Три дзвінки на потяг: таким Київський вокзал ви точно не бачили (фото, відео)

Залізничні ворота Києва зустрічають українців ще з 1868—1870 років. Саме тоді звели Київську залізничну станцію та першу будівлю вокзалу. Вона була схожа на старовинний англійський палац. Цегляна, двоповерхова будівля скоріш натякала на історії про лицарів, а не про подорожі.

Вокзал був невеликим — довжиною всього 133 метри (зараз більш ніж вдвічі більший). Приміщення ділились по класах, а загалом пасажиропотік ледь досягав 50 тисяч людей на рік. Де і який потяг допомагали дізнатися спеціальні зазивали, а потяг рушав після трьох дзвінків.

Та в кінці 19 століття сталась пожежа. На рубежі віків будівлю почали зносити, а сам вокзал переїхав в барак. Дерев'яна будівля тимчасового призначення стала Київським вокзалом аж на 25 років. Причина проста — Перша світова війна відклала плани реконструкції. Революція остаточно поклала їм край.

В 1913 році на конкурсі, як має виглядати вокзал, переміг проєкт архітектора з Петербурга Володимира Щуко. Проєкт був вельми нетиповим, його сприймали неоднозначно, але фундамент встигли закласти. Після Першої світової проєкт, який був схожий на німецьку архітектуру забракували, Щуко терміново створив новий, але революція завадила його втіленню.

Сучасну будівлю Центрального пасажирського залізничного вокзалу Києва було збудовано дещо пізніше, з 1927 по 1932 рік. Конкурс провели серед 9 провідних архітекторів України — з Києва та Харкова. Переміг проєкт Олександра Вербицького, девіз якого був "Рельс у колі".

Раніше "Телеграф" показував, як змінювався найстаріший вокзал України у Львові та розбудовувався вокзал в Харкові. Великі залізничні вузли завжди були важливими як для розвитку сполучення, так і для самих міст та відображали дух епохи.