"Коли було найважче, він допомагав". Плахута не найгірший командувач Сил ТРО - Дмитро Кухарчук

Бачу невеликі хвилі інформаційних атак на командувача Сил ТРО генерала Плахуту. Не берусь стверджувати, що стоїть за ними, але складається враження, що йдеться не лише про оцінку ефективності командування, а й про боротьбу за вплив.

Тільки не всі розуміють, що військова влада – це додаткові обовʼязки, а не преференції.

Не можу обʼєктивно оцінювати Ігоря Вікторовича як командувача ТРО, оскільки мій шлях у ТРО закінчився того самого дня, коли й розпочався, 24 лютого, коли командир 156-го батальйону відмовився давати мені зброю. Але можу напевно сказати багато хорошого про Плахуту, як про людину.

З перших днів повномасштабного вторгнення генерал Плахута допомагав нашому підрозділу під час оборони Києва, особисто чергував на командному пункті й ділився досвідом, якого нам тоді бракувало.

Під час Запорізької кампанії Плахута продовжував підтримувати нас уже у складі ССД ССО, допомагаючи засобами, яких у нас фактично не було.

Як я вже сказав, я не можу обʼєктивно оцінити його як командувача ТРО, але можу напевно сказати, що, маючи в оперативному підпорядкуванні декілька бригад ТРО, ми ніколи не стикалися з тим, щоб командування Сил ТРО ставило палиці в колеса нашим новаторським підходам та їхньому впровадженню в цих підрозділах, більше того, командування сприяло своїми наказами про відхід від радянського рудименту у вигляді ппп і розвиток хорунжої служби.

Безумовно, маю своє ставлення до проблем у ТРО. По суті, будучи легкою піхотою, бригади територіальної оборони нині виконують завдання нарівні з механізованими підрозділами Сухопутних військ. І це проблема, коріння якої лежить поза межами компетенції командування Сил територіальної оборони.

Не знаю, чи є Плахута найкращим командувачем для Сил ТРО. Більше того, не поділяю концепцію ТРО, яка існує станом на зараз, але точно знаю, що в найважчі для нас часи він був серед тих, хто не шукав причин відмовити, а знаходив можливості допомогти.