Спочатку заради прогулянок, потім через війну: навіщо люди почали переводити годинники

Влітку сонце встає за кілька годин до початку робочого дня, натомість увечері вільний час нерідко припадає вже на темряву. Ця невідповідність підказала ідею літнього часу: перевести стрілки на годину вперед, щоб люди раніше починали роботу і раніше звільнялися після неї.

"Телеграф" розповість, як увесь світ і в тому числі Україна почали двічі на рік переводити годинники.

Як це почалося у світі

У 1895 році сезонну зміну часу запропонував новозеландський дослідник Джордж Вернон Гадсон. Пізніше ідею активно просував британський будівельник Вільям Віллетт: у 1907 році він випустив брошуру "Розтрата денного світла", пояснюючи, чому люди могли б краще використовувати сонячні часи. Однак влада не одразу підтримала ці пропозиції.

Вирішальним поштовхом стала Перша світова війна. У 1916 році Німеччина та Австро-Угорщина запровадили літній час, розраховуючи скоротити витрати палива на освітлення. Слідом за ними годинники почали переводити Великобританія та інші країни. Так ідея, яку раніше обговорювали задля економії та зручності, стала державним заходом воєнного часу.

Але щорічним правилом це стало не одразу. Після війн деякі країни скасовували переведення годинників, потім повертали його. Наприклад, Німеччина відмовилася від літнього часу після Першої світової війни та знову запровадила його під час Другої світової.

Як переведення годинників з’явився в СРСР та Україні

У Росії перші сезонні переведення почалися 1917 року, ще до створення СРСР. Декілька років порядок змінювали, а потім від регулярного переведення стрілок відмовилися. 1930 року годинники пересунули на годину вперед і залишили так — осіннього повернення назад уже не було.

Звичний перехід на літній час і назад відновили в СРСР 1 квітня 1981 року. Це рішення поширювалося і на Українську РСР. Навесні годинники переводили на годину вперед, восени — у зворотному напрямку. Офіційною метою була економія паливно-енергетичних ресурсів: влада розраховувала, що використання денного світла зменшить потребу у штучному освітленні.

При цьому на українських землях існували й більш ранні рішення: наприклад, розпорядження про запровадження літнього часу влада ЗУНР видала 6 квітня 1919 року. Тому 1981-й — початок регулярних сезонних переведень у пізній радянській Україні, а не перший такий випадок у її історії.

Після здобуття незалежності Україна зберегла сезонне переведення годинників. У 1996 році уряд погодив його терміни з європейським порядком: на годину вперед — в останню неділю березня, на годину назад — в останню неділю жовтня.

Нагадаємо, скасування сезонного переведення годинників може змінити час, коли українці найактивніше споживають електроенергію. Для енергосистеми, пошкодженої російськими ударами це важливо. Адже чим більше приладів включається одночасно, тим важче забезпечити всіх світлом.