Найм бомжів і "фунтів" для статистики: чи спрацює ідея Кабміну "бронь в обмін на мобілізацію"

Наприкінці жовтня уряд в черговий раз оновив правила бронювання, вперше прибравши стовідсоткову відстрочку для підприємств ОПК та енергетики. Це викликало хвилю занепокоєння, адже для критичних підприємств з’явилися реальні ризики втрати персоналу. Та прем’єр Корецький закликав сильно не журитися, мовляв, механізм 100% бронювання все ж таки буде, "за умови виконання мобілізаційного зобов'язання". Та як в уряді і парламенті бачать таку систему, та чи не створить вона на темі бронювання додаткової корупції, боротьбу проти якої і декларує Корецький? В цих питаннях розбирався "Телеграф".

Це ж було вже

Насправді в законі "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" на підприємства вже покладені обов’язки виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Та це стосується виробництва продукції і майна підприємства (техніка, будівлі, об’єкти інфраструктури) яке може бути передане ЗСУ для використання у воєнний час.

Що ж стосується людей, то тут підприємства зобов’язані лише "сприяти ТЦК", вести військовий облік працівників та "забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов’язку щодо мобілізації".

Відтак, уряд пропонує принципово інший механізм.

"Підприємство зможе повністю бронювати працівників, якщо регулярно добровільно залучатиме частину з них до військової служби", – зазначив в соцмережах очільник КМУ Сергій Корецький.

Але яке ж "повністю", коли частину все одно доведеться відпустити для потреб мобілізації? Та хоч теорія питання поки ще не досконала, за словами прем’єра, стратегічна мета такого ноу-хау цілком благородна і цивілізована "щоб ніхто нікого не шукав на вулицях".

Нагадаємо, щось подібне ще в квітні вже пропонував нардеп від монобільшості Федір Веніславський. Логіка була такою самою:

– Якщо підприємство хоче додатково забронювати громадян, які їм потрібні, воно має дати альтернативу не в якості грошових коштів, а в якості конкретних військовослужбовців Збройних Сил України чи інших складових секторів безпеки оборони, які прийдуть на заміну тому, кого вони хочуть забронювати, – пояснював тоді "Телеграфу" Веніславський.

Та окрім інформаційного галасу ця заява більше ніяк не спрацювала. А що ж цього разу?

Уряд зможе?

Судити важко, адже за словами нардепів, опитаних виданням, уряд поки що взагалі не комунікував з ними цю тему, а відтак складно спрогнозувати, чи спрацює новий механізм бронювання, якщо він існує тільки у формі гасла.

– У мене немає розуміння логіки, що туди [в цю ідею] закладено. Кабмін щось придумав, ідея, я думаю, цікава, але по факту, що вони мали на увазі, я не знаю. Думаю, що прем’єр цю дурню не сам вигадав, а її йому хтось підказав. І всі з цим тепер бігають і не знають, що це таке. Я написав депутатський запит на Кабмін: ну, окей, раз ви таку дурню змололи, то дайте хоча б відповідь, що там таке? Вони поки відповіді ще не дали, – коментує "Телеграфу" нардеп від "Слуги народу", член комітету ВР з нацбезпеки і оборони Олександр Федієнко.

Збентежені і підприємці, яких це прямо стосуватиметься.

– Наразі обговорюються кілька ідей, але погодженого механізму ще немає. Тому багато залежатиме від конкретних умов: що саме пропонуватимуть роботодавцям і працівникам? Як відбуватиметься залучення людей та як це впливатиме на бронювання, – коментує "Телеграфу" виконавча директорка Спілки українських підприємців (СУП) Катерина Глазкова.

– Що конкретно буде вважатися мобілізаційним зобов’язанням? Як воно буде розраховуватись? На яких умовах виконуватись? – додає "Телеграфу" голова Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко.

Навесні Веніславський називав цифри від трьох до десяти мобілізованих за збереження одного заброньованого. Ясна річ, що це аж надто оптимістичні розрахунки. Що ж буде конкретно – поки відповідей на всі ці питання немає. Та разом з тим, вже можна окреслити ключові проблеми, з яким може зіткнутися реалізація такої ідеї.

В пошуках добровольців

По-перше, Корецький каже про добровільну мобілізацію частини працівників підприємств. Але ж з добровільною мобілізацією якраз і є вся морока. Чому з підприємства військовозобов’язаний раптом матиме більше бажання добровільно мобілізуватися, аніж з вулиці? Якраз таки навпаки. Адже не секрет, що багато чоловіків задля того і влаштовуються на критичку, щоб мати бронювання.

– Не можна допустити ситуації, коли працівник відчуватиме тиск із боку керівництва або колег, тому що від його згоди піти служити нібито залежить бронювання решти команди. Така залежність може спричинити серйозні конфлікти всередині компанії, – зазначає Глазкова.

