Час покінчити з "бусифікацією". Цивільних мають мобілізовувати цивільні, - членкиня комітету з нацбезпеки

В лютому 2022 року до військкоматів стояли черги, а зараз ТЦК змушені відловлювати людей на вулицях. Такі закиди часто можна почути від опонентів влади, мовляв, це саме вона вщент провалила мобілізаційну політику в країні.

Та якщо відкинути емоції і підійти до проблеми з холодним розумом, чи дійсно зараз немає ніякого іншого шляху, окрім "бусифікації"? А що ж мобілізаційне законодавство, яке зазнало значного апгрейду навесні? Чи виправдало воно сподівання? І що буде з ТЦК, які на хвилі суспільного хейту окремі депутати закликають розформувати? Ці питання "Телеграф" обговорив з народною депутаткою від фракції "Європейська Солідарність", членкинею парламентського комітету з нацбезпеки і оборони Іриною Фріз.

"Бусифікацію" можна не продовжувати"

– Пані Ірино, з весни цього року у нас діє нове мобілізаційне законодавство. Були введені підвищені штрафи, встановлені обмеження на керування транспортними засобами, дали більше прав співробітникам ТЦК тощо. Наскільки я розумію, в теорії, це ж робилося для того, щоб прибрати співробітників ТЦК з вулиць і мобілізаційні процеси були більш цивілізованими та впорядкованими. Але цього не сталося. Що пішло не так, на вашу думку?

– Це пов'язано з тим, що сама система, яка здійснювала мобілізацію, опирається і не готова до внесених змін. Ви перелічили правильно, що було зроблено, але ключове, що мало б зняти будь-які прояви "бусифікації" (яка є протиправною), це злиття реєстрів. Реєстром "Оберіг" володіє Міноборони, і воно отримало можливість оперувати значно більшою (не стовідсотковою, але в десятки разів більшою) персональною інформацією про військовозобов'язаних після злиття реєстрів. Вони мали можливість аналізувати той шар персональної інформації, щоб чітко розуміти, кому надсилати повістки в першу чергу. А потім вже розбити [інформацію про військовозобов'язаних] на певні категорії, щоб закривати питання мобілізації на тому рівні, який визначений ставкою Верховного Головнокомандувача. Аналіз цієї інформації мав би використовуватись для того, щоб робити своєчасне оповіщення військовозобов'язаних, які б приходили до ТЦК, проходили ВЛК, а потім визнавалися придатними чи ні. Цього не відбулося. Чому? Тому що, з моєї точки зору, опирається система. Питання мобілізації через ТЦК кимось в Генштабі чи в Міноборони вважається більш простим рішенням, щоб закрити потребу в мобілізації.

Влітку Міноборони тріумфально сповіщало про те, що у нас понад п’ять мільйонів громадян оновили свої персональні дані, коли на це відводилося 60 днів. Якщо п’ять мільйонів оновили персональні дані, то наявної інформації вистачає, щоб не продовжувати протиправні дії ТЦК, зокрема "бусифікацію".

– Ваші колеги в парламенті досить різко висловлюються, мовляв, треба розпустити ТЦК. Як ви до цього ставитесь?

– Я категоричний противник уявних простих рішень, тому що вони, як правило, не дають результату. Колись президент звільнив всіх очільників ТЦК через виявлену публічно корупцію, але це не призвело до результату. Але реформа ТЦК необхідна. Потрібно перекладати питання оповіщення під час дії воєнного стану і мобілізації, на органи місцевого самоврядування. ТЦК потрібно виводити з підпорядкування Міноборони і Генштабу. Цивільних мають мобілізовувати або оповіщувати цивільні. Для цього мають працювати відповідні відділи в органах місцевого самоврядування, які розуміють за своєю реєстровою базою, хто в них є військовозобов'язаний. Маючи комунікацію з реєстром "Оберіг" через Міноборони, вони можуть доводити відповідні показники згідно з їхньою інформацією щодо наявності цих людей в області, регіоні, громаді. І в такий спосіб, коли оповіщення цивільних відбувається цивільними, не відбувається дискредитація військових, тому що саме це, з моєї точки зору, сьогодні роблять ТЦК. Це ведмежа послуга для довіри до військових, до армії.

