Шейхи задобрили зятя Трампа. Той добився миру в Газі

Війна у Секторі Газа, яка забрала десятки тисяч життів і тримала світ на межі гуманітарної катастрофи, несподівано отримала шанс на завершення. Мирну угоду, що може стати історичною, допоміг укласти не професійний дипломат, а Джаред Кушнер — зять Дональда Трампа. Його приватний інвестфонд Affinity Partners фінансується переважно за рахунок державних інвестиційних фондів Саудівської Аравії, Катару та ОАЕ. Фактично ці країни зробили ставку на Кушнера ще раніше, інвестувавши не лише гроші, а й довіру. Саме ці зв’язки, вибудувані через фінанси, перетворилися на неформальні канали впливу — ймовірно, саме завдяки їм арабські посередники погодилися на формат перемовин із залученням зятя Трампа.

"Телеграф" розібрав на деталі статтю видання The New Yotk Times, чи стане угода між Ізраїлем і ХАМАС справжнім проривом, кому вона вигідна, чому ключову роль відіграв зять Трампа — і які ризики можуть перетворити перемир’я на коротку паузу перед новою війною.

Як зять Трампа став миротворцем

Джаред Кушнер, зять і довірена особа президента США Дональда Трампа, повернувся у велику дипломатію та відіграв вирішальну роль у досягненні домовленості між Ізраїлем і ХАМАС. Попри відсутність офіційного статусу, саме його неформальні зв’язки та досвід у регіоні дозволили розблокувати переговорний процес у критичний момент.

Ключова зустріч відбулася в єгипетському Шарм-ель-Шейху за участі представників Катару, Єгипту, Туреччини та США. За день до неї Дональд Трамп особисто дав дозвіл Кушнеру та спеціальному посланцю Стіву Віткоффу на прямий контакт із лідерами ХАМАС. Сторони підійшли до переговорів у момент фактичного глухого кута.

Кушнер і Віткофф прибули на зустріч із лідерами ХАМАС, серед яких — Халіль аль-Хайя, який пережив замах у Досі. Також були присутні представники розвідок Туреччини, Єгипту та посередники з Катару. Американці наголосили, що заручники — радше тягар, а не козир ХАМАС, і закликали реалізувати перший етап угоди. Зустріч тривала 45 хвилин і завершилася погодженням ключових умов перемир’я.

Кушнер скористався довірою, вибудованою ще під час реалізації "Авраамових угод". Його контакти з арабськими інвесторами дозволили виступити неформальним, але ефективним фасилітатором. У момент, коли офіційна дипломатія втратила вплив, саме неформальні канали стали рушієм домовленостей.

Що передбачає мирна угода

Мирна угода, укладена за посередництва США, Катару, Єгипту й Туреччини, побудована як покрокова дорожня карта. Її мета — поступова деескалація конфлікту, гуманітарна стабілізація Сектора Газа та створення базових умов для довгострокового політичного врегулювання.

• Перший етап — гуманітарний обмін. Згідно з домовленістю, всі ізраїльські заручники, захоплені ХАМАСом під час останньої ескалації, мають бути звільнені. У відповідь Ізраїль погоджується на звільнення кількох сотень палестинських ув’язнених, зокрема й тих, хто був затриманий після 7 жовтня 2023 року.
• Другий етап передбачає переформатування присутності збройних сил. Ізраїль зобов’язується поступово відвести війська з центральної частини Сектора Газа — до ліній, які передували початку осінньої наземної операції. Своєю чергою ХАМАС бере на себе публічне і письмове зобов’язання припинити будь-які ракетні атаки, диверсії та відновлення підземної інфраструктури. Йдеться, зокрема, про систему тунелів, яка раніше активно використовувалась для переміщення бойовиків і зброї.
• Третій етап — забезпечення гуманітарного доступу. Для стабілізації ситуації та пом’якшення наслідків багатомісячної блокади мають бути відкриті чотири гуманітарні коридори. Через них у Газу доставлятимуть продукти, питну воду, медикаменти та інші критично важливі ресурси. Логістику координуватимуть міжнародні організації, а контроль над маршрутами здійснюватиметься з участю місцевих і регіональних структур.

Фінальним елементом угоди є механізм моніторингу і гарантій. Спеціально створена спостережна група за участі представників США, Катару, Єгипту й Туреччини матиме повноваження фіксувати порушення домовленостей, передавати сигнали обом сторонам та ініціювати оперативне втручання у разі ескалації. Такий формат покликаний мінімізувати ризики зриву — на тлі повної відсутності довіри між сторонами конфлікту.

