Тролейбусиня або троліха: чому в СРСР водійками тролейбусів працювали переважно жінки

За радянських часів громадський транспорт відігравав ключову роль у повсякденному житті громадян. Проте багато хто помічав одну цікаву особливість : водійками тролейбусів часто були жінки.

Це мало кілька причин, пов’язаних як із соціальними, і з економічними аспектами. Але так чи інакше, жінки зробили значний внесок у розвиток громадського транспорту, демонструючи свою професійність та відповідальність.

Чому водійками тролейбусів у СРСР були переважно жінки

Все почалося ще в роки Другої світової війни, коли більшість чоловіків були мобілізовані, а згодом зайняті іншими складними роботами. Тоді жінки стали освоювати багато чоловічих професій, включаючи і цю.

Але відпочатку у Радянському Союзі політика працевлаштування розділяла професії за ґендерною ознакою. Жінки традиційно займалися більш "легкою" і "спокійною" роботою, тоді як чоловіки виконували більш фізично важкі та небезпечні завдання. Професія водія тролейбуса, попри свою відповідальність, вважалася менш фізично складною.

Також зарплати водіїв тролейбусів не були високими й ця робота не вважалася престижною. Чоловіки воліли обіймати більш високооплачувані та престижні посади. Жінки ж, особливо ті, хто потребував стабільної роботи із соціальними гарантіями, охоче займали їхні місця.

Раніше "Телеграф" розповідав, чому в СРСР були жовті, зелені, фіолетові та навіть яскраво-жовтогарячі машини, але практично не було чорних. Відповідь криється не в особистих уподобаннях радянських людей, а в технічних обмеженнях того часу.