Яким чином все має відбуватися далі? Далі люди після проходження ВЛК спрямовуються до навчальних центрів, і вже там рекрутингові агенції окремих родів, сил і навіть бригад ЗСУ укомплектовують свої підрозділи. Це було б більш цивілізовано. А зараз ми ще в такому хибному варіанті пострадянщини, коли у нас військові з поліцейськими патрулюють, зупиняють, забирають, заштовхують в бусики. Все це є протиправною дією і не допомагає питанню мобілізації, а дискредитує військових, а отже — впливає на результат мобілізаційних процесів в цілому.

– На комітеті з нацбезпеки проблематика "бусифікації" якось підіймається? Просто ми часто чуємо виступи президента, міністра оборони, і вони оминають цю тему, наче її не існує.

– Підіймалася, і неодноразово. Ви знаєте, що навіть працювала тимчасова слідча комісія, яка займалась конкретними кейсами щодо протиправних дій ТЦК під час мобілізації. Там є вже і частина кримінальних справ, які відкрила Національна поліція, є частина притягнутих до відповідальності. Чи покращило це взагалі ситуацію? Лише частково. Мобілізація на вулицях відбувається. Це проблема Міноборони, яке отримало "Оберіг" з такою кількістю персональних даних і не знайшло алгоритму донесення оповіщення до військовозобов'язаних, щоб припинити ці патрулювання на вулиці.

Чи робляться якісь законодавчі ініціативи щодо припинення "бусифікації"? Так у нас існує законодавство, де чітко прописано, що такі дії є протиправними. Його просто потрібно дотримуватись.

Чому президент чи міністр оборони у своїх виступах про це не говорять, не звертають увагу? Бо це "bad case", негативна історія, яку ніхто не хоче коментувати. Але можете і не коментувати, але бажано здійснити певні кроки, щоб припинити ці дії та унеможливити їх в подальшому.

"Весь бізнес має працювати на оборону"

– Я знаю, що ви категорично проти економічного бронювання. Чому? Бізнес волає, що їм потрібно зберегти своїх працівників, виробництва. То чому проти?

– Я категорично проти тому, що є Конституція, за якою всі громадяни під час дії воєнного стану мають свій громадянський обов'язок – боронити державу.

По-друге, це питання, яке розколює суспільство. Військовозобов’язаних, яких мобілізували — і вони знаходяться в окопі — до ухвалення відповідних рішень про економічне бронювання, відправили на виконання завдань із захисту держави. А ті, хто мав можливість "відпетляти" від мобілізації, зараз ще отримують додатковий важіль у вигляді, так званого, економічного бронювання. Подібні ініціативи намагалися проштовхнути на рівні закону, але всі вони, поки що, виявилися безрезультатними. На жаль, Кабмін пішов далі і вичинив [економічне бронювання] своїми постановами. Зараз вийшла оновлена постанова Кабміну, і подивимося, наскільки вона зможе більш якісно впливати на результати бронювання. Всі ж ми з вами бачили, коли під бронювання підпадали працівники АТБ, "Епіцентру"… Хто перший добіг, заніс, той і отримав бронювання. Це неприпустима річ.

Говорити про те, що економічне бронювання потрібно для того, щоб бізнес функціонував, це кощунство, з моєї точки зору. Весь бізнес, вся економіка під час такої війни мають працювати на забезпечення сил оборони. Якщо ти не працюєш на забезпечення сил оборони, ти не можеш отримати бронювання. Якщо це не критично визначене підприємство або не критична інфраструктура, ти не можеш отримувати бронювання. Ти такий, як і всі. Ми всі маємо розуміти, що потрібно боронити державу і ніхто від цього не може відкараскатися лише через рівень заробітної плати. Це поглиблює розкол в суспільстві, а розкол в суспільстві під час війни — це руйнація єдності, а відсутність єдності — це поразка. Давайте обирати, що нам важливіше: поразка чи економічне бронювання.

