Не час ліберальничати, або Невтішні висновки з туру на один з розбомблених об’єктів енергетики

Росія цілеспрямовано б’є по цивільній інфраструктурі України. Це, зокрема, підтвердила масштабна атака у ніч на 10 жовтня, коли дрони та ракети летіли переважно саме на об’єкти енергетики.

Водночас за майже 4 роки повномасштабної війни українська влада мала б бути готовою до подібних викликів. Адже гроші на захист енергетичних об’єктів освоюються, а системи захисту, принаймні на словах, активно добудовуються. Втім, на ділі – лише за останні дні ворог "вибив" декілька підстанцій та інших об’єктів, внаслідок чого без світла лишилися цілі області України і міста.

Про те, чому так відбувається, "Телеграф" поговорив з народним депутатом, головою тимчасової слідчої комісії ВР з цінової і тарифної політики в енергетиці Олексієм Кучеренком. Розмова відбулася 8 жовтня під час робочої поїздки членів ТСК на одну зі зруйнованих ворогом електричних підстанцій. Ми їхали на об’єкт аби з’ясувати, яким був стан захисту підстанції та хто зрештою мав контролювати процес підготовки такого захисту.

Зауважимо, що Олексій Кучеренко у своїх коментарях постійно наголошує, що бригади українських енергетиків — це справжні герої, а їхній професійні навички — чи не найвищі у світі. Але цей героїзм одних, схоже, є наслідком не лише атак ворога, а й значною мірою безвідповідальності чиновників. Про деталі поїздки та висновки голови комісії читайте у матеріалі нижче.

Ворог міняє тактику, а енергооб’єкти не дуже готові й до старої?

Відразу зазначимо, що ще до початку поїздки журналістів попередили – не про все, що вони побачать і почують, можна писати, а чутливі моменти потрібно погодити. Ба більше, кореспондент "Телеграфу" до кінця подорожі навіть не знав, на який саме об’єкт їде, що, в принципі, є цілком логічним з огляду на питання безпеки.

Об’єктом же виявилася одна з електричних підстанцій 330 кВ, яка на початку жовтня зазнала масованого удару російських дронів.

На самій підстанції, де явно спостерігалися сліди ворожої атаки, членів ТСК та журналістів зустрів член правління "Укренерго" Олег Павленко, а також представники ОВА та заступник міністра енергетики Олександр В’язовченко.

Пан Павленко розповів про те, як відбулася атака. Виявилося, що вона була не одномоментною, а розтягнутою у часі, і масованішою за звичайні – ворог атакував трансформатор підстанції протягом тривалого періоду декількома бойовими дронами, які, судячи з усього, ще й коригувалися дроном-навідником.

Іншою особливістю атаки було пікірування ворожих БПЛА на підльоті до об’єкта. При цьому наявні на той час на станції системи захисту першого рівня – засипані піском габіони — через технологічні обмеження розташовувалися лише з боків трансформатора. Власне, цим і пояснюється ураження – ворогу вдалося досить точно направити "шахед" на об’єкт згори.

У результаті без світла лишилися сотні тисяч споживачів, а сама підстанція начебто формально й працює, але лише у транзитному режимі (тобто, просто для передачі електроенергії). Основну ж свою функцію — розподіляти електроенергію для мереж нижчого рангу — вона виконувати поки найближчими днями чи навіть місяцями навряд чи зможе. Хоча роботи з будівництва системи захисту на ній, як переконався кореспондент "Телеграфу", наразі йдуть ударними темпами.

А підстанція ж вважалась захищеною…

Читач може спитати — а як же системи другого рівня захисту, ті самі бетонні конструкції, які б мали убезпечити важливі вузли підстанції навіть від прямих влучань дронів? Насправді саме це питання і було одним із головних, яке й спричинило візит ТСК, розповів Олексій Кучеренко:

— Як представники ТСК в рамках своєї діяльності ми відвідували й інші підстанції, аби перевірити, як рухається робота з будівництвом захисту. Але саме цей виїзд було спричинено резонансом після нещодавніх атак, коли цілі регіони опинилися без живлення. Ця станція, де ми з вами побували сьогодні, вважалася захищеною. Тому ключове питання було з’ясувати: а як же так сталося, що система захисту не спрацювала?

