Болота, три релігії та найстаріша пельменна: яким був відомий район в Харкові століття тому (фото, відео)

Коли заходить мова про Поділ, багато хто уявляє київський район, але це не так. Подолами називались частини українських міст, що виникали біля річок. Є вони в Полтаві, Житомирі та Харкові — і саме для цього міста Поділ був одним із ключових осередків формування міста.

Харківський Поділ — історичний район у самому центрі міста, обмежений річками Харків і Лопань, Вірменським провулком та Павлівським майданом. Він виник у середині XVII століття, майже одночасно з будівництвом Харківської фортеці. Поділ майже одразу став торгово-ремісничим, міщанським районом.

Як народжувався Поділ

На території самої Харківської фортеці не селилися — там були канцелярії, склади, соборна церква. Життя вирувало внизу, між фортечними стінами та річкою Харків. Уже в 1650-х роках тут з’являються перші садиби, а район отримує назву Поділ.

У XVII столітті Поділ був оточений стіною з дубових кілків, але справжнім захистом слугували вода й болота. До середини XIX століття річка Харків протікала інакше: біля сучасного Подільського мосту вона робила широке напівколо в південному напрямку, утворюючи протоку Нетечу. Між основним руслом і Нетечею лежали острови, де влаштовували святкові гуляння. На одному з них, Василівському острові, харків’яни відпочивали аж до першої половини XIX століття.

Повені були справжнім лихом для Подолу. Найстрашнішою стала повінь 1853 року, коли затопило сотні дворів і кілька підприємств. Містяни рятувалися на дахах, а запаси зерна псувалися у коморах. Лише масштабні гідротехнічні роботи, укріплення берегів та зміна русел річок у другій половині XIX — на початку XX століття остаточно позбавили Поділ регулярних затоплень.

Німець, який залишив слід у Подолі

У Харкові XVIII — початку XIX століття було чимало іноземців, але серед членів євангелічно-лютеранської громади не було людини, яка б залишила такий помітний слід, як Густав Борисович фон Буксгевден.

Протягом майже 20 років він працював офіційним землевпорядником Харківської губернії та директором Харківського технікуму. Його діяльність принесла місту значну користь — від упорядкування земель до розвитку освіти та інфраструктури.

Ще в перші роки перебування в Харкові Буксгевден почав активно скуповувати земельні ділянки. Одна з них розташовувалася саме на Подолі. На цій території знаходилося невелике озеро — колишнє русло річки Харків. Озеро отримало назву Буксгевдено. Ділянку було здано в оренду, і місцевий купець Бєляєв збудував тут першу кам’яну лазню — важливий об’єкт для торгово-ремісничого району.

Торгівля, ремесла і базари

Історично Поділ був районом крамниць, майстерень і ринків. Тут жили козаки міської сотні, ремісники, купці та міщани. У XVII–XVIII століттях забудова складалася переважно з низьких дерев’яних хат-мазанок, часто з окремими приміщеннями для гостей і торгівлі.

З XVIII століття починають з’являтися кам’яні двоповерхові будинки. А з 1768 року забудова Подолу стає більш упорядкованою. Сучасного вигляду район набуває у другій половині XIX століття — в ансамблі Кооперативної (колишньої Рибної), Кузнечної вулиць і численних провулків.

Поділ мав власні ринки: спершу Сінний, а з кінця XVIII століття — Рибний. Саме Рибна вулиця стала головною артерією району, вздовж якої розташовувалися найкращі готелі, крамниці та трактири.

Павлівський майдан — серце Подолу

Однією з головних точок Подолу став Павлівський майдан — один із найстаріших у Харкові. Він виник на місці ярмаркової площі, де проводилися Покровські та Успенські ярмарки. У 1830-х роках купець Савелій Павлов збудував тут кам’яний магазин (який нині не зберігся), і площа отримала його ім’я.

Саме Павлов увів у Харкові практику фіксованих цін, відмовившись від виснажливого торгу. Поруч із майданом стояв верстовий стовп, який у народі називали "ганебним" — біля нього відбувалися публічні покарання.

Тут релігії мирно існують поруч

Однією з найдавніших споруд Подолу є Троїцька церква. Перший дерев’яний храм з’явився тут у 1659 році, а кам’яну трибанну церкву збудували в середині XVIII століття. Після закриття у радянський період і десятиліть занепаду храм було повернуто церкві лише у 1992 році.

Харківська караїмська кенаса — одна з головних архітектурних прикрас Подолу. Її збудували у 1893 році за проєктом архітектора Бориса Покровського для місцевої караїмської громади. Значну частину коштів на будівництво нової кенаси пожертвував торговець Марк Кальф. Серед відомих представників караїмської громади Харкова був і сигаретний магнат Соломон Габай, власник фабрики в центрі міста.

Наприкінці 1920-х років кенасу закрили й переобладнали на клуб "Войовничий безбожник": молитовну залу поділили на поверхи, знищили релігійний декор. Лише у 2006 році будівлю повернули караїмській громаді. Сьогодні це єдина діюча кенаса караїмів в Україні поза Кримом. В дорадянські часи напроти кенаси діяла Подільська синагога. Її перебудували в конторські приміщення.

Поділ в наш час

У радянські часи багато старих будинків переробили під квартири чи установи. Щоправда, подарували ті часи й цікаві місця, зокрема "Пельменну", яку знають навіть за межами Харкова. Це один з найстаріших закладів громадського харчування міста, який працює з 1964 року. Місцевий рецепт пельменів — ще зі збірника 1982 року. Заклад розташований саме на Подолі, у будівлі XIX століття. Тут досі ліплять пельмені вручну й працюють за старими технологіями.

У XXI столітті харківський Поділ активно розвивається — з’являються нові житлові комплекси, заклади, іноді перебудови впливають на історичний вид будівель. Попри руйнування, зокрема після ракетних та артилерійських ударів у липні 2022 року, Поділ залишається важливою частиною харківської історії.

Раніше "Телеграф" розповідав про історичні райони Харкова, зокрема Москалівку та її розвиток. Окрема тема — частини міста, які виникли під впливом радянських мрій про ідеальне соціалістичне місто, як от ХТЗ.