"Хотіли увічнити, а принизили": зображення Стуса на банкноті 2000 гривень викликало критику

В Україні розгорнулася дискусія навколо нової банкноти номіналом 2000 гривень із зображенням українського поета та дисидента Василя Стуса. У соцмережах почали сперечатися, чи це рішення є формою визнання Стуса чи, навпаки, перетворює його образ на елемент офіційного символізму.

У цьому матеріалі "Телеграф" зібрав коментарі у соціальних мережах, у яких українці висловлюються про оформлення нової купюри.

Відомий журналіст Леонід Швець на своїй сторінці у Facebook прокоментував появу Василя Стуса на новій банкноті номіналом 2000 гривень. Він заявив, що вважає такий підхід хибним.

"Багато хто не зрозумів мого глибокого скепсису з приводу витівки з національним Пантеоном. Стус на двох штуках — яскравіше аргументу не придумати. А кому нормально, тому нічого й не поясниш", — пише він.

Водночас на пост відповів народний депутат України Максим Бужанський, написавши: "Вони, схоже, не зрозуміли, що написали. Прям яскраво". До цього він прикріпив скріншот посту Українського інституту національної пам’яті, в якому говориться:

"Стус переміг через 40 років після смерті. Незламність тепер має номінал. 10 липня Національний банк України презентував нову українську банкноту номіналом 2000 гривень…."

У відповідь на один із коментарів Леонід Швець пояснив свою категоричну позицію:

"Стус — людина-нерв, він у перпендикулярі до будь-якої ієрархії, тим більше офіціозу. Шльопати його на бабки — розписуватись у повному нерозумінні самого Стуса, отже, у зневагі до нього, його творчості. Хотіли увічнити, а принизили".

Також інші користувачі висловлюють у коментарях невдоволення ситуацією.

При цьому деякі в коментарях запитують, чому в такому разі зображення Лесі Українки або Тараса Шевченка не викликають таких же суперечок.

Чому саме Стус на купюрі?

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров у свою чергу пояснює, що зображення Василя Стуса на купюрі — це насамперед державне визнання людини, яка все життя платила найвищу ціну за право українців бути собою.

"Василь Стус – один із найяскравіших представників руху шістдесятників. За відкриту критику радянського тоталітаризму його двічі засуджували, а обірвалося його життя в таборі особливого режиму в Пермській області. Сьогодні його ім'я – синонім незламності, гідності й боротьби за свободу. Погоджуюся з Андрієм Пишним: постать українського дисидента на банкноті створює місток між минулим і сьогоденням. Адже Василь Стус – не лише історична постать, а й один із символів сучасної України. У цьому сенсі історичне коло ніби замкнулося", — сказав він.

Також на банкноті закодовано інші важливі символи української ідентичності. Серед них – роботи Алли Горської, Віктора Зарецького, та Бориса Плаксія "Боривітер" та "Птах", а також рядки зі збірки Василя Стуса "Зимові дерева": "А свічка тріпотить світанком, котрий наш правнук днем назве", виконані шрифтом, створеним на основі алфавіту Георг.

Важливим елементом є стилізований військовий тризуб як символ поваги до Збройних сил України.

На реверсі — будівля Донецького національного університету імені Василя Стуса, де навчався на історико-філологічному факультеті з 1944 до 1954 року.

"Саме тут, у студентському літературному об'єднанні "Обрій", формувалося його світобачення та зав'язувалася дружба з майбутніми побратимами по перу – Василем Захарченком, Леонідом Талалаєм, Олегом Орачем, Володимиром Міщенком, Василем Голобородьком. Сьогодні ця будівля на тимчасово окупованій території. На реверсі банкноти також зображено сосну, до образу якої Стус неодноразово звертався у творах, написаних в ув’язненні. Уральські сосни постають у його поезії символом боротьби, самотності й болю, а водночас – зв’язку зі світом, що допомагав поетові не піддатися відчаю. Гривня з обличчям Стуса – це гроші, які щодня нагадуватимуть мільйонам українців про ціну свободи. Бо гривня – це більше, ніж гроші", — пояснює історик.