– Але ж навіть підприємства критичної інфраструктури, які працюють на війну та оборону, не завжди можуть забронювати своїх працівників. Хіба ж їм не потрібен закон, якісь зрозумілі правила?

– Це відбувається тому, що Кабмін не робив свою роботу, а займався економічним бронюванням. Кабмін, на рівні виконавчої гілки влади, повинен був визначити чітко і, головне, справедливо ті підприємства критичної інфраструктури, які потрібні для бронювання. І цей перелік був би єдиний. А не так, як у нас: три критерії є — і ти отримуєш бронювання. А бідолашні невеличкі підприємства, які виробляють ті ж самі БПЛА, не здатні забронювати своїх працівників, фахівців.

Навіть через економічне бронювання була налагоджена так звана "карусель", коли людину ще не довезли до ТЦК, а вона вже мала економічне бронювання, яке робилося день в день. А після того, як людину випускали з ТЦК, вона звільнялася з місця роботи і знову залишала його вакантним для шахраїв на економічному бронюванні.

Тому потрібно займатися не економічним бронюванням, а чітким визначенням тих підприємств, працівників, фахівців, які потребують бронювання для забезпечення сил оборони. Все! Інші зараз можуть потерпіти.

– Але що ж тоді робити іншим підприємствам? Вони ж також платять податки, які йдуть на забезпечення сил оборони.

– Знову ж таки, це не може бути застосовано як норма одна для всіх, а отже, вона має вибірковість. Ця вибірковість призводить до того, що одні можуть, а інші не можуть. Відповідно, механізм непрацюючий і хибний. Ще раз: не має бути потреби в економічному бронюванні. Має бути робота Кабміну над чітким переліком підприємств, які потребують бронювання під час дії воєнного стану. Цей перелік має бути один. Він не може постійно розширюватись. У нас у вересні понад мільйон людей забронювалися через онлайн-бронювання. Це неприпустима річ. Ми говоримо про те, що у нас проблема з мобілізацією, і одночасно відкриваємо полонину для економічного бронювання. Нічого гарного з цього не вийде.

"Генштаб і Міноборони не готові обговорювати демобілізацію"

– Поговорімо про демобілізацію. Наскільки широко та предметно зараз це питання обговорюється в комітеті? Знаю, що Кабмін повинен був подавати відповідний законопроєкт. Чи є він вже у розпорядженні комітету?

– Дійсно, до кінця цього року, відповідно до прикінцевих положень так званого закону про мобілізацію, уряд мав би внести законопроєкт про встановлення чітких термінів (не демобілізації, а несення військової служби) під час дії воєнного стану. Демобілізація можлива лише після завершення війни. Чи було внесено Кабміном цей законопроєкт? Ні. Чи готовий він його вносити? На моє переконання – не готовий. Чи є інші законодавчі ініціативи? Є, вони зареєстровані в парламенті, але вони блокуються до розгляду на рівні навіть комітету, тому що Генштаб і Міноборони зараз не готові це обговорювати. А парламент і сам комітет не рухають це питання до розгляду в сесійній залі Верховної Ради.

Чи має це позитивний ефект на мобілізацію? Ні, не має. Людей лякає не мобілізація, а невизначеність. Майже щоразу на засіданні комітету, якщо в ньому бере участь Міноборони чи Генштаб, ставлю питання: "Чи будете ви вносити відповідний законодавчий акт?" Не готові вони це коментувати та обговорювати. Все це виглядає як "страусяча" позиція, коли краще промовчати. Така позиція є абсолютно хибною, тому що вона не додає довіри, не сприяє мобілізації.

– Кажете, що Міноборони і Генштаб не готові обговорювати терміни служби. А які аргументи лунають? Що людей і так мало і не на часі це питання підіймати?

