Ймовірність мала, але не дорівнює нулю: бліцінтерв'ю з Максимом Гардусом про блекаут, запаси газу та перспективи енергосистеми

В умовах нових масованих обстрілів енергетичної інфраструктури Україна все частіше опиняється перед викликом не лише оперативного ремонту об’єктів, а й перегляду стратегій енергобезпеки. При цьому ризики дефіциту енергоносіїв зростають, а підготовка до зими стає головним випробуванням для всієї країни.

Про стан запасів газу, логіку атак Росії, технічні й системні слабкі місця української енергетики та шанси уникнути масштабного блекауту "Телеграф" поспілкувався з енергетичним експертом та спеціалістом з комунікацій ініціативи Razom We Stand Максимом Гардусом.

Ключові факти з інтерв'ю:

• Максим Гардус пояснив, що Росія розширила радіус ударів по енергетичних об’єктах, тому ризик обстрілів нині є у всіх регіонах
• Експерт вважає повний блекаут малоймовірним і прогнозує, що запасів газу вистачить щонайменше до січня
• Гардус зазначив, що головним трендом після зими стане децентралізація енергетики й розвиток відновлювальних джерел

– У зв’язку з новими обстрілами енергетичної інфраструктури, чи змінилося щось в плані розподілу регіонів на умовні "безпечні" та "небезпечні"?

– В зоні ризику усі регіони. Але в деяких ризик вище, бо він залежить, в тому числі, від доступності різних засобів ураження, які може використати ворог для ударів по нашим критичним інфраструктурним об'єктах. Найбільш небезпечно там, куди долітає ствольна артилерія, РСЗВ, та все таке інше. Тобто, це – безпосередньо прифронтові регіони і ті, що знаходяться близько до російського кордону – Херсонщина, Миколаївщина, Запоріжжя, Дніпропетровщина, Харків, Суми, Чернігів.

Але наразі ми можемо констатувати, що засоби ураження, які використовує Росія, дещо удосконалюються. Наприклад, вже офіційно заявили, що Росія випробувала нові типи керованих авіаційних бомб, які можуть летіти на 193 кілометрів. Таким чином ширина цього вразливого до обстрілів радіусу стає більшою.

По інших регіонах ми бачимо, що удари завдаються балістичними, крилатими ракетами, ударними дронами. Шкода там дещо менша, але якщо Росія накопичить достатньо засобів ураження та проведе масштабну атаку, то ми побачимо, що під ударом можуть бути і відносно віддалені від лінії бойового зіткнення регіони.

Тут ми кажемо про три типи атак:

• подалі від лінії бойового зіткнення вражаються регіони, в яких відбувається видобуток корисних копалин – нафта та газ. В першу чергу, це – Харківський та Полтавський регіон, в другу – західний;
• крім того, атаки йдеть на інфраструктуру, яка розташована над підземними сховищами газу на заході України;
• що найочевидніше для споживачів – атаки на об’єкти генерації та розподілу: теплоелектростанції, теплоелектроцентралі, самі об’єкти на лініях передач.

– Під час минулого інтерв’ю ви казали, що блекауту в Україні не буде. Чи змінилась ваша думка стосовно цього зараз?

– Що таке блекаут? На жаль, термін, який є вузькопрофільним, став широковживаним, і люди використовують його там, де не треба. Блекаут у нас був лише один раз – восени 2022 року. Це ситуація, коли система повністю втрачає керованість, випадають одна за однією великі генерації та великі споживачі. І диспетчери вже не роблять нічого – автоматичні вимикачі вимикають хаотичні об’єкти, ніхто не може передбачати, що буде далі.

Не кожне відключення світла є блекаутом. Не кожна аварія є блекаутом. Тим більше, дефіцит електрики та планові відключення не є блекаутом. Треба дуже обережно та уважно ставитися до цього терміну.

Чи є можливим повне відключення світла по всій країні? В принципі, так, але це доволі малоймовірно, навіть в наших умовах. Крім того, за даними розвідки України, це не є метою Російської Федерації, вона зосередилася на більш реальних цілях – відключення електроенергії в деяких регіонах, які знаходяться вздовж лінії бойового зіткнення. Ми бачимо, що зараз виникають такі ситуації в Чернігівській, Сумській, періодично – Харківській областях.

