Не ерунда і не фігня: як правильно назвати це українською мовою

З кожним днем все більше людей обирають для себе розмовляти українською мовою. Однак потрібен час і старання, щоб усвідомити всі тонкощі такої стародавньої та багатої мови.

"Телеграф" вирішив розповісти вам про дуже влучне українське слово "абищиця", яке ви, швидше за все, не знали.

Цей автентичний іменник походить від виразу "аби що" і вказує на щось дрібне і не варте уваги.

Натан Рибак писав: "Верхівнянські ліси не така вже абищиця". У Тлумачному словнику Бориса Грінченка наводиться такий приклад вживання: "Це така абищиця, що не варт і казати".

Якщо ви хочете ще більше розширити свій лексикон за рахунок українських синонімів, пропонуємо вам ще кілька слів, які збагатять мову: де́щиця, дрі́б'язок, дрібни́ця, дрібни́чка, дрібно́та, дурни́чка, нікче́мниця.

Раніше ми розповіли про українське слово "хляпавка". Воно описує осінню погоду, коли в похмурий дощовий день безперервно хлюпає, зменшуючи або збільшуючи інтенсивність, до того ж не тільки зверху, а й під ногами.

Також "Телеграф" писав про українське слово "карк", яке відтворює каркання ворони, а насправді означає частину тіла. Цей іменник має дуже давнє слов’янське походження та означає задню частину шиї у тварини чи людини.