– За літо у нас була позитивна динаміка показників мобілізації. Восени ця динаміка стала погіршуватись, і саме на це звертають увагу представники Генштабу і Міноборони. Ви бачите новини з фронту, бачите, яку кількість територій ми втратили за осінні місяці, відповідно, втрати держави також є значними. Це означає, що доукомплектація бригад є потребою номер один. А показники по мобілізації при цьому падають. От вам і весь розклад. Вони спираються на конкретні цифри, які, з їхнього погляду, є аргументом. Але з мого погляду, це хибна позиція, яка не додає питанню мобілізації. Щобільше, вона буде впливати і на бойовий дух тих, хто сьогодні боронить державу.

Мобілізація і вік

– Ваш колега по фракції Олексій Гончаренко нещодавно зареєстрував законопроєкт про зменшення граничного віку перебування на службі з 60 до 55 років. Які настрої у колег, в комітеті щодо цього законопроєкту? Чи готові зменшувати граничний вік?

– Ця ініціатива — наслідок того, що після мобілізації чоловіки віком 50+ відправлялися чи то в піхоту, чи то в ДШВ. В результаті стало резонансним питання, що люди такого віку не здатні виконувати ті бойові завдання, які ставить перед ними командування. Після цього був відповідний наказ від командування Сухопутних військ до ТЦК щодо немобілізації до штурмових підрозділів та піхоти чоловіків 50+. Але наказ був дещо з запізненням, тому що проблема вже вилилася в публічну площину.

Я ставлюся до цього, як до моменту, який не відрегулювало командування Сухопутних військ. Мобілізованих 50+ одразу треба було відправляти або в логістику, або в службу спецтранспорту. Тобто туди, де немає значного фізичного навантаження для виконання бойових завдань. Залишається ж потреба в людях для того, щоб робити фортифікації, забезпечувати сили оборони своєчасним доставленням БК, продуктів тощо.

Я ставила перед Генштабом питання: чи розглядають вони підвищення нижньої планки (з 60 до 55 років. — Ред.)? Ні, не готові вони розглядати поки це питання.

– Відповідно, і в Раді не набереться голосів за цей законопроєкт?

– Він є зараз популістським. Чи буде його розглядати комітет? Якщо не буде позитивної думки Генштабу, комітет, як правило, не розглядає подібні законодавчі ініціативи.

– Нещодавно президент анонсував якусь нову систему контрактів для бійців до 25 років. Вам щось відомо про це? В чому особливість цих нових контрактів? Як будуть мотивувати людей до 25 років вступати до лав ЗСУ?

– На комітеті неодноразово підіймалося це питання, і мій колега Роман Костенко (народний депутат від фракції "Голос". — Ред.) його дуже активно пропагує. Він на досвіді власного підрозділу розуміє, як здібності і навички молодих людей важливі до ефективного застосування. Наприклад, операторами БПЛА.

Президент озвучив правильну ідею, але поки що вона на рівні ідеї і не має чіткої матеріалізації як законодавча ініціатива.

– А стосовно мотивації в таких контрактах?

– Це може бути багато чинників: пільгові кредити, безкоштовне навчання за обраною спеціальністю після завершення контракту, неоподатковане ввезення автівок конкретно для цієї категорії осіб, збільшення заробітної плати для молоді. Це може бути перелік чітких мотиваційних пропозицій, які спонукають молодь укладати контракти. Держава має зробити цю пропозицію в такий спосіб, що від неї буде важко відмовитися.

– Верховна Рада ухвалила закон, який повинен був унормувати звільнення зі служби осіб від 18 до 25 років, які раніше були визнані обмежено придатними. Президент цей закон не підписує. На що сподіватися таким людям?

– Ситуація дійсно виглядає дуже кепсько, тому що з одного боку є закон, який ухвалила Верховна Рада про те, що неможливо мобілізовувати до 25 років. Навіть блокувалася трибуна для того, щоб ця законодавча ініціатива була винесена в зал. Її винесли і до другого читання урізали, знявши питання, яке стосувалося можливості тих, кого вже мобілізували, звільнитися зі служби. Та законопроєкт не набув чинності, тому що його не підписав президент.

