Хочеться одразу закрити носа: що приховує історія сіл з цими дивними назвами

В Україні є населені пункти, назви яких можуть викликати подив або навіть посмішку. На перший погляд, вони здаються кумедно-незвичними, але за кожною з них, як правило, стоїть цікава історія.

Деякі топоніми походять від природних явищ, інші — від побутових реалій минулого. У назвах сіл навіть, не виключено, увічнили неприємні запахи, які колись домінували на цих землях.

Скажімо, у Дубенському районі Рівненської області існує село Смордва, перша згадка про яке датується ще 1545 роком.

Стосовно виникнення назви села існує кілька легенд, але у найпопулярнішій йдеться, що перші поселенці зазнавали нападу вовків. Аби застерегтися від хижаків, жителі зробили за селом декілька шибениць, на яких повісили впійманих звірів. Таким чином, як вважається, сморід, який йшов від трупів вовків, показав "сіроманцям", що від людей краще триматися якомога далі. Похідне ж від слова "сморід" — Смордва.

Наразі у селі, згідно з переписом населення, мешкає 1175 осіб.

У Смолінській селищній громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області є село Запашка. Населення, як було вказано у перепису 2001 року, становить 49 осіб.

А у Наркевицькій селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області є село з назвою Пахутинці. Населення його офіційно становить 395 осіб.

Оскільки про можливе виникнення назв двох останніх населених пунктів жодних згадок немає, "Телеграф" поцікавився у ШІ, яка може бути природа виникнення цих топонімів. Й різні моделі штучного інтелекту дали декілька версій утворення цих власних назв.

ЗАПАШКА

1. Село Запашка на Кіровоградщині, за однією з версій, отримало свою назву від "запаху" або "запашної" місцевості. У староукраїнській мові слово "запашка" мало значення "приємний аромат", тому ймовірно, що назва пов’язана не з неприємним запахом, а навпаки — із духмяними луками чи квітучими травами, якими славилася ця місцевість у минулому.

2. Назва Запашка, ймовірно, походить від слова "запашка" у значенні землі, відведеної під оранку, або ділянки, яку вперше "заорали". Село могло виникнути на місці земельної ділянки, яку використовували під посіви. Це було поширеною практикою для найменування нових поселень у степовій зоні, де освоєння землі було ключовим.

ПАХУТИНЦІ

1. Пахутинці на Хмельниччині, своєю чергою, беруть початок від прізвища або прізвиська "Пахута" — досить поширеного серед козаків і селян на Поділлі у XVIII–XIX століттях. Зменшувально-посесивна форма "-инці" вказує на "нащадків" або "поселення роду Пахути". Тож назва означає буквально — "село людей Пахути".

2. Найбільш ймовірний варіант вказує на походження від прізвища або прізвиська першого поселенця чи власника землі, Пахути або Пахутина. Саме прізвище Пахута могло бути утворене від дієслова "пахнути", у позитивному чи іронічному значенні. Менш ймовірно, що назва могла опосередковано відображати особливості місцевості, пов'язані з запахами.

Нагадаємо, "Телеграф" писав, що Україні найпоширенішою назвою села є Іванівка. Загалом із понад 27 тисяч сіл, які є в нашій країні, 83 називаються саме так.