Без військ НАТО в Україні не обійтися: західні експерти про те, чого чекати Києву від союзників

За тиждень у Вашингтоні стартує 75-й саміт НАТО. Адміністрація чинного президента США Джо Байдена обіцяла, що на ньому Україна отримає "міст" до членства в Альянсі. Але наскільки тернистим і довгим може бути цей "міст"? "Телеграф" зібрав, що про це пишуть західні аналітики.

Війська країн НАТО в Україні

Геополітологиня RAND Corporation Енн Дейлі наголошує, що "міст" для України не може бути просто дипломатичною метафорою — а має стати частиною ширшої стратегії післявоєнної безпеки.

Експертка описала чотири основні кроки військової операції з переправою через міст, проводячи аналогію з переходом України до НАТО, які варто взяти до уваги політикам і дипломатам під час зустрічі у липні.

Перший крок: спробувати обійти. "Оскільки переправи дуже складні, найкращим варіантом є, якщо це можливо, уникати їх взагалі. Хтось скаже, що нам не варто вводити Україну в НАТО, тому що це занадто ризиковано. Але це ігнорування факту, що Україна не має хороших варіантів, окрім членства в НАТО, і ризики не вступу України в НАТО є більшими в довгостроковій перспективі. Як і у військових операціях, переправа через річку часто є найшвидшим і найефективнішим шляхом до мети…

Ті, хто виступає проти членства України в НАТО, стверджують: може, нам слід обрати ізраїльську модель продовження матеріальної підтримки України. Або що поєднання зусиль країн G7, які надають довгострокову економічну підтримку Україні, переконало б Росію, що вона не може перемогти. Ізраїльська модель не працюватиме, тому що Ізраїль має ядерну зброю, а Україна — ні. Власне, в цьому й вся суть", — наголошує Дейлі.

Другий крок: спланувати та відпрацювати. За словами аналітикині, є кілька варіантів наближення Києва до Альянсу.

"Перший — проголошення України членом НАТО, поки тривають бойові дії — теоретично можливий, але, ймовірно, політично неспроможний, враховуючи необхідність одностайності між 32 союзниками щодо залучення нової країни- члена", — пише вона.

Другий варіант – це залучення України до НАТО в рамках гарантії під час переговорів про припинення вогню, тобто як тільки буде припинено бойові дії, Україна вступить до НАТО. "Це, скоріш за все, не спрацює, тому що Росія продовжить воювати, а не погодиться на припинення бойових дій".

Третій варіант полягає в тому, щоб критична маса країн НАТО гарантувала територіальну цілісність України після припинення вогню шляхом розгортання сил на українській території.

"Альянс має почати роботу зараз, щоб досягти одностайної політичної підтримки країн НАТО щодо вступу України, а також визначити, як, де і коли сили з країн Альянсу будуть використані для гарантування суверенітету та територіальної цілісності України. Обидва заходи будуть неминучими, незалежно від того, який варіант вважається найбільш достовірним", — вважає Дейлі.

Третій крок: підготувати простір.

"Просте проголошення українського "мосту" до НАТО без будь-якого планування чи підготовки залишить б Україну в тій самій стратегічній підвішеності, в якій вона опинилася після Бухарестської декларації 2008 року, і так само спонукає Москву подвоїти свої зусилля з підриву українського суверенітету".

На думку експертки, дипломати мають розуміти, хто в Альянсі вже готовий до вступу України в НАТО, і за яких умов.

"Для тих, чия позиція "ніколи" або "доки не закінчиться війна", потрібно пропонувати, обговорювати та затверджувати більш творчі рішення — приватно… Це має бути постійна кампанія, щоб підготувати простір для можливого приєднання України.

Незалежно від того, завершиться війна тим, що Україна встановить контроль над своїми кордонами 1991 року, чи Київ задовольниться чимось іншим, війська країн НАТО мають бути розміщені на українській землі, щоб забезпечити час, простір і безпеку, необхідні для завершення "мосту" до НАТО".

