Україна може отримати ракети Barracuda: що це за зброя, та до яких об'єктів РФ вона може потенційно дотягнутись (карта)

Сполучені Штати розглядають можливість посилити військову допомогу Україні — йдеться не лише про Tomahawk, а й про нову крилату ракету Barracuda і важливі розвідувальні дані. Наслідки такої передачі можуть змінити підходи до ураження енергетичних і промислових цілей у глибині Росії.

The Wall Street Journal пише: метою таких ударів є позбавлення Росії нафтових доходів, що є вигідним і для Вашингтона, і для Києва. "Телеграф" з’ясував, що відомо про "Барракуду" та до яких критично важливих для гаманця російського бюджету підприємств вона може дотягнутися.

Можна зібрати викруткою: що відомо про ракету

Вперше про запуск виробництва ракет "Барракуда" стало відомо трохи більше як рік тому: акаунт американської компанії "Anduril Industries" опублікував пост з підписом "Запуск продукту, який насправді потрібен Америці. Скоро. Не виготовлено в Китаї".

Наразі відомо про існування трьох модифікацій сімейства — Barracuda-100, Barracuda-250 та Barracuda-500.

Barracuda-100:

• Дальність: близько 222 км;
• Бойова частина: 16 кг;
• Платформи запуску: наземні пускові установки, система Rapid Dragon, вертольоти Boeing AH-64 Apache та Bell AH-1Z Viper.

Barracuda-250:

• Дальність: близько 370 км;
• Бойова частина: та сама, що в Barracuda-100 (16 кг);
• Платформи запуску: виключно повітряний запуск — внутрішній відсік F-35 або зовнішній підвіс F-15E, F-16, F/A-18.

Barracuda-500

• Дальність: близько 926 км;
• Бойова частина: 45 кг;
• Платформи запуску: F-15, F-16, F/A-18, F-35 та бомбардувальники (зовнішній/внутрішній підвіс залежно від платформи).

Сімейство крилатих ракет Barracuda позиціюється як "злам парадигми" — концепція робить ставку на простоту конструкції і масштабованість. Замість дорогих комплектуючих і складних ліній виробництва пропонують дешевші матеріали, менше деталей і коротші терміни виготовлення: у промоматеріалах навіть показано умовну збірку викруткою та гайковим ключем.

І дійсно: одиниця Barracuda-500 оцінюється приблизно у 216,5 тис. дол., тоді як, за даними американської преси, одна ракета ATACMS коштує близько 1 млн дол., Storm Shadow / SCALP EG — близько 2,5 млн дол., а Tomahawk — орієнтовно 4 млн дол..

Тобто за суму, яку коштує один Tomahawk, можна купити майже 18-19 Barracuda, за ціною одного Storm Shadow — близько 11-12, а за вартість ATACMS — приблизно 4-5 одиниць Barracuda.

Заступник гендиректора компанії з виробництва РЕБ, авіаційний експерт Анатолій Храпчинський в коментарі "Телеграфу" говорить, що більше уваги варто звертати не на ціну виробу, а його продуктивність.

Якщо компанія-виробник готова надавати велику кількість таких ракет, відмовлятися від них Україні не варто. Однак є й фактор перенавчання особового складу, про який не варто забувати.

"Треба розуміти, як ми їх будемо застосовувати, з чого ми будемо запускати і чи не будемо ми відволікатися на перепідготовку чергову для того, щоб їх використовувати. У нас вже є можливість використовувати ShadowStorm, у нас є можливість використовувати ATACMS", – наголошує експерт.

Мода на дешеву зброю, що шириться світом, приводить до того, що кожні пів року змінюються технічні характеристики певних видів озброєння.

"Тому що, умовно, ми використовуємо китайські модулі, а не створюємо свої широкосмугові. Зрозуміло, що йде війна з великим ворогом, яку ми намагаємося виграти, тому ми вимушені робити такі дії. Але настав час робити вже далекоглядні кроки", – говорить Храпчинський.

Москва лишиться без бензину? Куди долетить "Барракуда"

Очевидно, що задля реалізації далекобійних ударів всередину Росії Україна найбільш буде зацікавлена саме в останній модифікації ракети: Barracuda-500. "Телеграф" зібрав інформацію про об’єкти енергетичної інфраструктури, які потрапляють в радіус враження цієї зброї.

Зона ураження ракети охоплює значну частину європейської території Росії. Йдеться не лише про прикордонні регіони — Курську, Бєлгородську та Воронезьку області, — а й про глибші території Центрального федерального округу (Москва, Тула, Рязань, Калуга, Смоленськ) та частину Приволзького (Нижній Новгород, Самара).

