Зниження мобілізаційного віку до 20 та 50 років: військові експерти назвали плюси і мінуси

Читать на русском
Автор
202244
Ілюстративне зображення Новина оновлена 25 червня 2024, 18:16
Ілюстративне зображення. Фото Колаж "Телеграфу"

В комітеті з нацбезпеки обговорюється новий вік призову

Питання мобілізації в Україні знову постало на порядку денному. Комітет Верховної Ради з нацбезпеки обговорює можливість зниження верхньої межі призовного віку до 50 років. Нібито люди від 50 до 60 років краще допомагатимуть економічній ситуації.

Очевидно: якщо влада наважиться на це, то новоутворену прогалину доведеться закривати людьми. А попереднє зниження мобілізаційного віку з 27 до 25 років так і не вирішило проблему нестачі людей на фронті.

"Телеграф" дізнався, чи справді молодь на фронті покращить боєздатність армії, а люди "за 50" — економіку.

Війна — справа молодих

Пропозиція знизити вік призову до 20 років вперше прозвучала у квітні від ветерана АТО та керівника фонду "Повернись живим" Тараса Чмута. У розмові з "Телеграфом" він наголосив, що питання зниження верхньої планки мобілізаційного віку з 60 до 50 років в будь-якому разі потребує ретельного дослідження. Тут потрібно бачити статистику.

Своїми думками з цього приводу поділився відомий волонтер і керівник благодійної організації "Фонд "Мир і Ко", учасник АТО Мирослав Гай. "Війна — це справа молодих", — каже він, цитуючи відому пісню Віктора Цоя. За його словами, молоді, дійсно, мають кращу фізичну підготовку, швидкість реакції та здатність навчатися нового.

Волонтер Мирослав Гай
Волонтер Мирослав Гай

— Зрозуміло, що суспільство не готове до цієї думки і поставиться з негативом до зниження мобілізаційного віку. Проте я думаю, що командування виходить з логічних міркувань. Що стосується людей у віці 50-60 років, для них потрібен особистий і збалансований підхід. Не можна недооцінювати потенціал старшого покоління. Тим паче дехто має кращу фізичну форму за молодь", — каже військовий експерт.

За словами Мирослава, не варто забувати про бойовий досвід і головне — військово-облікову професію і цивільні навички людини.

— Умовно кажучи, якщо людина — прекрасний діловод, бухгалтер, інженер, юрист чи радіозв'язківець. Її робота не пов'язана з великим фізичним навантаженням, але передбачає розумову діяльність, досвід, комунікацію. Звісно, 50-річний офіцер, маючи великий цивільний, а може й військовий, досвід, може бути на тих посадах набагато більш ефективним, аніж молодший колега, — вважає волонтер.

На його думку, важливо не втратити цінні кадри через формальні вікові обмеження. Людина може бути професійним інженером чи радіотехніком, а за військовим обліком значитися лише стрільцем. Нераціонально не використовувати її спеціалізовані навички.

Тож замість того, щоб призначати досвідченого фахівця на просту позицію, краще залучити його до складніших технічних завдань, наприклад, в інженерному батальйоні. Лише такий підхід дозволить Україні максимально ефективно використати людський потенціал.

Волонтер підкреслює, що так чи інакше мобілізація і служба за контрактом людей до 25 років відбуватиметься тільки за їхньою особистою згодою, як це було раніше. На його думку, це цілком логічно.

Молоді захисники на фронті — це вже реальність

— Я знайомий з дівчиною, яка мобілізувалася у 18 років. Зараз їй 21, і вона вже третій рік на війні, — ділиться Мирослав Гай. За його словами, вона неабияк активна і бажає бути корисною, прагнучи потрапити на бойові позиції.

Варто згадати про багатьох 20-річних, які намагаються потрапити на фронт і підписують контракти. Є й ті, кого батьки не відпускають, або хто сам не бажає служити. Тут все індивідуально.

— В Україні з 18 років молодь може купувати алкоголь і тютюн, вступати у шлюб, працевлаштовуватися без дозволу батьків. Держава визнає 18-річних дорослими, здатними приймати відповідальні рішення, — нагадує ветеран АТО.

Однак Мирослав підкреслює складність ситуації — ми зараз ведемо екзистенційну війну. Йдеться про саме існування нашої держави на політичній мапі світу. Тож пропозиції щодо зниження мобілізаційного віку до 20 років слід розглядати в контексті цих реалій.

