Не "мєлкий дождь" і не "морось": просте українське слово, яке заганяє росіян в глухий кут

Українська мова часто дивує словами, які точно моментально зрозуміє українець, але росіянин зависне та спитає: "шо єто такоє?". Іноді одна коротка лексема передає явище краще, ніж ціле речення.

Одне з таких стосується погоди — того дощу, що ніби й немає, але капюшон уже мокрий. "Телеграф" розповідає, як воно звучить і чому росіяни не можуть правильно перекласти його своїми засобами.

І це слово "мжичка". За даними "Словника української мови", мжичка – це дуже дрібні краплі води, які насичують повітря. Так українці називають дрібний, густий дощ або мряку.

У класичній українській літературі це слово зустрічається часто. Михайло Коцюбинський писав: "Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою". Юрій Смолич описував: "Дощ у цю хвилину майже припинився, сіялася лише мжичка, заснувавши дрібною сіткою далеку перспективу вулиці".

Василь Козаченко використовував слово в такому контексті: "Був густий туман, і якась уїдлива сиза мжичка запорошила одяг, інеєм осіла на чубах". Володимир Дрозд писав: "Сіялося з рання до вечора і з вечора до рання, спершу обложні дощі та мжички, а скоро – й навпіл із крижаною дертю".

Аналог у російській є, але вимова інша. Саме "мж-" робить слово незручним для їхнього слуху, тому воно мало кому зрозуміле без пояснення.

Для опису такої погоди росіяни найчастіше вживають описові формулювання — "мелкий дождь", "моросящий дождь", "изморось", а українцям достатньо одного слова. У нашій мові воно вкорінене в літературі та щоденному вжитку, хоча багато хто з мешканців великих міст вже рідко ним користується.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про слово, яке росіяни переплутають з "танцями". Це українська страва, яку подають на великі гостини.