Першого чоловіка вбили, інший позбавив її волі на 12 років: якою несправедливою була доля принцеси Острозьких

Історія Гальшки Острозької, однієї з найвідоміших і найбагатших жінок XVI століття, нагадує драму, гідну екранізації. Вона тричі виходила заміж, але її життя було сповнене втрат, розчарувань і боротьби за свободу.

Єдина дочка і спадкоємиця західноруського магната Іллі Костянтиновича Острозького Ельжбета (Гальша) Острозька — княгиня, представниця давнього західноруського княжого роду Острозьких, засновниця Острозької академії. За всі свої 42 роки життя вона не знала щастя, як написали у газеті "33-й канал".

Як принцеса роду Острозьких перетворилась на "чорну графиню"

Гальшка народилася у родині впливових князів Острозьких. Її батько, Ілля Острозький, помер раптово ще до народження доньки, залишивши їй величезні маєтки. Мати ж її звали Беата Костелецька. Коли дівчина підросла, за її руку змагалися найзнатніші магнати Речі Посполитої.

Серед них — Дмитро Сангушко, освічений і вродливий воїн, близький друг родини. Молоді люди покохали одне одного, але мати Гальшки, Беата, не поспішала віддавати доньку заміж, бажаючи самою керувати її спадщиною. Тоді Дмитро викрав кохану, і священник таємно обвінчав їх.

Від цього шлюбу Гальшка, ймовірно, народила хлопчика, котрого таємно вивезли й віддали на всиновлення у вірну князям Острозьким родину Наливайків до Гусятина. Цей хлопчик відомий Северин Наливайка.

Та ця втеча стала для князя фатальною. Розгнівана Беата звернулася до короля, і той засудив Сангушка до страти, якщо він не відмовиться від шлюбу. Сангушко відмовився й намагався втекти разом із Гальшкою, але їх наздогнали. Дмитра тяжко поранили, і він помер від гарячки у хліві.

Після цього Гальшка опинилася під контролем матері, а король наказав видати її за впливового познанського воєводу Лукаша Гурку — чоловіка, старшого за неї на 35 років. Єпископ Чарнковський у поспіху провів вінчання. Але Беата з Гальшкою втекли до Львова і сховалися у монастирі.

До Львова з великою озброєною дружиною прибули брати Гурки. До них долучилися магістратські слуги, і невдовзі монастир, у якому переховувалися Беата з дочкою, опинився в облозі. Нападники навіть установили гармати, зняті з Порохової вежі — ще довго на монастирських мурах залишалися сліди від ядер.

Попри блокаду, у монастир пускали жебраків і прочан, як це було заведено з давніх часів. Під виглядом одного з них проник чоловік, який, щойно опинившись усередині, скинув лахміття — це був князь Симеон Слуцький. Беата одразу представила його доньці як її нареченого.

Шлюб освятив монах, якого швидко вмовили грошима. Тим часом облога тривала. Коли ворота монастиря нарешті відчинилися, Беата повідомила, що шлюб її доньки вже відбувся. Та Гальшку все одно забрали силоміць і відправили до замку Гурків. Лукаш Гурка намагався завоювати її серце, але марно.

Незабаром Слуцький загинув за загадкових обставин — говорили, що потонув. Зневірена Беата пропонувала величезний викуп, аби визволити дочку, але Гурка замкнув Гальшку у вежі, яку згодом назвали Чорною. Там вона провела 12 років у майже повній самотності.

Свободу Гальшка отримала лише після смерті чоловіка — у 1573 році. Через кілька років, у 1579-му, вона написала заповіт, у якому частину своїх статків заповіла на створення лікарні та школи в Острозі — майбутньої Острозької академії. Останні роки жінка прожила на Поділлі, де й померла 1582 року.

Історики того часу писали, що доля не знала до неї жалю — усе її життя минуло в болю та втраті.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, які випробування пережила дитяча письменниця Іванна Блажкевич. Їй поламали всі пальці та отруїли її дочок.