— Є відстрочка для студентів вишів, яка може тривати до п’яти років. Існують також інші підстави для відстрочки, наприклад, необхідність догляду за інвалідом у родині. Нюансів багато. Але зараз це лише на стадії розгляду. Ми зможемо предметно обговорювати це питання лише тоді, коли побачимо остаточні пропозиції, — підсумовує він.

Скоро ми побачимо обов'язковий військовий вишкіл у ВНЗ

Як говорить в коментарі "Телеграфу" військовий експерт, льотчик-інструктор і полковник запасу ЗСУ Роман Світан, у нас є багато активних юнаків.

— Глобально оптимальний вік для виконання бойових завдань — це 21-22 роки, але не раніше — стверджує Світан. Він пояснює це фізіологічними та психологічними факторами. Адже гормональні механізми практично повністю формуються до 21 року.

На думку військового експерта, навчання з військової справи можна пропонувати вже зі шкільної лави, приблизно з 16-17 років. Проте воно має носити виключно підготовчий і добровільний характер, без участі у бойових діях.

— Я в 17 років вступив до льотного училища, у 18 вже літав на Л-39, а в 20 — на МіГ-21. У 21 рік отримав офіцерські погони і міг виконувати бойові завдання. Приблизно у цьому віці приходить розуміння, що потрібно нести відповідальність не лише за себе, а й за своїх товаришів,— ділиться власним досвідом Роман Світан.

З усім тим, все це має працювати на механізмі ретельного відбору. Адже з усієї вибірки лише близько 1% людей профпридатні та мотивовані для військової служби.

— Потрібен серйозний відбір, як для льотного складу — з генетичними та фізіологічними тестами. Треба шукати людей, які бачать себе в армії все життя. Це мають бути кадрові військові, — переконаний Світан.

Як розповідав "Телеграф" раніше, ще квітневий закон №10449 про мобілізацію містить ряд новацій, одна з яких стосується залучення молоді до лав армії. Починаючи з вересня 2025 року, в закладах вищої освіти вводиться базовий військовий вишкіл, який буде обов'язковою для студентів чоловічої статі.

Однак тут Роман Світан висловлює скептицизм називаючи таке нововведення "популістським кроком". Як каже, не з кожного вийде військовий. Нема сенсу готувати всіх поспіль.

— Єдине, що я підтримую в цьому законі, це обов'язковий військовий вишкіл для всіх поліцейських та правоохоронців. Це на 100% необхідно.

Це той ізраїльський варіант, який має привести до того, що вся виконавча влада має пройти через Збройні сили України. Тобто, вся виконавча влада мусить бути готова стати в стрій, коли зовнішній ворог нападає, — ділиться він.

"Після 50 років бійці стають тягарем на полі бою"

Щодо верхньої вікової межі, Світан висловлює чітку позицію. Гормональний фон дійсно змінюється десь із 45 років, і до 50 він практично у два рази зменшує бойові можливості людини.

— За 50 це точно, це вже не вояк у тому сенсі, про який ми з вами зараз говоримо. Чоловік може управляти і бути полковником, генералом. Проте як бойова одиниця на полі бою це більше тягар, аніж воїн. Це валіза без ручки, нести тяжко і викинути шкода́, — наголошує військовий експерт.

На його думку, людей такого віку потрібно залучати до господарської системи. Тобто, військовослужбовці повинні виходити на пенсію у 45-50 років і отримувати можливість займатися господарською діяльністю чи працювати у виконавчих органах влади. Вони могли б проявити себе на громадянській ниві до 60-65 років, незалежно від стану здоров'я.

Чи реально ці зміни покращать економіку?

Авторитетний економіст та керівник Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський пропонує виважений погляд на цю проблему.

— Для економіки 50-60-річні громадяни, безумовно, є цінним ресурсом, — зазначає експерт в коментарі "Телеграфу. — Ці люди дійсно є додатковими робочими руками, які особливо важливі для промисловості, сільського господарства, комунальної інфраструктури та інших секторів, де традиційно працює більше чоловіків старшого віку. Однак наскільки їхня участь у цивільному секторі буде більш корисною, аніж у Збройних силах — це питання, яке потребує детального вивчення.

Фото керівник Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський
Фахівець з економіки також звертає увагу на інвестиції, які вже були зроблені у розвиток цих фахівців протягом багатьох років.

Як розповідав "Телеграф" раніше, у київському метрополітені виник дефіцит машиністів через посилення мобілізації та не вирішене питання бронювання працівників. При тому, що підготовка одного машиніста займає близько року. Це і теоретичні знання, і практичні навички керування різними типами рухомого складу