Як виглядає моторошна в'язниця суворого режиму в Києві, де розстрілювали людей і як її знайти (фото)

Косий капонір у Києві — це маловідома, але дуже цікава будова, яка була зведена далекого 1844 року. Спочатку це була фортифікаційна споруда, проте згодом її приміщення перетворили на в'язницю суворого режиму, де розстрілювали ув'язнених.

Ховали вбитих тут же — в місцях, де марширували солдати. Вважалося, що таким чином державні злочинці й після смерті не могли знайти спокій.

"Телеграф" розповідає про цю незвичайну споруду і ділиться з читачами її координатами.

Історія будівництва Косого капоніру в Києві

Косий капонір – це фортифікаційна споруда (укріплення, форт), побудована у 1844 році. Вона входить до складу Нової Печерської Фортеці і була оборонною спорудою Госпітального укріплення в її складі.

Косий капонір споруджено для ведення флангового вогню під кутом до земляного валу фортеці, звідси й його назва — "Косий". Являє він собою напівпідземну споруду з товстими стінами з цегли та каменю з гарматними амбразурами і рушничними бійницями.

Наземна частина Косого капоніра виходить на схили Черепанової гори. Багаторівнева захисна система фортеці не давала жодного шансу на її взяття. Так, після Косого капоніра йшла наступна частина захисту — підковоподібний капонір.

Навколо був рів, потрапити всередину можна було через підвісні ворота. Якщо ворог проривав першу лінію оборони, то негайно потрапляв під шквал вогню з іншого укріплення. Таким чином, фортеця вважалася неприступною.

Трансформація капоніра у в’язницю суворого режиму

У 1860-х роках Косий капонір використовували як в’язницю суворого режиму. Тут переважно тримали тих, хто пішов проти системи – політичних в'язнів та революціонерів. Тут же й приводили у виконання смертну кару через розстріл.

У Косому капонірі були суворі умови та режим утримання ув’язнених відрізнявся особливою жорстокістю. Це місце прозвали однією з найстрашніших і найзловісніших в'язниць Києва.

Першими його в'язнями були учасники Польського, або Січневого повстання 1863-1864 років. Біля кріпосної стіни були розстріляні командири польських повстанських загонів.

Пізніше сюди посилали учасників революції 1905-1907 років, таких як Борис Жадановский. Найбільш активних учасників виступів було розстріляно в Косому капонірі в 1907 році.

Пізніше тут утримувався вбивця голови Ради міністрів Петра Столипіна Дмитро Богров. 1 вересня 1911 року він здійснив свій історичний замах, а вже 12 вересня його стратили через повішання в Лисогірському форті, частині Київської фортеці.

За інформацією з відкритих джерел, убитих просто тут і ховали — у траншеях у районі полігону. У той час була поширена практика ховати державних злочинців у місцях, по яким марширують солдати. Вважалося, що таким чином вони і після смерті не могли знайти спокій.

За радянських часів на території Косого капоніра функціонувала Київська гарнізонна гауптвахта. Умови тут також були дуже жорсткими: в камеру до затриманих виливали хлорку, взимку могли вимкнути опалення, а до туалета пускали за розкладом.

У 1930-х роках тут було створено музей, який функціонує до наших днів.

Що тут можна побачити зараз

На території фортеці зараз можна побачити справжні рови та земляні насипи — оборонні вали, дерев'яні паркани, виставлені в ряд гармати, містки та арки, товсті цегляні стіни, бійниці, входи в підземні галереї. Ця територія відкрита для прогулянок.

Всередині, у підземних залах, функціонує музей "Історія використання споруд Київської фортеці" з платним входом. Тут ви зможете побачити реальні умови утримання ув'язнених, шлях в'язнів на смертну кару, карету смертників, дані про ув'язнених тощо.

Де знаходиться Косий капонір

Адреса: вулиця Госпітальна, 24-а.

За матеріалами ресурсів: "Цікавий Київ" та "Київ моє улюблене місто".

Нагадаємо, на Подолі стоїть будинок Петра I, який був збудований ще наприкінці 17 століття. Ця будівля вважається найстарішою кам’яною спорудою, що збереглася в столиці і вона може розповісти про долю багатьох людей.

Раніше "Телеграф" розповідав про шикарний київський особняк графині, який перетворився на моторошну катівню. Садиба Уварової є пам’яткою архітектури місцевого значення, однак у його катівнях відбувалися страшні речі, від яких холоне кров у жилах.