Ці регіони формують основу російської промисловості: тут розташовані підприємства машинобудування та оборонки, металургії, хімії, енергетики, автомобілебудування, текстилю та харчової промисловості. Вони забезпечують паливом, комплектуючими, боєприпасами та іншими товарами як внутрішній ринок, так і експорт. Ураження критичних об’єктів у цих областях може мати системний ефект: від перебоїв у постачанні для армії до втрат у ключових експортних статтях, що прямо б’є по доходах бюджету РФ.

Один із ключових енергетичних вузлів Росії — НПЗ "NORSI" у місті Кстово (Нижньогородська область). Завод переробляє нафту, що надходить із Західного Сибіру та Татарстану двома магістральними нафтопроводами, і випускає широкий спектр продукції — від бензину й дизельного палива до авіаційного керосину.

За потужністю він є одним із найбільших у Росії: понад 17 млн тонн нафти на рік, або 340 тис. барелів на добу.

У 2023 році саме тут виготовили понад 11% усього бензину країни, а також близько 6,4% дизельного пального, 5,6% мазуту та 7,4% авіаційного пального.

Частина продукції безпосередньо постачається до Московського регіону, що робить завод критичним для забезпечення паливом найбільш населеного і економічно значущого центру РФ.

Костромська ГРЕС у місті Волгореченськ — одна з найпотужніших теплових електростанцій Росії і ключовий енергетичний вузол Центрального федерального округу. Вона розташована на правому березі Волги і забезпечує понад 90% виробітку електроенергії області.

Станція складається з дев’яти енергоблоків: чотири по 300 МВт, чотири по 330 МВт і один гігантський блок на 1200 МВт — найбільший у світі серед газових турбін. Сукупна встановлена потужність робить Костромську ГРЕС третьою за масштабом у Росії і першою у Центральному регіоні за показником встановленої потужності.

Її значення важко переоцінити: електроенергія від станції живить як побутові потреби області, так і підприємства машинобудування, металургії та хімічної промисловості в регіоні.

Конструкторське бюро приладобудування у Тулі — інженерний і виробничий центр, що стоїть за низкою ключових російських зразків: зенітно-ракетні комплекси "Панцирь-С1", зенітно-гарматні "Тунгуска", ПТРК "Корнет" і кореговані боєприпаси "Краснополь-M".

Крім серійного виробництва, КБП відповідає за модернізацію існуючих зразків і постачання комплектуючих для великого парку техніки — тобто його робота прямо визначає темп відновлення і підтримки бойової спроможності підрозділів.

Україна – не Техас. Чому будувати надії зарано

Важливі об’єкти критичної інфраструктури, про які йдеться вище, мають значну площу та посилений захист. І навіть розуміння, що для виведення об'єкта з ладу, іноді достатньо пошкодити або зруйнувати якусь частину підприємства, не дає впевненості, що за умов порівняно невеликої бойової частини, цю задачу ракеті вдасться виконати.

Анатолій Храпчинський наголошує: ці ракети досі не стоять на озброєнні армії США, вони перебувають на випробуванні, тому говорити про них поки варто лише в рамках "можливо".

Йдеться про знищення точкових складів, літаків, хоча й такі завдання можуть бути реалізовані лише у випадку одночасного запуску великої кількості таких повітряних цілей.

"Зовнішній вигляд дає розуміння, що ракета, скоріш за все, малопомітна для систем радіолокації. Безумовно, вони будуть казати про те, що вони використовують надмалу висоту прольоту і обминання рельєфу для того, щоб бути знов таки непомічено на класичних системах радіолокації. Але питання: якщо вона буде відповідати своїм технічним характеристикам, то такої зброї треба дуже багато. Чи здатні вони одразу же виробляти велику кількість?", – говорить Храпчинський.

Враховуючи те, що ці ракети все ще перебувають на випробуванні, варто враховувати і той фактор, що умовні техаські полігони, де створені умовні системи протидії, засоби електронної боротьби, далеко на завжди відповідають умовам нашої війни.

"Ще питання: платформа пуску: на яких літаках ми можемо імплементувати, чи потрібно додатково переобладнувати наявні? А яке програмне забезпечення? Загалом, зі своєї точки зору, я зараз не будував би великих надій", – зауважує експерт.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що системні удари Сил оборони України по нафтопереробних заводах у РФ вже спричиняють перебої з постачанням пального до регіонів. Це позначається на транспортуванні продуктів харчування та ускладнює своєчасне проведення сезонних сільськогосподарських робіт. На цьому фоні девальвація рубля й зростання цін на продукти підсилюють соціальну напругу, що створює додаткові ризики для внутрішньої стабільності країни.