НКВД вбивало там українців: як виглядає тюрма на Лонцького у Львові і що про неї відомо

Тюрма на Лонцького є колишньою в'язницею у Львові, де у минулому столітті радянська та нацистська влади розправлялися з політичними в'язнями. Це одне з найстрашніших місць в Україні, які зберігає криваві події історії України. Також у Львові розташована найстаріша в'язниця України — "Бригідки".

"Телеграф" розкаже історію цього місця, що там відбувалося, а також що зараз розташовано на місці в'язниці.

Історія тюрми на Лонцького

Наприкінці 19 століття на перехресті вулиць Леона Сапеги (сьогодні — Степана Бандери) та Коперника звели будівлю австро-угорської жандармерії. Проєкт у стилі неоренесансу створив архітектор Юрій Яновський. А от будівля в'язниці з'явилась у 1918-1920 роках, коли Львів був частиною Польщі.

У тюремному корпусі був розташований Четвертий відділ Головної комендатури поліції, який боровся з так званими "антидержавними" організаціями, зокрема Організацією українських націоналістів та Комуністичною партією Західної України.

Неформально тюрма на Лонцького була місцем розправи з політичними в'язнями. У 1935 році в'язниця стала слідчим ізолятором. У 1936 році там утримували борців за незалежність України: Степана Бандеру, Ярослава Стецька, Миколу Лебідя.

У 1939-1941 роках, коли Львів перебував під радянською окупацією, у будівлі діяв НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ). У 1941 році, коли Третій Рейх атакував Радянський Союз, НКВДисти розстріляли майже тисячу в’язнів, здебільшого українців, поляків та євреїв.

За часів нацистської окупації будівля слугувала в'язницею гестапо. Тут розташовувалися айнзац-групи СД. Натомість у 1944–1991 роках тут діяв слідчий ізолятор НКВС, КДБ (Комітет державної безпеки) і МДБ (Міністерство державної безпеки).

Тюрма на Лонцького зараз

З 2009 року тут діє національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів. Експозиція передбачає 3 частини: історію споруди, побут в'язнів і масові розстріли у червні 1941 року. Там можна побачити пропускний пункт, тюремні камери, кабінет слідчого, фотолабораторію. Частину камер обладнали під виставкові зали.

Головною темою експозиції є масові розстріли в'язнів наприкінці червня 1941 року. В одному із приміщень є кадри із кінохроніки, де демонструється тюрма після відходу радянських військ зі Львова. Також є фото і українські газети з того кривавого періоду.

Серед камер, де перебували в'язні, однією з найстрашніших була "камера смертників". Там люди чекали на виконання вироку, яким часто був розстріл. Для контрасту в іншому залі розмістили тогочасні пропагандистські плакати, на фоні яких лунають радянські пісні, наприклад "Широка моя страна родная". Це зробили для того, щоб показати, яку пропаганду вела радянська влада і водночас, як вона жорстоко знищувала усіх незгодних.

У кінці експозиції розмістили стелу пам'яті закатованих у 1941 році. Також можна почути спогади колишніх в'язнів.

Раніше "Телеграф" писав, який вигляд зараз має Поліське у Чорнобильській зоні відчуження. Раніше там розвивалась чорна металургія.