Зараз, після візиту, ми дуже оперативно запросимо у керівництва "Укренерго" і Міністерства всі без виключення документи – передовсім, стосовно послідовності прийняття рішень по будівництву захисту на цій підстанції, фінансування, графіків затвердження робіт, звітів тощо. Тому що, я не буду приховувати, коли ми їхали, у мене було стійке відчуття, що ми у цьому питанні натрапили на систему тотальної безвідповідальності. І сьогодні за результатами поїздки, я переконався, що так воно і є.

Про причини затримки будівництва укриттів другого рівня

Як розповів Олег Павленко, причина затримок у будівництві системи захисту другого рівня на підстанції була комплексна – це і високий рівень ґрунтових вод, який не вдалося відразу виявити, і проблеми з фінансуванням, пов’язані з тривалим і досить забюрократизованим процесом погодження, і навіть випадки з примусовою мобілізацією людей з будівельних бригад (це питання, за його словами, на щастя наразі вирішено. — Ред.).

Але Олексій Кучеренко вважає, що навіть усі ці причини разом не виправдовують надмірно великі строки спорудження захисту об'єкта. Який, до всього іншого, і зараз готовий менш ніж наполовину.

— Процес будівництва (укриття другого рівня. — Ред.) на цій підстанції розпочали влітку 2023 року. Але терміни добудови зміщували вісім разів. І не можна сказати, що там була якась зовсім вже зрада — сьогодні ми почули від представника "Укренерго" аргументи, що були якісь об’єктивні причини — зростав кошторис, були певні організаційні, фінансові проблеми, це все зрозуміло. Але все-таки будувати два з лишнім роки якусь, вибачте, нещасну бетонну коробку, яку бралися зробити за чотири-п'ять місяців… Ба більше, наскільки мені відомо, керівництво "Укренерго" пообіцяло прем’єру, що об’єкт здадуть в листопаді. Але ви самі бачили стан його готовності, та й представник "Укренерго" підтвердив – 40%. Ну який може бути листопад, якщо за два попередні роки збудовано менше половини? Тобто, по строках спостерігаємо, фактично, введення в оману. І це, нагадаю, відбувається в умовах війни, коли питання спорудження такого захисту набуває критичного значення, — наголосив Олексій Кучеренко.

Основна причина – ніхто ні за що не відповідає

Тут варто нагадати, що ще у червні минулого року президент Володимир Зеленський наполягав на затвердженні чіткого урядового плану виконання робіт з будівництва захисту енергетичних об’єктів. Цьому було навіть присвячене окреме засідання ставки. Та судячи з усього, згаданий план лишився хіба на папері.

Адже аби це стосувалося лише однієї конкретної підстанції, переконаний Олексій Кучеренко, то можна було б говорити про якийсь несприятливий збіг обставин. Але наразі тільки по "Укренерго" значна частина станцій (представник "Укренерго" називав цифру, але Олексій Кучеренко попросив її не згадувати з огляду на питання безпеки. – Ред.) перебувають в аналогічному стані. І тут, вважає Кучеренко, ключовою проблемою є відсутність притомної координації таких робіт на найвищому рівні, а також відсутність системи контролю і відповідальності за їх виконання.

— Сьогодні можемо спостерігати, що є якісь обіцянки щодо готовності (захисту) підстанцій, якісь рапорти, круглі столи, — каже Олексій Кучеренко, — але при цьому повністю відсутня система жорсткого контролю і головне — відповідальності за невиконання усіх цих обіцянок. Я, наприклад, хоча вважаю себе фахівцем у сфері державного управління, але досі не можу розібратися — хто в нинішній конструкції відповідає за конкретні питання будівництва об’єктів, хто приймає остаточні рішення і хто і як контролює строки виконання.

Бувши членом урядового штабу, я не раз спостерігав, що якісь команди йдуть, але у мене увесь час було відчуття, що вони ніким не сприймаються. От, провалена поставлена програма будівництва укриттів "Укренерго". А до кого з цього приводу звертатися? До наглядової ради? Так їм, вибачте, взагалі плювати на ці укриття, їм головне, щоб кредити погашалися. До Міненерго, як акціонера? Так воно також лише акціонер, і формально позбавлене важелів впливу.