Друга можливість для тих, кого мобілізували до 25 років, це був законопроєкт, який розглядався на передостанньому засіданні комітету. Комітет його не підтримав, з посиланням на інформацію від Генштабу, що це [буде звільнена з ЗСУ] якась значна кількість осіб. Я не сприймаю цієї аргументації. Якщо ми вже ухвалюємо абсолютно правильні і справедливі рішення щодо немобілізації тих, у кого близька людина зникла безвісти (а це значно більша кількість людей), то залишати цю маленьку категорію осіб (від 18 до 25 років. — Ред.) і не надати їм права на звільнення, якщо вони вже були мобілізованими, виглядає несправедливим.

На жаль, цією правовою прогалиною скористалися ТЦК і намобілізовували людей. Здорових не могли мобілізувати, а мобілізували цих. Виходить, що за показниками ТЦК закрили своє питання, але по совісті це виглядає дуже-дуже несправедливо.

"Фінансуємо Міноборони на одну четверту від потреб"

– В показниках Держбюджету на наступний рік передбачено 10,7 млрд гривень на ветеранську політику. Як на моє розуміння, це дуже незначні кошти. Що на них можна зробити протягом року в масштабах всієї спільноти ветеранів, яка зараз є в Україні?

– Щобільше, ветеранів ставатиме дедалі більше. На мою думку, ми маємо рухатися в перспективі до того, що фінансування Міністерства ветеранів має бути зіставно з фінансуванням Міністерства оборони. Я не жартую. В США Міністерство у справах ветеранів має майже подібний бюджет до бюджету Міноборони. Чому? Тому що вони розуміють наслідки відсутності державної політики для ветеранів, яка буде дуже сильно бити по внутрішній ситуації. Тому держава має запропонувати максимально адекватну ветеранську політику.

– Але все ж таки ці 10,7 мільярда, це ні про що?

– Ні про що, але це краще, ніж нічого.

– Раніше ви казали, що оборонний бюджет на 2025 рік виглядає досить критично. Поясніть чому?

– Є рішення комітету щодо заслуховування потреб від сектору оборони. І воно свідчить, що те, що закладено в бюджеті на 2025 рік не відповідає тим потребам, про які говорить Міноборони, Державна прикордонна служба, Нацгвардія, ГУР, служба зовнішньої розвідки. Всі суб'єкти сектору безпеки і оборони говорять про необхідність збільшення їхнього бюджету в декілька разів. Кошти, які закладено, зокрема, на Міноборони, закривають лише одну четверту з потреб, про які говорить Міноборони. Тоді давайте зменшувати наші побажання або наші вимоги до Міноборони, якщо ми його не здатні профінансувати хоча б наполовину від їхньої потреби.

– І що робити?

– Потрібно формувати більш адекватну видаткову і дохідну частину. 80 відсотків коштів Держбюджету має бути спрямовано на сили оборони. "Європейська Солідарність" знайшла 258 мільярдів, які можна в рамках цього бюджету спрямувати безпосередньо на сектор безпеки та оборони. ПДФО, який забрали у військових, потрібно не розпорошувати по загальних видатках бюджету, а спрямувати в спецфонд, з якого мають фінансуватися виключно потреби сил оборони. Цього не було зроблено. Є й інші речі, які на поверхні. І в мене питання: ми перестали бути країною, яка знаходиться у війні? Ми не оподатковуємо гральний бізнес, додатково не оподатковуємо тютюновий бізнес, не маємо можливості зменшити фінансування міністерств і відомств. Там збільшується бюджетний рядок, а у Міноборони не збільшується. Воно [фінансування] ледь-ледь вийшло на той самий показник, що і в цьому році. І це є неприпустима річ. Тому що той, хто не дбає сьогодні про забезпечення сектору безпеки і оборони, завтра може взагалі зрозуміти, що дбати нема про що.