– Працівники ж не кріпаки. Їх не можна просто взяти і направити по бажанню роботодавця. Це повинна бути добра воля самого працівника. І це зараз буде добровільно, а коли він опиниться в ТЦК, то може і відмовитись, а є ще рідня… І підприємство не повинно тут стати перед вибором: або виконувати мобілізаційне зобов’язання або втратити можливість працювати, – каже Мірошниченко.

Відтак, підприємства будуть вимушені шукати вихід, щоб не робити такий вибір. А тут вже відкриються…

Можливості для махінацій

Схема перша. – Бізнес може використати варіант когось найняти тільки для того, щоб потім він був мобілізований, – каже Мірошниченко.

На вуличному сленгу таку людину, яку використовують як підставну особу, називають "фунтом".

– Є підприємство, Кабмін йому каже: "Станьте рекрутинговим центром". Якщо ні, тоді підприємство повинно збирати людей на вулиці, як то кажуть, для обміну – ви не чіпайте наших працівників, а ми вам дамо інших працівників. Наймає директор підприємства якогось HR по бомжам і каже: "Мар’я Петрівна, мені треба від тебе на місяць десять бомжів. Пропонуємо їм працевлаштування, ми ще й зарплату будемо їм платити", – деталізує Федієнко.

Щоправда, цих "інших працівників" для фіктивного працевлаштування з метою мобілізації треба ще знайти. ТЦК виконувати таку задачу вже давно непросто.

Схема друга. – Заходять в ТЦК і кажуть: "Ви ж все одно когось мобілізуєте? А давайте безробітних мобілізованих ми домовимось, що працевлаштуємо від себе і вони як від нас підуть мобілізуються, – додає Федієнко.

– Теоретично може прийти до того, що може з’явитися умовний ринок, коли є мобілізовані і є домовленість якогось підприємства ОПК, яке має контакти з Міноборони, і ці мобілізовані на пару днів оформлюються на це підприємство, пишеться, що нібито це підприємство їх направило на мобілізацію, а за це воно отримує бронювання. Звісно, це буде коштувати якихось грошей. Таким чином це буде вирішуватись, – коментує "Телеграфу" нардеп від "Слуги народу" Олег Дунда.

Нарешті, керівнику підприємства може дати хабаря і сам підлеглий, щоб не потрапити в списки до мобілізації.

Звичайно, підприємства можуть і не займатися таким складним схематозом, якщо профіт від стовідсоткового бронювання буде не особливо відчутний.

– Наприклад, підприємство комунальної сфери може отримати бронювання умовно 80%. Якщо хоче 100%, тоді виникає питання, яку кількість мобілізованих воно повинно забезпечити, щоб отримати ці 100%, якщо ідея буде реалізована. Чи варто воно взагалі того? – ставить питання Мірошниченко.

Якщо буде дійсно варто, Кабмін може й передбачити всі схеми і спробувати заблокувати їх в постанові. Наприклад, визначити, що підприємства можуть направляти до ТЦК тільки тих, хто працює в організації не менше трьох місяців. Можливо, ми це все ще побачимо. Але! Зараз уряд намагається йти більш "солодким" шляхом.

Мобілізаційні "пряники"

"Принципово, щоб людина знала, куди йде і на який термін. Це дасть впевненість тим, хто на фронті: ротація можлива, і на їхнє місце прийдуть інші. А тим, хто йде служити, — що вони йдуть на чітко визначений термін", – каже Корецький, представляючи свій підхід.

Замахнувся прем’єр, звісно по-дорослому. Ясна річ, що мобілізація з підприємства на чіткий термін служби виглядає набагато менш страхітливою для працівника. Але це все стара пісня. В тому то й річ, що термінів служби для мобілізованих (не контрактників) за весь час повномасштабної війни жоден уряд так і не зміг запровадити. Та і не його це справа, а законодавців. А з ними, як вже зрозуміло, Кабмін не радився.

– Станом на сьогодні концепція з профільним комітетом не обговорювалася. В комітеті, до речі, також ніхто цієї ідеї не розуміє, – каже Федієнко.

– Стосовно термінів служби, то я сумніваюсь, що найближчим часом це питання буде вирішене, – додає Олег Дунда.

Відтак, дивно обіцяти терміни служби, не комунікуючи з тими, від кого ці терміни залежать.

Другий "пряник" від Кабміну – зарплата. Уряд обіцяє зберігати за мобілізованим працівником робоче місце і зарплату. Ну, як обіцяє… Платити зарплату по факту відсутнім робітникам, ясна річ, доведеться підприємствам.

– Логіка в збереженні робочого місця є. Але якщо людину мобілізують, її роботу ж повинен хтось виконувати. Цей "хтось" повинен отримувати зарплату, а це додаткове навантаження. Тому зберегти заробітну плату буде достатньо складно. Якась вихідна допомога, премія можливо може ще розглядатися, та це знову ж таки чергове навантаження на бізнес. Вважаю, що малий та середній бізнес це точно не витягне, можливо, (витягнуть) великі підприємства, – підкреслює Олексій Мірошниченко.