Тому я виступаю за те, що має бути якийсь надзвичайний енергетичний штаб, з відповідними повноваженнями, можливо при РНБО, до якого в обов’язковому порядку входили б представники СБУ та інших правоохоронних органів. Взагалі, такий штаб мав би бути з першого дня війни. І на своїх засіданнях такий штаб мав би керуватися законами воєнного часу. Тому що теперішнє надто ліберальне, надто розслаблене ставлення — нічим добрим не закінчиться. І це ми вже бачимо на прикладі оцієї підстанції. Коли різного плану керівники, депутати надто були дуже розслаблені, вважали, що якось воно буде, не прилетить. А тут на тобі, готовність усього 40% — і прилетіло.

Ще однією управлінською помилкою Кучеренко вважає безвідповідальне виділення коштів на укриття так званого третього рівня. Наразі, за його словами, жоден з таких об’єктів не було добудовано, і навряд чи буде.

— Колосальні суми зарили в землю на третій рівень без жодного результату, — наголошує Олексій Кучеренко. — І це не військова таємниця, про це заявляв Денис Шмигаль, ще бувши прем’єром. А сьогодні виходить, що немає грошей розрахуватися з підрядниками навіть за ті роботи, що вони зробили. І хто з таким підходом буде за таких умов працювати?

Не тільки бетон

А от головний консультант тимчасової слідчої комісії Віктор Куртєв, який також брав участь у робочій поїздці, вважає, що владі та енергетикам не варто було б зациклюватися лише на системах пасивного захисту. В умовах теперішньої гібридної війни, на його думку, ефективними могли б стати альтернативні системи, вважає експерт.

— При аналізі ефективності захисних споруд енергетичної інфраструктури більшість мислить лінійно — тобто оцінює ті об’єкти, які "вижили" після атак. Але така логіка хибна. Це і є класичний приклад "помилки того, що вижив" — коли висновки роблять лише на основі збережених об’єктів, ігноруючи ті, що були знищені. Саме тому сьогодні ми розглядали не "вцілілу", а пошкоджену підстанцію — щоб зрозуміти, чому її фортифікаційний захист не спрацював, де були технічні чи організаційні прорахунки і як ефективно будувати стратегію далі. На прикладі об’єкта, який не витримав удару, ми аналізували не лише технічні параметри, а й логіку прийняття рішень: чи справді такі споруди виконують свою функцію, чи це лише ілюзія безпеки. Моя особиста позиція щодо залізобетонних "будок" однозначна: концепція пасивного захисту у нинішньому вигляді дорога й неефективна. Порівнювати витрати на такі споруди треба не з нулем ("краще, ніж нічого"), а з альтернативними способами захисту! — впевнений Віктор Куртєв.

До відома

Електричні підстанції – установки, завдання яких перетворення електричної енергії (однієї напруги в іншу, або роду струму та його частоти), а також розподіл електричної енергії (тобто "роздача" її кільком мережам нижчого рангу). Підстанції 330 кВ – є частиною магістральних мереж, тому окрім згаданих функцій виконують ще й завдання в межах усієї об’єднаної системи (ОЕС) України. Тобто виведення такої підстанції з ладу означає не лише відключення певної кількості споживачів, але й загрозу для стабільності усієї ОЕС. З огляду на особливості технологічної конструкції таких підстанцій та особливості розташування елементів (зазвичай – "на повітрі", через необхідність охолодження) такі підстанції є досить чутливими до атак ворога.

Саме тому у 2023 році була розпочата програма будівництва захисту навколо ключових елементів підстанцій, зокрема найдорожчого обладнання – трансформаторів. Передбачалося, що система укриттів буде трирівневою – перший рівень бетонні габіони, які б мали захищати від уламків та осколків, якщо дрон чи ракета впаде неподалік критичного обладнання; другий рівень – бетонні конструкції, здатні витримувати поодинокі влучання "шахедів"; та третій рівень – ще більш посилені конструкції, здатні витримати навіть ракетний удар.

Наразі з укриттями третього рівня виявилася справжня проблема – більшість з них, що будувалися через Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури, недобудовані. З укриттями другого рівня ситуація дещо краща, але у масштабах країни їх готовність також залишає бажати кращого. Що стосується укриттів першого рівня – то з огляду на простоту конструкції вони переважно побудовані. Але, як показує досвід, на жаль, не здатні захистити енергетичні об’єкти під час прицільних атак.