Квапилися до Євро-2012: як знищили найкрасивіший Фастівський вокзал (фото, відео)

Днями російська ракета знову стерла вокзал у Фастові з карти, перетворивши важливий залізничний вузол під Києвом на згарище з обгорілими електричками й розбитими коліями. Але для цього місця це не перша катастрофа: за півтора століття тут уже кілька разів змінювалися будівлі, які руйнували війни, недбалість і невдалі рішення про "модернізацію".

Фастівський вокзал – це не просто транспортний вузол. Тут політичні епохи буквально відбивалися в цеглі, бетоні й склі кількох поколінь будівель. "Телеграф" розповість про це детальніше.

1870 рік: станція, що створила місто

Коли у 1870 році відкрилася станція Фастів І як частина Києво-Балтської залізниці, що поєднала Київ з Одесою, невелике містечко отримало потужний імпульс до розвитку. Уже наприкінці ХІХ століття Фастів перетворився на один із головних залізничних вузлів Правобережжя, де перетиналися магістралі на Київ, Житомир, Білу Церкву та Козятин.

Перший капітальний вокзал, зведений у 1870-х роках, був створений у логіці імперської інфраструктури – це була представницька будівля, що мала підкреслювати значення транспортного вузла. Поруч виростали майстерні, завод з виготовлення шпал і котельно-механічний завод Брандта. Фастів став типовим залізничним містом із концентрованим робітничим середовищем.

Місце, де писалася історія

На початку ХХ століття залізниця зробила Фастів ареною ключових подій – від страйків залізничників до боїв різних армій у 1918–1920 роках. Символічною кульмінацією стало 1 грудня 1918 року, коли у штабному вагоні на станції підписали договір, що став прологом до Акта Злуки УНР та ЗУНР.

У міжвоєнні роки вокзал залишався серцем міста. Через нього проходили евакуаційні, військові й пасажирські потоки, а під час Другої світової війни залізнична інфраструктура стала однією з головних цілей боїв.

1952 рік: сталінський "паротяг"

Під час війни старий дореволюційний вокзал було знищено – за різними версіями, або в боях 1941 року, або під час повторних боїв восени 1943-го. У 1952 році на його місці виріс новий вокзал у стилі сталінського ампіру: з масивним силуетом, який нагадував паротяг, фонтанами перед фасадом, просторими залами очікування та рестораном усередині.

Для невеликого міста це був справжній "палац залізниці" – візитівка, з якої починалося знайомство з Фастовом. Ця будівля на десятиліття визначила силует привокзального простору.

Як "дотиснули" історичну будівлю

Після 1991 року вокзал переважно латали косметичними ремонтами: протікав дах, старіли інженерні мережі, великі зали залишалися без сучасної теплоізоляції й повноцінних систем безпеки. До середини 2000-х його вже офіційно описували як зношений об'єкт із проблемами покрівлі, комунікацій та відповідності санітарним і пожежним нормам, але прицільної програми реставрації так і не з'явилося.

Паралельно "Укрзалізниця" та чиновники дедалі активніше повторювали тезу, що старий вокзал не відповідає сучасним стандартам сервісу й іміджу країни перед Євро-2012, просуваючи ідею повного знесення під приводом безпеки та модернізації. Фактично замість складного проєкту адаптивної ревіталізації обрали найпростіший сценарій – знести й побудувати з нуля.

2011 рік: знесення всупереч протестам

Демонтаж сталінської будівлі розпочали у 2011 році, у розпал підготовки до чемпіонату Європи з футболу. Рішення ухвалювали на рівні залізничного відомства та місцевої влади, причому варіанти зі збереженням хоча б фасаду чи інтеграцією історичного об'єму в новий комплекс фактично не потрапили в публічну дискусію.

Місцеві краєзнавці, архітектори й частина мешканців виступали проти знесення, наголошуючи, що вокзал – одна з головних архітектурних домінант міста й свідок ключових подій ХХ століття. У загальноукраїнському контексті цю історію згадували поряд з іншими кейсами, коли радянські або дореволюційні будівлі оголошували аварійними й зносили, а спроби громади зупинити процес часто лишалися безрезультатними.

На місці "паротяга" до Євро-2012 звели двоповерхову споруду зі скла, бетону та легких металоконструкцій, яку фастівці згодом охрестили "пластиковою будкою", "супермаркетом" чи "торговим центром". Архітектура нового об'єкта майже не працювала з історичним контекстом: це був функціональний, але безликий транзитний простір, позбавлений символічної ваги, яку мав попередник.

2025 рік: що далі

У грудні 2025 року цю будівлю зруйнував російський удар, після чого "Укрзалізниця" оголосила про демонтаж залишків і будівництво нового вокзалу з нуля, обіцяючи публічні обговорення та залучення громади. Від того, чи стане майбутня будівля просто черговою транзитною "коробкою", чи перетвориться на простір, де одночасно живуть пам’ять про Злуку, індустріальна спадщина та потреби пасажирів XXI століття, залежить не лише вигляд однієї станції.

Раніше "Телеграф" розповідав, як виглядав маловідомий вокзал Дніпра 44 роки назад. Зараз з цієї станції ходять переважно електрички.