не буває. І в певні моменти держава повинна проявляти силу. Зараз саме такий момент. Держава має проявити силу. Лагідної мобілізації не може бути в принципі, ніде, ніколи, ні за яких обставин.

– А механізми покарання ТЦК у випадку неправових дій з їхнього боеу? Такі ж законопроєкти з’являються в Раді.

– Я вважаю це абсолютно недоречним. Це популісти або вороги держави висувають такі законопроєкти. Між іншим, у нас і так ТЦКшники караються. Ми чуємо про покарання ТЦКшників, а про покарання тих, хто на них нападає, ми не чуємо. У нас часто ТЦК бояться опиратися нападам, тому що вони знають, ти будеш опиратися нападу, і тебе потім твоє ж начальство просто з’їсть. А він військовослужбовець, він озброєний. На тебе нападають. Що ти маєш робити? Що має робити озброєний військовослужбовець, який виконує свої обов’язки, коли на нього нападають? Я раніше думав, що він має застосовувати зброю. Але тепер багато депутатів, лідерів громадської думки і іншої наволочі розповідають, що ні. Він не має цього робити. Він повинен дати себе зарізати. І вони цю думку впроваджують, намагаючись потрапити в суспільні настрої. А суспільні настрої – це л*йно. Їх потрібно виправляти жорстокими способами в умовах війни.

– В своїх соцмережах ви пишете про ситуацію в Покровську. Існують такі оцінки, що активізація м*скалів на цьому напрямку, це відволікаючий маневр, а справжня мета – це місто Запоріжжя, Запорізька область. Згодні з цим?

– Поки що Покровськ і взагалі Донбас – це головний напрямок зусиль ворога. Але вони дійсно активізувалися на Запоріжжі, і ми це бачимо по якості військ, які вони туди перекинули. Зараз наші хлопці беруть полонених і вбивають кожен день "ванюшок". І це не зеки, не бомжі, яких змусили до контракту. Це добре вгодовані, екіпіровані і мотивовані люди. Я думаю, що Запоріжжя це другий їхній напрямок, дуже важливий. Вони сподіваються, що після окупації Покровська, це стане головним їхнім напрямком, щоб підійти до Запоріжжя по-справжньому: на відстань пострілу ствольної артилерії.

"Бунту у росіян не буде, але…"

– Минулого разу в інтерв’ю мені ви казали, що в принципі "не існує такої кількості "ванюшок", такої межі, за якою "м*скалі" почнуть задумуватися, що, можливо, варто вже якось згорнути цю війну". Ми зараз намагаємося підвести їх до цієї межі з іншої сторони, влаштовуючи блекаути на Росії. Якщо кількість загиблих на них не впливає, то хіба ж блекаути вплинуть?

– Я думаю, там де ми дістаємо, це потрібно знищувати. Потрібно розуміти, що бунту у них не буде. І, в принципі, грошей їм буде все одно вистачати на війну. Але може відбутися інша річ: з причин економічних втрат у них можуть виникнути серйозні конфлікти всередині кремлівської верхівки.

От скажімо, ви "ванюшка" з оточення Путіна і отримували великі гроші з металургії. Щось йшло на общак кооперативу "Озеро", а щось ви забирали собі. Зараз металургія впала у них на 30-35%. Ці підприємства вже не дають прибутку. Для того, щоб якось підтримувати їх на плаву, ви змушені витрачатися зі своїх коштів, не з общака. І ви починаєте глибоко замислюватися: а куди ми всі йдемо? Те саме газ. "Газпром" був завжди супердохідною річчю, а зараз він збитковий. Ви сиділи все життя на газі, а тепер у вас депресія постійно і ви думаєте, а навіщо була вся ця війна взагалі? І очевидно, що такі думки, протиріччя, виникають там всередині. Хтось піднявся на війні, а хтось опустився на війні. І головне, що всі ці люди вже далеко не молоді. І стоїть питання передачі активів у спадок. В московії правової системи не існує. Ви знаєте, що ви крякнете, і ці мільярди, активи, не прийдуть вашим дітям. Одразу прийде слідчий комітет, ФСБ, чеченці і почнуть це діло розривати. Раніше вони думали, що багато активів зможуть передати через Європу, де усталена правова система. Там у них нерухомість і 60% заморожених російських активів – це приватні гроші. А тепер ви бачите, що через Європу, через Захід, вам цього теж не вдасться зробити. Через цю війну у вас там арештовані активи, часто під арештом нерухомість, і взагалі невизначена ситуація. І ви думаєте, так, а навіщо все це було, коли ваша сім’я всього цього не отримає? І такого роду протиріччя ростуть у верхівці.

