Казахстан дрейфує від Росії: чи втратить країна-агресор доступ до сірого транзиту та якими будуть наслідки

Казахстан дедалі гучніше сигналізує про дистанціювання від Кремля — останнім таким жестом стало блокування транзиту до РФ товарів подвійного призначення. Астана пояснює це бажанням уникнути вторинних санкцій, але контекст свідчить про глибші процеси: країна прагне утвердитися як незалежний гравець між Москвою, Пекіном і Заходом.

Водночас Казахстан наростив видобуток нафти до історичного максимуму, поступово витісняючи Росію з європейських ланцюгів постачання. "Телеграф" з’ясував, що стоїть за змінами у відносинах між Росією та Казахстаном — і чому вони можуть мати стратегічне значення для України.

Росіяни залишаться без нових Iphone

Казахстан є критично важливим транзитним вікном для Росії: саме через нього проходить сірий транзит товарів, що підпадають під західні санкції. Протягом останнього тижня Казахстан різко посилив контроль вантажівок, які рухаються на кордоні. За даними місцевих ЗМІ, на пунктах пропуску утворилася багатокілометрова черга — у ній стоять кілька тисяч автомобілів.

Перевірки стосуються насамперед товарів подвійного призначення — електроніки, промислового обладнання, мікрочипів і техніки, яку Росія могла використовувати у виробництві озброєнь. За даними казахстанських митних органів, контроль здійснюється для запобігання транзиту товарів, що підпадають під дію західних санкцій.

Астана офіційно пояснює дії необхідністю дотримання міжнародних зобов’язань і захисту національних економічних інтересів. Директор інституту прикладних етнополітичних досліджень Казахстану Талгат Калієв в коментарі "Телеграфу" зазначив, що Казахстан неодноразово наголошував, що уважно стежить за дотриманням санкційного режиму.

Нафтовий рекорд: як Казахстан витісняє Росію з енергетичного ринку Європи

Поки Москва дедалі глибше занурюється в санкційний тиск і втрачає європейські ринки, Казахстан поступово посилює свої позиції у світовій енергетиці. Країна вийшла на історичний максимум видобутку нафти, фактично заміщуючи російські поставки в ЄС.

За даними Reuters, у вересні 2025 року обсяг видобутку нафти (без урахування газоконденсату) у Казахстані залишився на рівні серпня — 1,88 млн барелів на добу, що перевищує квоту, узгоджену в межах ОПЕК+ (1,55 млн б/д).

Найбільший оператор країни, компанія "Тенгізшевройл", збільшив добовий видобуток на родовищі Тенгіз до 963,8 тис. барелів, що стало новим рекордом.

Таким чином, Казахстан не лише компенсує падіння російського експорту, а й активно зміцнює власні позиції в європейських ланцюгах постачання. Зокрема, частка казахстанської нафти у структурі імпорту ЄС зросла майже вдвічі за два роки — завдяки розширенню використання трубопроводу CPC (Caspian Pipeline Consortium), який дозволяє обходити російські території.

Попри перевищення квот, Астана формально залишається в рамках угоди ОПЕК+, погодившись компенсувати "надвидобуток" до липня 2026 року. За оцінками аналітиків, загальний обсяг надвиробництва, який потрібно компенсувати, становить понад 2,9 млн барелів.

Табу на "Z" і відмова від визнання "ЛДНР": як трансформувалася позиція Казахстану

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну відносини між Москвою та Астаною зазнали помітної трансформації. Казахстан, який формально залишається союзником Росії, поступово вибудовує політику обережного дистанціювання, намагаючись утримати стратегічний баланс між Москвою, Пекіном і Заходом.

У 2019 році президент Казахстану заявив, що його країна не використовує слово "анексія" до подій, що розгорнулися в Криму. Тоді країна формально задекларувала "прихильність фундаментальним принципам міжнародного права відповідно до Статуту ООН", але і заявила, що "з розумінням ставиться до рішення Російської Федерації в умовах, що склалися".

Після 24 лютого 2022 року лінія дещо змінилася. Офіційна риторика Астани від початку відрізнялася від позиції Кремля — у ній відсутнє саме поняття "спеціальної воєнної операції".

У червні 2022 року президент Касим-Жомарт Токаєв, виступаючи поруч із Володимиром Путіним на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, заявив, що Казахстан не визнає "ДНР" і "ЛНР", назвавши їх "квазідержавними утвореннями".

