Там, де зникав розум: моторошна історія Вінницької психлікарні, від якої холоне кров

В останні роки XIX століття, коли імперська Росія простягала свої володіння українськими землями, на околицях Вінниці з'явилася споруда, що згодом стане свідком найтемніших сторінок людської історії. Вінницька психіатрична лікарня, зведена у 1897 році від перших днів свого існування була оповита таємницями та невимовним жахом.

"Телеграф" розкаже та покаже, що відомо про Вінницьку психіатричну лікарню. Спочатку вона містила 720 ліжок для надання спеціалізованої психіатричної допомоги населенню Південно-Західного краю.

Місце обирали між Летичевом, Брацлавом і Вінницею, але все ж вирішили, що хвойний ліс і річка, яка була тоді однією з найчистіших у Європі, — найкраще місце. Будівництво лікарні пов'язано з Катериною ІІ, та в свій час видала указ, за яким у кожній губернії потрібно побудувати лікарню для психічно хворих.

Впродовж п’яти років приміщення зводив пітерський архітектор Д. К. Пруссак, за останнім словом медичної архітектури. Всі корпуси з'єднані між собою, що було дуже зручно, і саме тому споруда і схожа за формою на павучка. Це була одна з найкращих лікарень імперії. Закінчили будівництво в 1897 році. Лікарня обслуговувала три губернії: Київську, Волинську та Подільську. Все обладнання у ній на той час було найкращим, вона мала електричне освітлення, свою вентиляцію й каналізацію. І це в той час, коли у багатьох будівлях міста Вінниці могли про це тільки мріяти.

Масивні стіни з червоної цегли, високі стелі та довгі коридори здавалося поглинали не лише сонячне світло, але й надію тих, хто потрапляв за її ворота. Початково задумана як заклад для лікування душевнохворих, вона швидко перетворилася на місце, де поняття "лікування" набуло моторошного значення.

Про лікарню, побудовану в кінці XIX століття, ходить чимало легенд. Кажуть, ніби під її будівлями приховано не один підземний поверх, де під час німецької окупації у Вінниці лікували хворих найстрашнішими методами: кровопускання, опіки, п'явки, проносні засоби, оцет, голодування, водолікування. Людей одягали в гамівні сорочки, зв'язували ременями, а іноді застосовували навіть кайдани. Смертність серед пацієнтів була просто вражаючою.

Пізніше, за радянської окупації, до психіатричної лікарні часто потрапляли здорові, але неугодні режиму люди, над якими тут проводили жахливі експерименти. Пацієнти помирали, а з темних коридорів підвалу вночі долинав чийсь гучний істеричний сміх.

За однією з версій, близько місяця у приміщенні медзакладу разом із солдатами та своїм оточенням жив Адольф Гітлер. Проте, за словами вінницького історика, документальних свідчень цьому немає.

"Дійсно, в комплексі теперішньої психоневрологічної лікарні ім. О. І. Ющенка дислокувалося Головне командування сухопутних військ Вермахту. Тому можна лише припустити, що у 1942 році туди на один день заїжджав А. Гітлер. У працях закордонних фахівців, що посекундно дослідили життя Фюрера, немає жодної згадки про його перебування в психлікарні та прогулянки берегами Південного Бугу", — запевнив ВИННИЦА.info Олександр Федоришен.

Можна вірити в ці історії чи ні, але диму без вогню не буває — на лікарняному кладовищі й досі знаходять безліч братських могил. Сьогодні лікарня є архітектурною пам’яткою міста Вінниці і продовжує працювати.

Раніше "Телеграф" розповідав, де знаходиться український "Бермудський трикутник".