Крім того, всі раніше ділили прибутки, а зараз вже ділять бізнеси один одного. Тобто починають розривати один одного. Де ти візьмеш прибуток, якщо просто в країні стало менше грошей. Ну, значить, можна на когось напасти і порвати. От на це ми й маємо сподіватися. І всі наші удари по енергетиці, нафтопереробці і по тому, що ми дістаємо, зменшують доходи, збільшують проблеми. Відповідно, це дуже добре, адже збільшуються протиріччя в кремлівській верхівці.

– На вашу думку, які московитські ІПСО зараз успішно діють в Україні? Чи за роки війни ми вже виробили імунітет?

– Я не бачу імунітету. Практично все, що вони запускають, є доволі успішним.

По-перше, це постійна пропагандистська кампанія проти комплектування ЗСУ. Дискредитаційна кампанія проти командування ЗСУ і прости Сирського особисто. Сирський, мабуть, припускається якихось помилок, та це один з найбільш здібних і найбільш досвідчених воєначальників, що існують зараз в світі. Але сказати, що Сирський супер-популярна людина – ні. І всі ці трудящі, які ні в зуб ногою у військових темах, плюнути в Сирського – це дуже легко їм. І багатьох військовослужбовців налаштовують проти їхнього військового командування.

Те саме проти Зеленського. Тобто береться людина і з неї робиться монстр пропагандистськими засобами. Роздувається темний образ, а потім через нього можна порочити всіх, хто з ним контактує. І всі ці доволі прості інформаційні психологічні пропагандистські операції у московитів вдалі. І нас вже переконали, що війна йде не тому, що Путін напав, а тому, що Зеленський поганий.

ЗСУ щодня завдають ударів по московитській території. ЗСУ знищили дві третини Чорноморського флоту, відкинули московитів під Києвом, Харковом, Черніговом, звільнили Херсонщину, здійснюють сухопутні операції в РФ. Українські спецслужби входять в трійку найбільш ефективних спецслужб світу. Ми бачимо дуже багато успіхів. Але споживач не бачить тих успіхів, він депресує. У нього все погано і буде ще гірше. І це наслідки роботи московитської пропаганди.

– За вашими політичними відчуттями, до чого все йде? Війна затягується на невизначений термін, чи якась мирна угода є на горизонті і Трамп її проштовхує?

– У мене немає відчуттів. Ми не знаємо, в якому реальному стані московитська економіка. Ми не знаємо, що завтра викине Трамп. Ми не знаємо, яке здоров’я у Путіна, або хто зараз в цю хвилину підсипає йому полоній в чай. Тому, я думаю, що найбільш об’єктивний спосіб – це налаштуватися внутрішньо, психологічно на вічну війну.

Той стан, який зараз – це нормальний стан. Вірогідно, ми будемо воювати, і наступні покоління також будуть воювати. Так було і раніше. Ми були або в стані війни з московією, або в стані рабства у московитів. Або війна, або рабство. Ось два стани. Останні 500 років було саме так. Швидше за все, наступні 500 років буде точно так само. Ми або в рабстві, або воюємо. Значить, ми маємо воювати. І чим більше ми будемо налаштовані на війну, тим швидше настане мир. Чим більше ми будемо налаштовані на мир (коли ж, нарешті, це все закінчиться, можливо, в наступному році), тим довше у нас буде війна, адже ми будемо слабшими.