Цю звичку з СРСР багато хто не помічає, але вона досі керує життям: чи є вона у вас (тест)

"Купила нову сукню, але вдягну на свято", "Цей сервіз для гостей". Такі фрази можна почути й сьогодні, хоча Радянський Союз зник понад три десятиліття тому. Чимало звичок, сформованих у СРСР, продовжують впливати на поведінку людей. Однією з найстійкіших радянських звичок стала не любов до кришталю чи зберігання пакетів, а переконання, що жити по-справжньому потрібно буде колись потім.

Соціологи називають однією з характерних рис так званої "радянської людини" постійну незадоволеність тим, що "дало життя". Людина відчувала себе обділеною, недооціненою та залежною від системи. Водночас вона рідко вірила у власну здатність щось змінити, тому відповідальність за свої проблеми перекладала на державу, начальство чи зовнішні обставини.

Причини такого світогляду крилися у самому устрої СРСР. Держава брала на себе роль "великого батька", який обіцяв забезпечити роботою, житлом і соціальними гарантіями, але часто робив це неякісно або недостатньо. У результаті люди звикали залежати від влади, але водночас потайки ображалися на неї за власні невдачі.

Така психологія породжувала відчуття, що справжнє життя ще не почалося. Треба трохи потерпіти, дочекатися кращих часів, нового керівника, вищої зарплати чи майбутнього комунізму. Саме тому в СРСР сформувалася ще одна характерна звичка — відкладати життя на потім.

Нові туфлі чекали особливої нагоди, красивий сервіз роками припадав пилом у серванті, а дорогі продукти залишали на свята. Повсякденне життя вважалося недостатньо важливим для найкращих речей. До цього додавалися страх перед майбутнім і звичка накопичувати речі "про запас".

У підсумку хронічне невдоволення життям і синдром відкладеного життя стали двома сторонами однієї медалі. Людина не отримувала задоволення від сьогодення, бо вважала його недостатньо хорошим, але й не намагалася активно змінювати ситуацію, очікуючи, що зміни прийдуть ззовні. Можливо, саме від цієї звички багатьом найважче відмовитися навіть сьогодні.

Тест на радянську звичку відкладати життя

"Телеграф" пропонує простий тест, який допоможе дізнатись, чи є у вас риси так званого "синдрому відкладеного життя".

1. Ви купили дорогий одяг або взуття. Що робите?

• А. Одразу ношу та отримую задоволення.
• Б. Бережу для особливого випадку.
• В. Відкладаю, бо зараз "не на часі".

2. Як часто ви думаєте, що могли б жити значно краще?

• А. Рідко.
• Б. Час від часу.
• В. Майже постійно.

3. У вас вдома є речі, які шкода викинути, хоча вони роками не використовуються?

• А. Майже немає.
• Б. Є кілька.
• В. Багато, адже колись можуть знадобитися.

4. Що ви робите, коли щось не влаштовує у вашому житті?

• А. Шукаю способи змінити ситуацію.
• Б. Чекаю сприятливіших обставин.
• В. Вважаю, що все залежить від держави, керівництва або інших людей.

5. Коли ви чуєте про успіхи інших людей, яка думка виникає першою?

• А. Цікаво, як вони цього досягли.
• Б. Їм просто пощастило.
• В. У них були зв'язки або особливі умови.

Результати

Переважають відповіді А

Ви мало схильні до радянської моделі мислення. Для вас важливі власна ініціатива та вміння цінувати сьогодення. Ви не відкладаєте життя на потім і не шукаєте постійно винних у своїх невдачах.

Переважають відповіді Б

У вас є окремі риси синдрому відкладеного життя. Ви схильні чекати ідеальних умов і часто відкладаєте задоволення на майбутнє. Втім, ці звички не визначають вашу поведінку повністю.

Переважають відповіді В

Можливо, вам знайомий феномен, який соціологи пов'язують зі спадщиною Homo sovieticus. Його ознаки — невдоволення тим, що маєш, очікування допомоги "згори", накопичення речей про запас і переконання, що справжнє життя почнеться колись потім. Парадоксально, але саме це очікування часто заважає насолоджуватися життям сьогодні.

Раніше "Телеграф" розповідав, що багато пенсіонерів і досі до кінця не можуть осягнути те, що СРСР давно вже не існує. Саме те, що вони передоручили важливі справи державі, після розпаду Союзу стало сильних психологічним тригером на десятиліття.