Чи можна нести паску на могили на Великдень: звідки пішла традиція

Поширена в деяких регіонах України традиція на Великдень йти на кладовище, а також нести туди паски чи крашанки не є частиною церковного святкування. Вона сформувалась під тиском обставин.

Як пояснює священник Православної Церкви України, військовий капелан ЗСУ о. Тарас Видюк в коментарі "Телеграфу", для померлих важливішою є молитва, а не їжа чи зовнішні звичаї. "Краще помолитися, згадати померлих із любов’ю і, за можливості, замовити за них молитву в храмі", — пояснює він.

Більше про великодні традиції читайте за посиланням: Що насправді є гріхом на Великдень, а що — ні: священник про головні заборони та міфи

Загалом церква не відкидає нові традиції, але важливо, щоб вони стосувались змісту свята Воскресіння та не суперечили вірі.

Чому люди ходять на кладовище на Великдень

Традиція святкування Великодня на кладовищах частково сформувалася в радянський період. Тоді саме свято було заборонене, а за відвідування храмів могли карати. Тож люди знаходили альтернативу — збиралися на кладовищах, де контроль був меншим, і таким чином і Великдень святкували, і вшановували померлих. Зауважимо, в християнській традиції є окремий день для цього — Радониця, яка традиційно відзначається через дев’ять днів після свята. Водночас загалом звичай залишати їжу на могилах або влаштовувати там частування має глибші корені та пов’язаний із язичницькою традицією тризни.

Раніше "Телеграф" розповідав, що зовнішні звичаї до Великодня — пекти паски, мити вікна — не головне, проте церква сприймає їх як частину підготовки. Є окремі дні, коли можна готуватись до свята, а коли — категорично заборонено.