Що відомо про Василя Стуса

Майбутній поет народився 1938 року у селі Рахнівка, що на Вінниччині. Він був четвертою дитиною у звичайній селянській сім'ї. Згодом родина перебралась у Сталіно (сучасний Донецьк), аби уникнути колективізації. Там батько влаштувався на хімічний завод.

Василь закінчив школу зі срібною медаллю. Пізніше вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту у Сталіно, який завершив з відзнакою. Після закінчення вишу Василь працював учителем української мови й літератури в селі Таужне, що на Кіровоградщині. Упродовж 2 років він проходив військову службу на Уралі. У той період Стус і почав писати вірші, перші з яких надрукував в "Літературній Україні".

У 1961-1963 роках Василь викладав українську мову та літературу в школі № 23 у Горлівці. Пізніше працював підземним плитовим на шахті "Октябрьська" в Донецьку. Певний час був літературним редактором газети "Соціалістичний Донбас". Після цього Стус навчався в Інституті літератури імені Шевченка Академії наук УРСР, опановуючи теорію літератури. Тоді вийшла його перша збірка творів "Круговерть". Також Василь входив до Клубу творчої молоді.

У 1965 році під час прем'єри фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" Стус взяв участь в акції протесту. Разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом і Юрієм Бадзьом, він закликав партійних керівників засудити арешти української інтелігенції. Після цього його відрахували з аспірантури. З того часу поета почало переслідувати КДБ.

Протягом 1965-1972 років Стус часто змінював роботи — працював у Центральному державному історичному архіві, на шахті, залізниці, будівництві, в котельні та метро. У 1966-1972 роках Василь працював старшим інженером у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР.

У 1965 році поет побрався з Валентиною Попелюх, яка народила йому сина Дмитра. Він став відомим літературознавцем і дослідником творчості батька. У 1970 році книгу віршів Стуса "Зимові дерева" надрукували у Бельгії. Далі Василь почав активно критикувати тоталітаризм, відновлення культу влади та порушення прав людини у СРСР.

У 1972 році Стуса вперше заарештували на 9 місяців. Тоді він створив збірку "Час творчості". А поетичну збірку "Зимові дерева" співробітник Інституту літератури імені Шевченка Арсен Каспрук назвав "поетикою декадансу, ідейного занепаду" на замовлення КДБ.

Згодом Стуса звинуватили у "антирадянській агітації й пропаганді" й засудили до 5 років позбавлення волі та 3 років заслання. Поет відбував покарання у таборах Мордовії та Магаданській області. Там він писав вірші, але їх знищували. На Магадані Василь працював на золотих копальнях.

У 1979 році Стус повернувся в Україну та долучився до Гельсінської групи захисту прав людини. Здоров'я Стуса значно погіршилося у концтаборах, однак він працював робітником на заводі. А через рік поета визнали небезпечним рецидивістом і засудили до 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

Стус відмовлявся від адвоката Віктора Медведчука, але його все одно призначили. Медведчук "злив" справу свого підзахисного, визнаючи його винним. Шістдесятника знову відправили у табір до Росії, де помер від зупинки серця. Припускають, що поет загинув від удару карцерними нарами, що підлаштували наглядачі.

Які визначні українці зображені на сучасних банкнотах гривні

Наразі у грошовому обігу України знаходяться банкноти номіналом у 20, 50, 100, 200, 500 та 1000 гривень. Остання з’явилася не так давно – шість років тому

• 20 грн — Іван Франко, письменник, поет, науковець та громадський діяч
• 50 грн — Михайло Грушевський, історик, державний діяч, голова Центральної Ради УНР
• 100 грн — Тарас Шевченко, поет, художник та громадський діяч
• 200 грн — Леся Українка, поетеса, письменниця, перекладачка
• 500 грн — Григорій Сковорода, філософ, поет та педагог
• 1000 грн — Володимир Вернадський, дослідник природи, засновник і перший президент Української академії наук

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, кого із жінок хочуть бачити на українських купюрах.