Її вели на допит, прив'язавши до коня: за що радянська влада ненавиділа Олену Пчілку (фото)

Олену Пчілку, або ж Ольгу Косач, знають як мати Лесі Українки, але вона була ще однією з найяскравіших постатей українського національного та культурного відродження. Жінка все життя відстоювала українське слово, мову й ідентичність у часи, коли за це переслідували.

Доля письменниці була сповнена втрат, цензури та несправедливості. Однак вона залишилась незламною і відданою своїй Батьківщині. Про цікаві моменти з її життя написав "Телеграф".

Майбутня письменниця, етнографка й активна діячка українського руху Ольга Драгоманова-Косач, відома під псевдонімом Олена Пчілка народилась 17 червня 1849 року і зростала в атмосфері любові до рідного слова та народних традицій. Початкову освіту вона отримала вдома під наглядом матері — Єлизавети Драгоманової, жінки освіченої й глибоко національно свідомої.

У 12 років Ольга вступила до Зразкового пансіону для благородних дівиць у Києві, яким керувала Аделаїда Ганф-Нельговська. Навчальний заклад вважався одним із найкращих у місті — тут викладали провідні професори чоловічих гімназій. Учениці вивчали російську, французьку та німецьку мови, історію, географію, природознавство, педагогіку, малювання та музику, а також опановували світські манери, танці й рукоділля.

У 1868 році Ольга вийшла заміж за Петра Косача, юриста і майбутнього громадського діяча. Їхнє весілля відбулося в селі Пирогове поблизу Києва, а серед свідків були відомі діячі — Володимир Антонович, Василь та Олександр Кістяківські, а також Михайло Драгоманов, брат нареченої.

Того ж року подружжя переїхало до Звягеля (нині Новоград-Волинський), де Олена Пчілка почала збирати народні пісні, легенди, обряди та зразки української вишивки — усе, що могло зберегти пам’ять про народну культуру. У 1871 році в сім’ї народилася донька Лариса, майбутня Леся Українка, яка продовжила справу матері й стала символом українського слова.

Усього Ольга та Петро Косачі виховали шестеро дітей — двох синів і чотирьох дочок:

• Леся Українка;
• Косач Михайло Петрович;
• Косач-Борисова Ізидора Петрівна;
• Косач-Кривинюк Ольга Петрівна;
• Косач Микола Петрович;
• Косач-Шимановська Оксана Петрівна.

З 1925 року Олена Пчілка жила в Києві разом із родинами дочок Ольги та Ізидори. Письменниця померла 4 жовтня 1930 року. Її поховали на Байковому кладовищі в Києві — поруч із чоловіком, донькою Лесею Українкою та сином Михайлом.

Серце, що не зрадило Україну навіть після тяжкої долі

Олена Пчілка глибоко розуміла, що патріотизм починається з родини. Вона писала, що майбутнє батьківщини залежить від того, чи виросте дитина другом або ворогом України, і від того, як вчитиме її сім’я з дитинства, йдеться на сайті "Сім'я і дім".

За свою принципову позицію та сміливість у публікаціях, зокрема у журналі "Рідний край", письменницю неодноразово звинувачували у націоналізмі, шовінізмі та антисемітизмі. Вона зазнала цькування від тих, хто любив Росію, однак не відступила від власних переконань.

Життя жорстоко випробовувало Олену Пчілку: упродовж десяти років вона втратила сина Михайла, чоловіка і доньку — Лесю Українку. Та навіть після цього залишалася незламною.

У 1920 році радянська влада заарештувала її за виступ на селянській конференції у Гадячі — стареньку письменницю вели на допит, прив’язавши до коня. Їй вдалося уникнути в’язниці, але переслідування не припинилися. У 1929 році в її київському помешканні провели обшук, проте арешту вдалося уникнути лише через похилий вік — Ользі Петрівні було понад 80 років, і вона вже не вставала з ліжка.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що письменниця Марко Вовчок за все своє життя мала багато коханців. Ми розповіли про її буремне особисте життя.