Звучить, як матюк, але це не так: що у хаті було звичним для наших пращурів

Українська мова часом підкидає слова, які спершу можуть налякати, а потім — розсмішити. Деякі з них звучать так різко, що люди автоматично вважають їх лайкою.

Саме тому слово "блят" часто сприймають неправильно. "Телеграф" розповідає, чому воно означає зовсім не те, що здається.

У старих українських говірках "блят" — це звичайний предмет на кухні. Так називали металеву плиту або широку залізну поверхню, яку ставили на піч чи стіл. На такому бляті залишали горщики, банки або великий баняк, щоб вода чи їжа довше тримали тепло. У записах навіть згадують: "…зверху був чавунний блят, на ньому стояв баняк з водою, коли в печі палили, вода довго залишалася теплою".

Онлайн-словник "Словопедія" подає саме це значення: "блят" — це плита чи велика металева поверхня печі або столу. Слово належить до побутової лексики, яка зникла разом зі змінами в сільському господарстві та влаштуванні хат.

Сьогодні це слово майже не використовується. Воно залишилося у старих текстах, спогадах та словникових збірках, де зафіксовані рідкісні українські діалекти. Через незвичне звучання багато людей плутають це слово з лайкою, хоча його зміст цілком буденний і пов’язаний із сільським побутом минулих поколінь.

А дехто сприймає "блят", як "блат". Звучать вони схоже, але мають зовсім різні значення. "Блат" — це вже жаргон про знайомства й зв’язки.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про слово, яке росіяни не зможуть ані вимовити, ані перекласти. Вони не зрозуміють його значення, бо такої лексики просто немає в їхній мові.