Зараз вони там вимикають практично всю інфраструктуру. Це і велика передача, і малі об’єкти, і котельні, буквально йде до дворових об’єктів. І таке повне відключення тих регіонах можливе. А повне відключення всієї країни – малоймовірне. Хоча ця вірогідність не дорівнює нулю.

– Нардеп Михайло Бондар в коментарі "Телеграфу" сказав що газу в Україні може не вистачити вже станом на грудень-січень. Що ви думаєте з цього приводу і як ви оцінюєте рівень запасів?

– Про грудень-січень я вважаю такі прогнози дуже малоймовірними. Газу у нас зараз більше, ніж в минулому році. Більшість аналітиків, офіційні структури та громадський сектор зазначають, що цього буде достатньо для проходження жовтня, листопада, грудня та січня.

Щодо лютого – скоріше за все, доведеться закуповувати газ. Скільки? Залежить від двох факторів, які передбачати неможливо:

• Температурний режим – наука не прознозує погоду далі, ніж на два тижні. Тому якщо вам народний депутат, астролог, таролог, таксист чи ще хтось каже, якою буде температура у січні – це все – експертиза одного рівня. Ніхто не знає, якою буде погода.
• Рівень обстрілів – рівень пошкодження інфраструктуру, як видобувної, так і для зберігання, так і тої, яка призначена для імпорту.

Ми бачимо, що були прецеденти, коли Росія била по станції, яка забезпечує перекачку газу в Україну з південного напрямку.

Тож ми бачимо, що є виделка сценаріїв:

1. За найкращих умов – тепла зима і приблизно такий самий рівень обстрілів, який дозволяє добувати значну кількість газу, а значну – імпортувати: у лютому доведеться докупити приблизно 800 мільйонів кубометрів природнього газу;
2. За найгірших умов – холодна зима, дуже високі пошкодження: докуповувати доведеться раніше і більше.

– Наскільки суттєвою зараз є допомога з боку ЄС, західних партнерів підготовці до зими і про які саме обсяги, засоби чи фінансування йдеться?

– Допомога дуже велика, за що ми дуже вдячні. І вона дуже різнопланова: є Фонд підтримки енергетики, куди країни роблять внески – в першу чергу, Європейського Союзу, але не тільки. Наприклад, дуже великим донором є Японія.

Там не тільки гроші, хоча гроші важливі, але і всяке устаткування для ремонту, бо дуже багато з того, що нам потрібне, виробляється нешвидко. Величезний трансформатор неможливо купити в супермаркеті, він виробляється на замовлення. Там вже є близько 3 мільярдів.

Є допомога окремим регіонам України з різних фондів чи урядів західних країн напряму – там вже теж перевалило за кілька мільярдів. Крім того, є гранти та кредити для наших енергетичних компаній, які надаються безпосередньо їм як для ремонтів, так і для накопичення матеріалів. Це кредити для "Укренерго", "Нафтогазу", "Укргідроелектро".

Також варто додати про допомогу з грошима на закупівлю газу – через всю цю ситуацію коштів не вистачає, тож йому дають кредити для того, аби він закупив газ у сховища. Тому, сума допомогу дуже значна, за що ми дуже вдячні.

— Що можуть робити українці вже зараз, аби підготуватись до відключень, перебоїв, мінімізувати ризики, в тому числі і для власної техніки?

— Тут, в принципі, є три рівні відповіді: що може зробити мешканець квартири, що може зробити багатоквартирний будинок в цілому та що можуть зробити мешканці приватного будинку?

Мешканець квартири, в принципі, зробити може, відверто, дуже небагато. Купити пристрої безперебійного живлення, подбати про енергоефективність квартири, запастися тимчасовими засобами освітлення, ліхтариками, джерелами світла на LED-технології, бо вони є дуже економними – різні стрічки та інше. Теплий одяг, джерела тепла, які працюють без електрики.