На практиці це означало жодної військової підтримки, жодного визнання анексій, але водночас і уникнення публічного засудження Росії в перші місяці війни. Поступово ця позиція еволюціонувала: у 2024 році Казахстан уперше підтримав резолюцію Генасамблеї ООН, яка визначала дії Росії як агресію.

Внутрішня політика теж стала індикатором нової лінії: у 2025 році Генпрокуратура Казахстану запропонувала заборонити використання символів "Z" і "V", що асоціюються з російською військовою пропагандою.

Всередині суспільства, у порівнянні з 2022 роком, тема війни відстежується вже менше. Як говорить "Телеграфу" Талгат Калієв, це вже щось, що стало рутиною.

За його словами, у 2022 році частина суспільства відстежувала перебіг бойових дій на фронті, зокрема й динаміку окупації чи звільнення населених пунктів.

"Тема смертей, на жаль, також стала досить рутинною. Раніше, коли чули, що внаслідок ракетного обстрілу загинуло шість людей, чотири людини – це був жах. Зараз це стало досить звичним і перетворюється в просто якусь статистику", – говорить Калієв.

Попри членство в ОДКБ, Казахстан дедалі активніше демонструє самостійність у питаннях оборони. У 2025 році Астана брала участь у навчаннях "Кобальт-2025", але президент Токаєв наголосив, що ОДКБ не має бути інструментом агресії.

Паралельно Казахстан розвиває військову співпрацю з Туреччиною (дрони Bayraktar із 2024 року), США (програми НАТО "Партнерство заради миру") і Китаєм.

Казахстан має найдовший сухопутний кордон у світі з Росією — 7599 км, і ця лінія часто стає предметом політичних спекуляцій. У Москві не раз лунали заяви про "російські землі" на півночі Казахстану. Медвєдєв у 2022 році опублікував у Telegram допис, у якому назвав Казахстан "штучною державою", — його швидко видалили, але це підтвердило, що питання кордону залишається чутливим подразником у відносинах країн.

Тихий розкол: як війна в Україні загострила дебати про ідентичність

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року в Казахстані поступово сформувався глибокий внутрішній розкол. Частина суспільства зберігає симпатії до Москви — через спільну історію, культурні зв’язки й економічну інтеграцію. Інша — дедалі голосніше бачить у Росії колоніальну загрозу. Розкол у суспільстві чітко простежується за етнічними, віковими та регіональними ознаками. Свіжіші опитування Demoscope (2025) показують, що 27,8% громадян і досі сприймають війну в Україні через кремлівські наративи, що свідчить про стабільність проросійських настроїв, попри три роки війни.

• Проросійський сегмент — це переважно етнічні росіяни (близько 18% населення), близько 60% яких, за даними Central Asia Barometer, позитивно оцінюють роль Росії, а лише 15% серед російськомовних визнають її агресором.
• Антиросійський табір натомість формують переважно етнічні казахи, молодь та мешканці великих міст. Серед казахськомовної молоді 18-35 років понад 65% засуджують війну як акт агресії. Рівень антиросійських настроїв серед них сягає 50%. 44% казахстанців вважають війну "невиправданою" — найвищий показник серед країн Центральної Азії.

Кінець "пострадянської інтеграції": як Україна може це використати

Ослаблення позицій Кремля в Центральній Азії має значення не лише для регіону. Це один із чітких сигналів, що модель пострадянської інтеграції, яку десятиліттями просував Кремль, поступово втрачає свою дієздатність.

Дистанціювання Казахстану від Росії ставить під сумнів саму ідею "євразійського простору" — як політичної і економічної спільноти під лідерством Москви. Для України це не просто геополітичний факт, а потенційна можливість.

Якщо раніше вплив Росії ґрунтувався на військовій присутності та контролі енергетичних потоків, то сьогодні ці важелі працюють слабше. Казахстан поступово інтегрується в альтернативні логістичні маршрути, зокрема "Середній коридор", що проходить через Каспійське море, Кавказ і далі в Європу. У майбутньому це може створити умови і для співпраці з Україною — зокрема в питаннях відновлення чорноморської логістики.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що найбільшу підтримку на парламентських виборах у Чехії отримала партія ANO на чолі з колишнім прем’єром Андреєм Бабішем — політиком із репутацією популіста, критика ЄС і скептика щодо допомоги Україні. Утім, попри подібні риторичні акценти, автоматичне порівняння Бабіша з Віктором Орбаном та європейськими ультраправими не зовсім коректне — його політична позиція має суттєві відмінності.