Від бараків до архітектурного шедевра: як раніше виглядав "Гігант" у Харкові

У Харкові є будівлі, які не просто виконували свою функцію, а ставали відображенням часу. Один із таких прикладів — комплекс гуртожитків, відомий як "Гігант". Його будували як відповідь на гостру нестачу житла для студентів, але в результаті він став помітним архітектурним явищем і частиною міської історії.

На старих фотографіях можна побачити, як виглядав комплекс у різні роки — від задуму до післявоєнної реконструкції.

Історія "Гіганта" почалася наприкінці 1920-х років, коли Харків активно розвивався. У цей час на базі Харківського політехнічного інституту створювалися нові навчальні заклади, і питання розміщення студентів ставало критичним. До будівництва нового гуртожитку багато з них жили в бараках або пристосованих приміщеннях, зокрема при церкві на території єпархіального училища, поруч із кладовищем.

У 1927 році архітектори Молокін та Іконников перемогли в конкурсі на проєкт "Будинку пролетарського студентства №1". Їхній проєкт був виконаний у стилі конструктивізму. Будівля замислювалася як великий комплекс із десяти з'єднаних між собою п'яти- та шестиповерхових секцій із коридорною системою.

Будівництво почалося у 1929 році. Виділене фінансування було значно меншим за необхідну суму. Менше з тим, уже в 1931 році об'єкт був завершений і введений в експлуатацію. Він став головним корпусом майбутнього студентського містечка. Через свої масштаби, які різко виділялися на тлі дореволюційної малоповерхової забудови, будівля отримала неофіційну назву "Гігант".

Будівлю вирізняли великі площі скління. Завдяки напівкруглим вузлам і продуманому плануванню коридори отримували природне освітлення. Всередині були об'єднані комунальні блоки, а також передбачені проїзди між корпусами.

Окрему увагу приділили побутовим і санітарним умовам. У підвалах розмістили лазні, пральні, дезінфекційні камери. У гуртожитку діяли приміщення для медичних оглядів, обробки і навіть невеличкий ізолятор для хворих на шкірні захворювання. Усі, хто прибував, проходили санітарну обробку, а студентів регулярно оглядали лікарі. Для того часу такі умови були скоріше винятком, зазначається в блозі ngeorgij.

Комплекс розміщувався на території колишнього єпархіального училища. Аналогічні корпуси мали з'явитися і з протилежного боку, формуючи єдиний архітектурний ансамбль студмістечка.

Під час Другої світової війни будівля серйозно постраждала. Тоді було зруйновано дах, перекриття та частину стін. Відновлення почалося у 1949 році. Уже в 1951–1952 навчальному році ввели в експлуатацію перші чотири секції.

Реконструкція змінила зовнішній вигляд "Гіганта". Архітектори Подгорний та Покорний переробили фасади. З будівлі зникли характерні для конструктивізму панорамні вікна, з'явилися елементи радянського неокласицизму, змінилися балкони та деталі оформлення. Проїзд між корпусами у 1952 році перетворили на вестибюль центрального входу, а окремі будівлі з'єднали переходами.

При цьому сама ідея студентського містечка збереглася. У післявоєнні роки тут з'явилися нові корпуси, змінилися внутрішні дороги, але комплекс продовжував виконувати свою основну функцію. Цікаво, що, як і в 1930-ті, у відновленні брали участь самі студенти та їхні громадські організації.

Сьогодні "Гігант" внесений до списку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення як "Комплекс студентських гуртожитків".