Слабкі місця: мир із міною сповільненої дії

Угода має кілька системних вразливостей, які можуть звести її ефект до тимчасового перемир’я. Найбільші ризики — це роззброєння ХАМАС, майбутнє управління Газою та тотальна недовіра між сторонами.

Для Ізраїлю демілітаризація ХАМАС — ключова умова. Але для самого руху зброя — не просто засіб, а символ спротиву. Навіть якщо вдасться вилучити важке озброєння, ризик підпільних атак із використанням дронів чи мінометів залишиться. Існує ймовірність, що замість публічного роззброєння частина бойових структур просто "піде в тінь", як уже траплялося у 2014 році.

Друге слабке місце — незрозуміле майбутнє післявоєнного управління. ХАМАС утрачає легітимність, Палестинська автономія — реальні важелі, а запропоновані формати тимчасових адміністрацій (ООН, арабські коаліції чи об'єднання ФАТХ і ХАМАС) залишаються суто теоретичними. Для палестинців будь-яка зовнішня структура може виглядати як "нова окупація", а Ізраїль не погодиться на моделі за участі партнерів ХАМАС.

Третя — найглибша — проблема: тотальна відсутність довіри. За два десятиліття сторони вже сім разів укладали подібні домовленості, які зривалися через раптові атаки, політичні зміни або слабкі механізми контролю.

Довіра: 20 років обіцянок, 0 результатів

Угода 2025 року — вже сьома за два десятиліття спроба зупинити війну між Ізраїлем і ХАМАС. Цього разу головна загроза — вакуум гарантій. Мирна угода укладена без єдиного авторитетного арбітра, здатного водночас тиснути на ХАМАС, взаємодіяти з Ізраїлем і залишатися нейтральним у разі загострення.

Президент Дональд Трамп — політичний ініціатор процесу — демонструє активну участь, але навіть його вплив не усуває внутрішню поляризацію в США та обмежену довіру з боку регіональних гравців.

Потенційно сильніші фігури, як-от Саудівська Аравія, обмежені стратегічними дилемами: Ер-Ріяд прагне нормалізації відносин з Ізраїлем, але змушений зважати на реакцію Ірану. Єгипет і Катар мають досвід посередництва, однак їхня тривала співпраця з ХАМАС ставить під сумнів неупередженість. ООН та Європейський Союз, попри формальну присутність, не мають інструментів прямого впливу та страждають від політичної фрагментації.

У підсумку — жодна зі сторін не має достатньої ваги, щоб гарантувати виконання умов. Це залишає угоду 2025 року у зоні високого ризику.

Що це означає для США і Трампа

Мирна угода між Ізраїлем і ХАМАС — це безперечна зовнішньополітична перемога для президента Дональда Трампа. Вона зміцнює його образ жорсткого, але ефективного лідера, який здатен зупинити війну не поступками, а тиском.

Угода укріплює ключові тези Трампа: від повернення США до ролі глобального арбітра до демонстрації концепції "мир через силу". Президент не приховує емоцій, порівнюючи угоду з Авраамовими домовленостями і називаючи її "кращим подарунком для світу".

Водночас наслідки для США значно ширші. У глобальному вимірі — це спроба відновити роль Америки як світового арбітра, здатного впливати на конфлікти не лише чеками, а реальними дипломатичними важелями. Позитивним сигналом для Вашингтона стало зниження цін на нафту на 5% та економічна активізація: країни Перської затоки вже оголосили про інвестиції в Газу, а JPMorgan заявив про 10 млрд доларів у проєкти безпеки в США, апелюючи до формули "мир = стабільність = гроші".

Внутрішньополітична ситуація складніша. Демократи, хоча й змушені вітати припинення вогню, уникають згадок про самого Трампа — критикуючи угоду як непрозору, односторонню і таку, що ігнорує базові права палестинців. Прогресивне крило — особливо молодь і BDS-рух (той, що виступає за різні форми радикального бойкотування Ізраїлю) — вбачає в домовленості "легалізацію окупації": в угоді не передбачено репарацій, права повернення, а сама Газа де-факто залишається під контролем Ізраїлю.

Геополітично угода несе серйозні ризики. Вона укладена без участі ООН і без палестинського представництва. Якщо угода зірветься, США опиняться в центрі нової ескалації, маючи зобов’язання захищати Ізраїль і стримувати Іран, що може перерости у відкриту конфронтацію.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що у четвер, 16 жовтня, президент США Дональд Трамп провів щонайменше двогодинну телефонну розмову з російським президентом Володимиром Путіним. Контакт між лідерами відбувся напередодні візиту українського президента Володимира Зеленського до Білого дому.