Нагадаємо, що до повномасштабного вторгнення за мобілізованими працівниками зберігалося робоче місце і середня зарплата. Це прямо гарантував закон. Та дуже швидко від цього відмовились і влітку 2022 року парламент скасував цю норму. Бо ж яка економіка таке витримає, коли в країні сотні тисяч мобілізованих. Звичайно, деякі компанії продовжують виплачувати зарплату своїм робітникам і після мобілізації, але це суто добровільна історія. І підходить вона більше приватному сектору, аніж комунальним підприємствам.

– Фінансові можливості компаній суттєво відрізняються. Роботодавці можуть додатково підтримувати мобілізованих працівників у межах своїх можливостей. Проте перетворення такої підтримки на обов’язок для всіх підприємств потребує оцінки наслідків, особливо для малого та середнього бізнесу. Збереження посади та виплата зарплати протягом усього періоду служби – різні за фінансовим навантаженням зобов’язання. Якщо працівника мобілізували, компанії часто потрібно знайти й навчити людину на заміну та оплачувати її роботу. За умови обов’язкового збереження виплат мобілізованому працівнику підприємство фактично нестиме подвійні витрати на цю посаду. Для невеликої компанії, яка одночасно покриває зростання витрат, забезпечує енергостійкість або відновлюється після обстрілів, це може стати надмірним навантаженням. Тому, якщо держава розглядає додаткові обов’язкові виплати, разом із ними потрібно передбачити бюджетне фінансування або механізм компенсації роботодавцям, – зазначає Глазкова.

Бізнес примусять?

Втім, незважаючи на безліч підводних каменів, об які може розбитися шхуна концепції Кабміну, за словами нардепів, в умовах затяжної війни, держава все ж таки прийде до спільної з підприємствами мобілізації.

– З урахуванням тих викликів, які у нас є, рано чи пізно, з великою вірогідністю буде запроваджена наступна модель: на сектори економіки буде розподілено навантаження по мобілізації. На кожний сектор буде своє навантаження. Це так працює, якщо країна у війні і є мобілізаційна економіка. Відповідно, кожне підприємство (не за бронювання), а в принципі буде розуміти, що в залежності від сектору економіки, 3-5% складу підприємства має бути мобілізовано. Директори по персоналу, розуміючи це навантаження, будуть керувати своїм персоналом і якусь частку людей віддавати на мобілізацію. І гарантовано, що вони туди підуть. Це буде говорити про те, що є цивілізована модель, коли і підприємства розуміють своє майбутнє і ЗСУ розуміють, скільки мобілізованих у них точно буде. Але для цього, бізнес має усвідомити свою відповідальність. Весь бізнес, коли приходив з питанням мобілізації, займав позицію – давайте так, щоб не було жодної відповідальності по мобілізації, скажіть скільки грошей занести, щоб всі були заброньовані, – коментує Олег Дунда.

Чому раптом бізнес "усвідомить відповідальність"?

– Тому що примусять. Ми це відтягували достатньо довго, але дійшли краю, коли відтягувати вже неможливо, – підкреслює Дунда.

Щоправда, експерти і нардепи пропонують шукати ресурс не тільки серед ОПК та енергетиків, яким квоти бронювання знизили, але й серед самих чиновників, яким такі квоти не знизили.

– А ще у нас близько трьох мільйонів осіб, які не оформлені і працюють на тіньовому ринку праці. Та в цьому напрямку ми не чули поки ініціатив, як їх легалізувати та вивести в правове поле, щоб вони платили податки і підпадали під процедуру залучення до сил безпеки і оборони, – коментує ситуацію "Телеграфу" нардеп від монобільшості, член комітету ВР з питань економічного розвитку Богдан Кицак. – По суті зараз все перекладається на плечі легального білого бізнесу, який має статус критичності, щоб вони ще й виконували функцію ТЦК та СП. Важко сказати, наскільки це робоча історія. На бізнес скинули всі кроки, які повинна була б робити держава: укриття, процес мобілізації.

В Кабміні обіцяють в консультаціях з бізнесом затвердити "прозорий і дієвий механізм" до 1 грудня. Тоді й стане зрозуміло, чи не створить нова модель черговий ринок схем і домовленостей навколо бронювання.

– Обговорення триває, і СУП бере в ньому участь. Однак участь в обговоренні ще не означає, що бізнес погодив запропоновану модель. Наразі узгодженого рішення немає. Потрібні чіткі відповіді: які зобов’язання матимуть роботодавці, як забезпечуватиметься добровільність рішення працівника, за яких умов надаватиметься бронювання та хто фінансуватиме додаткові гарантії? Поки ці питання не врегульовані, – резюмувала Катерина Глазкова.