Загалом її перейменували понад 7 разів: де в Києві була вулиця Банхофштрассе і як вона називається сьогодні (карта)

Ця сама вулиця сьогодні має ім'я головного отамана армії УНР, але за 150 років вона встигла змінити назву рекордну кількість разів. Її бруківка пам'ятає кроки українських козаків та радянських комісарів, німецьких окупантів та сучасних туристів.

Це не просто транспортна артерія, а справжня машина часу, де кожна будівля розповідає свою історію. "Телеграф" розповість про неї детальніше.

Від Ігнатіївської до Безаківської

Історія вулиці розпочалася в середині XIX століття. Спочатку вона мала назву Ігнатіївська — на честь місцевого домовласника. Вперше вулиця з'явилася на міських картах у 1847 та 1861 роках, а фактичне планування та забудова відбулися в 1850-х роках.

Цікавим фактом є те, що ще в 1839 році на розі з тодішнім Бульварним шосе (нині бульвар Тараса Шевченка) було закладено ботанічний сад. Сьогодні це відомий Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна, вхід до наукової частини якого й досі розташований саме з боку вулиці Симона Петлюри.

Переломним моментом стали 1860-ті роки, коли вулицю подовжили за річку Либідь для будівництва Київського пасажирського залізничного вокзалу. У 1869 році, за указом російського імператора Олександра II, вулиця отримала нову назву — Безаківська, на честь генерал-губернатора Олександра Безака, одного з головних організаторів будівництва київської залізниці.

Головні ворота міста

З появою залізничного вокзалу вулиця Безаківська перетворилася на головні ворота Києва для залізничних мандрівників. Тут сконцентрувалося міське життя: розмістилися кілька готелів для приїжджих, клуби для дозвілля, знаменита книгарня "Київська старовина" та адміністративні будівлі. Вулиця стала візитною карткою міста для тисяч гостей.

Політичні віхи в назвах

Назва вулиці неодноразово змінювалася відповідно до політичних змін в країні. У 1917 році її перейменували на вулицю Драгоманова — на честь видатного українського публіциста та громадського діяча Михайла Драгоманова.

Радянська влада принесла нову назву — вулиця Комуністичного Інтернаціоналу, пізніше скорочену до вулиці Комінтерну. Ця назва проіснувала аж до 2009 року.

Цікавий епізод стався під час нацистської окупації у 1942–1943 роках. Тоді вулицю тимчасово перейменували на Банхофштрассе (нім. Bahnhofstraße), що у перекладі означає "Вокзальна вулиця". Однак ця назва протрималася недовго — вже після звільнення Києва вулиці повернули старе радянське ім'я.

У 2009 році вулиця добула сучасну назву на честь Симона Петлюри — українського військового та політичного діяча, Головного отамана армії УНР, що символізує повернення до національних коренів та історичної пам'яті.

Архітектурні перлини

На вулиці Симона Петлюри збереглося чимало будівель кінця XIX — початку XX століття, що становлять значну архітектурну цінність. Деякі будівлі відзначаються характерною симетрією, орнаментальним декором, застосуванням еркерів та капітелів, що підкреслюють художню виразність споруд.

Серед інших значущих споруд — садиба Хильчевського (також відома як садиба Коджака) та комплекс прибуткових будинків, виконаних в архітектурі історизму. Ці будівлі створюють неповторний архітектурний ансамбль, що розповідає про різні епохи розвитку міста.

Сьогодні вулиця Симона Петлюри залишається однією з найважливіших транспортних артерій Києва, що з'єднує центр міста з залізничним вокзалом. Вона продовжує виконувати роль "головних воріт" столиці, зустрічаючи гостей міста та зберігаючи пам'ять про всі епохи своєї багатої історії.

Раніше "Телеграф" розповідав, як називався проспект Степана Бандери в Києві раніше. Ця назва довго вшановувала військові формування Червоного козацтва, які в часи громадянської війни боролися за встановлення радянської влади в Україні.