Очолити допомогу Україні здатна Польща? Як три країни "Веймарського трикутника" можуть змінити правила гри

"Веймарський трикутник" — це об'єднання Німеччини, Польщі та Франції, яке виникло 1991 року. Початково — для допомоги Польщі у шляху до членства в ЄС. Після цього зустрічі на рівні лідерів держав або міністрів закордонних справ продовжувалися для "звірки" зовнішньої політики урядів.

"Веймарський трикутник" було перезапущено в лютому 2024 року, на тлі триваючого вторгнення РФ в Україну та російських провокацій у країнах Європи. Нині, за місяць до виборів у США, європейці все більше замислюються про самостійність та незалежність від подій у Вашингтоні. Серед моделі, яка може допомогти в цьому — якраз союз Берліна, Парижа та Варшави.

Тісна співпраця між трьома столицями, в тому числі задля підтримки Києва, стала темою Варшавського безпекового форуму-2024, на якому був присутній "Телеграф".

Польща має свій інтерес

"На сьогодні "двигун" ЄС знаходиться між Берліном, Парижем і Варшавою. Враховуючи виклики, з якими стикається французький уряд через результати останніх виборів, а також майбутні вибори в Німеччині, Польща стала символом стабільності та зрілості в розумінні загроз і викликів для Європи, включно з поточною агресією Росії проти України. Саме тому в наших інтересах допомогти Україні виграти війну", — сказав "Телеграфу" Збігнєв Пісарський, директор фонду Казимира Пуласького, що стояв за організацією форуму.

За його словами, "Веймарському трикутнику" буде легше залучити всі інші країни ЄС до активнішої підтримки України. А керівництво в союзі може взяти Варшава, навіть попри розбіжності з Києвом.

"Протягом багатьох років Польща правильно визначала Росію як основне джерело небезпеки. Російський вплив намагався спотворити цей факт, звинувачуючи Польщу в русофобії. Але ми не русофоби, ми русореалісти. Тому для Польщі важливо підтримувати всі ці процеси та об’єднувати інші країни для зміцнення безпеки як Європи, так і України.

Україна зробила велику роботу, мобілізуючи підтримку міжнародних партнерів для зміцнення своєї безпеки. Але існують певні обмеження, які можна назвати "втомою від України". Тому важлива наявність представника, який говоритиме від імені України. І я вважаю, що Польща може стати однією з країн, яка виступатиме в ролі такого адвоката допомоги", — додав Пісарський.

Озброєння та членство в НАТО

У звіті форуму, який є у нашому розпорядженні, пропонується модель, за якої країни "Веймарського трикутника" за активної участі польської сторони могли б стати лідерами у підтримці України.

"Важко повірити, що Росія, чия початкова мета полягала в повному політичному підпорядкуванні України, задовольниться частковим успіхом. Москва сприйматиме будь-які угоди з Україною як тактичне перемир’я для відновлення свого потенціалу перед наступним протистоянням, що потенційно може призвести до нової війни в Європі впродовж кількох років…

Країни "Веймарського трикутника" мають зайнятися розробкою ефективних міжнародних механізмів підтримки безпеки України на перехідний період до її вступу в НАТО", — йдеться у документі.

Перша пропозиція для цього — "Веймарська безпекова ініціатива для України" для стабільних та координованих постачань озброєння Києву.

"Хоча вже створено кілька структур для координації підтримки України — таких як програма НАТО "Безпекова допомога та тренування" для України (NSATU) або група "Рамштайн", — вони все ще діють як об'єднання розрізнених зусиль кожної з країн-учасниць.

Для більш ефективної підтримки України було б доцільно заснувати в межах таких ширших майданчиків регулярні консультації на рівні міністерств оборони та парламентів, де країни "Веймарського трикутника" спочатку проводили б зустрічі для обговорення ключових питань і викликів, щоб безпосередньо вирішувати їх і уникнути невідповідності в підходах.

Держави "Веймарського трикутника" могли б очолити європейські зусилля з підтримки України, створюючи цілісні пакети допомоги", — йдеться у документі.

По-друге, країни можуть предметно допомогти Києву на шляху до НАТО. Окрім політичної волі, важливим є наближення Збройних Сил України до стандартів Альянсу. Мова про максимальну сумісність з іншими збройними силами країн-союзників — це маса питань від калібрів боєприпасів до ширини залізничних колій.

"Захід повинен розуміти, що навантаження та ресурси, необхідні для реорганізації українських збройних сил відповідно до стандартів НАТО, є величезними, що робить це завдання надзвичайно складним, якщо не неможливим, в умовах ведення жорстокої війни", — зазначається у звіті.

Утім країни "Веймарського трикутника" можуть зробити вклад завдяки можливостям та досвіду. До прикладу, Німеччина вже навчає українські війська на своїй території. А ініціатива, подібна до створення "Українського легіону" в Польщі, може стати загальноєвропейською.

"Захід повинен підготувати повністю сумісні та боєздатні військові формування для використання Україною. Такі підрозділи могли б діяти самостійно або напівсамостійно, і стати основою для модернізації та адаптації до стандартів НАТО решти ЗСУ", — пропонується у звіті.

Що заважає?

Утім, поки запропоновані ідеї, на жаль, на рівні дискусій та зіштовхуються з суровою геополітичною реальністю. Основна перешкода — розбіжності у поглядах серед країн "Веймарського трикутника" щодо рівня військової допомоги Україні.

"Підйом націоналістичних партій у країнах "Веймарського трикутника" також несе додатковий ризик. Ці групи можуть виступати проти міжнародного оборонного співробітництва… тим самим підриваючи необхідний єдиний підхід для ефективної підтримки України", — визнають організатори Варшавського форуму.

Утім, ситуація може змінитися вже з наступного року, коли стане зрозумілою політика новообраного президента США. За прогнозами кількох опитаних "Телеграфом" аналітиків та високопосадовців, певне зменшення залученості Вашингтона до архітектури європейської безпеки, є близькою перспективою, незалежно від результатів виборів. Тому ідея повноцінного відродження "Веймарського трикутника", як ніколи, на часі. Це допоможе й Україні, й самій Європі.

Нагадаємо, раніше депутат німецького Бундестагу Антон Хофрайтер в інтерв’ю "Телеграфу" розповів про дві стратегії Берліна щодо підтримки Києва.