Четвертий крок: віддатися зобов’язанням. Як зазначає Енн Дейлі, напівзаходи призводять до провалу.

"Альянс має розробити конкретний план, а не просто політичний довгий список. Цей план має підтримувати більш широку стратегію".

Жодного "мосту" в нікуди

Ян Бжезинський, ексзаступник помічника міністра оборони США з питань Європи та НАТО, нагадує: що Україна стане членом НАТО, Альянс вперше заявив ще 2008 року.

"Шістнадцять років невиконання цієї обіцянки розчарували Україну і зміцнили у Володимира Путіна впевненість у тому, що він може підкорити країну. Ще одна пуста обіцянка про членство чи "міст" у нікуди була б контрпродуктивною", — пише експерт.

Він наголошує, що на цьому етапі переформульованих обіцянок від НАТО буде недостатньо, й на саміті у Вашингтоні Альянс може ухвалити три рішення, які зроблять "міст" до членства явним і переконливим.

По-перше, Альянс має формально визнати, що Україна відповідає вимогам членства в НАТО.

"Жодна країна сьогодні не робить більше — і не жертвує більше крові — для захисту безпеки Північноатлантичного регіону, аніж Україна. Коли союзники по НАТО заперечують ці реалії та стверджують, що Україна не готова до членства, це надзвичайно розчаровує Україну та підриває довіру до обіцянок членства в Альянсі. Для Росії це може виглядати лише як слабкість у відданості Альянсу підтримці України", — вважає Бжезінський.

По-друге, Альянс повинен запросити Україну призначити військовий і цивільний персонал на посади в штаб-квартирі, агентствах і структурі військового командування НАТО.

"Це дасть змогу Україні отримати досвід інституційної культури та процедур НАТО ы поглибити свої відносини з Альянсом та його державами-членами. Українські чиновники принесуть НАТО безцінний — справді, неперевершений — досвід, експертизу та розуміння того, як найбільш ефективно боротися з російськими військовими".

По-третє, НАТО має гарантувати Україні те, що було в минулому надано іншим країнам-кандидатам, — місце спостерігача в Північноатлантичній раді (англ. — North Atlantic Council, або NAC), керівному органі Альянсу. У цій ролі Україна не матиме права голосу чи вето за столом, але зможе спостерігати і робити свій внесок в обговорення.

Протягом десятиліть після Холодної війни Польща, країни Балтії, Румунія, а останнім часом Фінляндія та Швеція були спостерігачами в раді після того, як їх запросили приєднатися до НАТО.

"Українське місце в Північноатлантичній раді було б надзвичайно символічною демонстрацією рішучості Альянсу надати Україні членство", — наголошує Бжезінський.

Уникнути Вільнюса 2.0.

Експерт Фонду Карнеґі за міжнародний мир Ерік Чіарамелла розповів: Вашингтон прагне уникнути повторення Вільнюського саміту 2023 року, коли союзникам забракло єдності запросити Київ до Альянсу, західні посадовці образилися на емоційний твіт Володимира Зеленського, а підсумкове комюніке писали на місці в останню хвилину.

На думку Чіарамелли, цьогорічний "міст" означатиме початок інституалізації (більшої координації та структурованості) через Альянс механізмів довгострокової підтримки України. Аби НАТО перейняло на себе організаторські функції, зокрема в Контактній групі з питань оборони України у форматі "Рамштайн", де нині керують США.

"Я думаю, що це спосіб підготувати допомогу до майбутнього, щоб її було введено в більш передбачувану та стійку політичну рамку. Це захищає її від певної політичної динаміки та невизначеності, які ви бачите у великих західних країнах.

Це не обов’язково має прив’язку до часу, коли кажуть: "Ви починаєте переходити "міст", і до 2028 року перейдете на інший берег, і там буде членство". Це більше пошук зв’язків між цими спеціальними домовленостями та НАТО, щоб Україна все більше інтегрувалася в євроатлантичний простір, поки ми ще не можемо вирішити питання формального членства", — сказав експерт.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав, чи стане Україна ближчою до НАТО та ЄС цього літа.