"Слуга народу" — одне велике непорозуміння": нардепка Юлія Яцик про свій вихід з фракції

Народна депутатка Юлія Яцик вийшла з парламентської фракції "Слуга народу". В ексклюзивному інтерв'ю "Телеграфу" вона розповіла про причини такого кроку.

Яцик зазначає, що вже давно мала суперечності з представниками фракції. Також народна депутатка розповіла про свої можливі плани на майбутнє.

— Пані Юліє, прокоментуйте ваш вихід з фракції.

— Мені здається, що вся ця партія і фракція ("Слуга народу". — Ред.) — це взагалі одне велике непорозуміння. Тому не знаю, як зі мною так сталося, але вже як є.

— Чого саме зараз оголошено про ваш вихід?

Це не перша моя заява, це вже третя моя заява. Перша була подана у 2022 році, друга – минулого року. Але чомусь вони просто лежали в шухляді й ніхто їх не діставав, не оголошував. Я навіть з трибуни виступала під час голосування з питання мобілізації і просила оголосити заяву, але лише сьогодні нарешті це сталося.

— І давно у вас зріли протиріччя зі "слугами"?

Я з першого дня перебування у Раді не голосую в ногу з фракцією. У мене є власна думка, і я особисто вивчаю всі законопроєкти. Не помічники мені готують, я адвокат, я сама вивчаю, я сама бачу ті підводні камені. І якщо законопроєкт відверто токсичний, а ні прохання, а ні вказівки, а ні тиск на мене не діють. Я голосую так, як я вважаю за потрібне. Тому напевне я була чужою з першого дня роботи в Раді, в цій фракції.

— Чи були у вас конфлікти з Офісом президента?

— Офісу президента дуже не подобалася моя позиція по запорізьким мародерам, коли я підіймала влітку 2022 року питання щодо розкрадання гуманітарної допомоги, питання щодо зловживань з боку посадових осіб.

— То чому "зам'ялася" ця справа?

— Тому що Кабінет міністрів ще, здається, 5 березня 2022 року, через 10 днів після початку широкомасштабного вторгнення, прийняв постанову, якою скасував вимоги закону про гуманітарну допомогу щодо обов'язкового обліку розподілу звітності по гуманітарці.

Тобто Кабмін скасував закон, і це стало підставою для того, що НАБУ зверталося до Держаудитслужби щодо проведення аудиту. А вони кажуть, на підставі цієї постанови органи держвлади не ввели облік розподілу гуманітарки. Все. Я в шоці була просто. НАБУ в шоці було. Розумієте, так?

— У самій фракції є багато людей з власною думкою, той самий Максим Бужанський…

— Що стосується Максима, то у нього раніше була більш радикальна позиція, а зараз він повністю толерантно ставиться до всіх ідей Офісу. А от є такі, дійсно, Саша Бакумов, такі толкові, грамотні юристи, які можуть і здатні відстоювати власну позицію.

От вчора голосували ці угоди щодо корупціонерів. Сплатиш штраф, уклади угоду і звільняєшся. Ну це ж такий абсурд абсурдний, просто жесть.

Ті свідомі, навіть він теж у "Слузі", але він проголосував червоною. І це нарешті такі перші паростки, коли "слуги" голосують вже за совістю, якось, знаєте, за здоровим глуздом, а не за вказівкою чи проханням.

— Багато нардепів вже думають про особисте політичне майбутнє?

— Про нього потрібно було думати з першого дня роботи в Раді. Бо коли ти голосуєш за законопроєкти про скасування переліку стратегічних об'єктів, які не підлягають приватизації, або за ринок землі в тій першій токсичній формі, там багато законопроєктів, які запам'ятаються людям надовго. І одним останнім роком роботи, чи скільки там вже залишилося, ти не можеш виправити попередні чотири.

— Чи плануєте ви знову балотуватися до Верховної Ради?

— Я вважаю, у мене таке ставлення до будь-якої роботи. Чим би ти не займався, кухарем би ти був, адвокатом чи депутатом, ти повинен якісно виконувати свою роботу. Все. Питання якості для мене надважливе, бо це питання репутації, а це ж на все життя. Її за гроші і через час ніяк не відновиш і не відкупиш.

Що стосується моєї майбутньої історії, напевне, просто прийти в Раду заради крісла, заради депутатства, точно не хочу. Якщо буде команда однодумців і тих людей, які дійсно будуть ставитися до депутатства так, як я, і розділяти моє ставлення, то, можливо, я піду.

— Чи може бути у такій команді хтось з чинних народних депутатів?

— У цьому скликанні є кілька людей, може, яких на пальцях двох рук я могла б їх перерахувати. Ну, поки що не знаю, поки що не готова сказати. Можливо, це буде якась місцева історія, я дуже люблю своє місто, хочу, щоб воно процвітало. Побачимо, побачимо. Зараз трохи зарано.