Що може зробити багатоквартирний будинок? Багатоквартирний будинок, особливо, якщо в ньому гарний ОСББ, може зробити набагато більше. Встановити безперебійне живлення на ключові інфраструктурні об’єкти – насоси, які подають воду та ліфти. До того ж, будинок може краще подбати про енергоефективність та утеплення, бо дуже велике джерело, яке постачає тепло в атмосферу – це саме приміщення загального користування: під’їщли, двері, вікна та дах.

Враховуючи, що все жовтень, багато ремонтних робіт у них провести не вдасться, але малі цілком можливо.

Ну і, звісно, мешканці приватних будинків можуть в залежності від свого бюджету зробити набагато-набагато більше. Купувати джерела електроенергії, водопостачання, подумати про нові джерела тепла – запастися децентралізованими джерелами: дрова, палети і таке інше.

Тобто, як ми бачимо, засобів підготовки дуже багато. Вони залежать від того, яким саме майном ви володієте та скільки у вас коштів.

– Останнє питання про майбутнє, про дострокову перспективу, якщо ми можемо про неї говорити. Які перспективи стабілізації системи та чи зміниться структура енергетики після цієї зими?

– Ми бачимо, що є кілька трендів. По-перше, зараз і бізнес, і приватні домогосподарства фокусуються більше на сталості і безперебійності, аніж на вартості електроенергії. Таким чином, це дуже сприяє тренду на децентралізацію.

Багато бізнесів за останні три роки почали розбудовувати власні джерела енергії, щоби не залежити від мережі, яка може впасти. Це і сонячні електростанції, це і, наприклад, в аграрно-промисловому комплексі – біогазові та біометанові установки, кількість яких дуже збільшилася останнім часом. Великий об’єкт може дозволити собі вітрову генерацію. Також продовжується тренд на газопоршневі станції, хоча зараз, враховуючи ситуацію з газом, невідомо, чи буде це продовжуватися.

Тож я думаю, що після того, як ця зима буде нелегкою, ми можемо очікувати, що в короткостроковій перспективі, ці тренди ще сильніше посиляться. Всі, в кого малі, середні підприємства – більші вже подбали про це – будуть інвестувати в сталість. В щось, що вони самі контролюють і завдяки чому можуть працювати незалежно від великих мереж.

Якщо говорити про середньострокову чи дострокову перспективу, адже ми не знаємо, коли війна закінчиться, то доведеться нам багато чого переосмислити. І ці проєкти, які спрямовані саме на сталість, але є дорогими, треба буде переписувати. Адже тоді для нас головною стане саме економічна доцільність.

Крім того, посилиться наш акцент на євроінтеграцію з його зеленим курсом, на нас розповсюджуються повноцінні ринкові ціни, вуглецевий податок. Тому після війни буде запит на великі, але дешеві рішення з відновлювальними джерелами енергії. А маленькі дорожчі рішення, які, до того ж, неекологічні, як, наприклад, дизельні генератори – це буде актуально лише на час війни.

І, в будь якому разі, жертвою цього розвитку буде велика вугільна генерація. Грошей, щоб її відновити немає, а Європа на це не дасть ані грантів, ані кредитів. Крім того, ідея вже дуже сумнівна не тільки з екологічної, а й з економічної точки зору. Скоріше за все, більш обгрунтовано буде поставити кілька вітряків, аби вони наробили 600 МВт, аніж відновлювати старезний вугільний блок, якому вже кілька десятиліть. Тому після війни вугільна генерація або дуже сильно зменшиться, або взагалі зникне, як вид.

Нагадаємо, раніше ми писали, що після чергової масштабної повітряної атаки Росії на Київ енергетики змушені були ввести аварійні відключення електроенергії — і це ще до початку зимового періоду. Чому російській армії вдається ефективно знищувати критичну інфраструктуру України? Яких масштабів відключень світла варто очікувати вже найближчим часом? Та які регіони, окрім столиці й Чернігівщини, можуть стати наступною мішенню енергетичного терору? На ці питання в бліцінтерв’ю "Телеграфу" відповів Андріан Прокіп — керівник енергетичних програм Українського інституту майбутнього.