Операція "Відрізати газ": як задушити російську воєнну машину і змусити Путіна страждати

Завод російського "Новатеку" в порту Усть-Луга призупинив роботу після удару українських дронів. Комплекс з переробки газового конденсату найбільшої приватної газової компанії у Росії припинив переробляти сировину на паливо через пожежу, спричинену атакою.

"Телеграф" розповідає, які ще об'єкти російської газотранспортної системи залишаються ключовими для фінансування війни проти України і чому вони важливі для кремлівської військової машини.

Як влучити по гаманцю агресора

Робота комплексу була повністю зупинена після атаки українських дронів. Комплекс "Усть-Луга" має три переробні блоки потужністю три мільйони тонн на рік кожен. Він переробляє стабільний газовий конденсат на легку та важку нафту, реактивне паливо, компонент суднового палива та газойль.

За даними двох джерел Reuters, принаймні один переробний блок був пошкоджений внаслідок пожежі. Два інших джерела стверджують, що пожежа пошкодила одразу два переробні блоки. Через це "Новатек" вимушено зменшить експорт нафти та може відновити постачання непереробленого стабільного газового конденсату на міжнародні ринки.

У січні 2024 року на терміналі "Новатека" в Усть-Лузі також сталася пожежа в результаті двох вибухів. Після цього завод також призупинив переробку конденсату, відновити її вдалося лише 11 лютого 2024 року.

За даними LSEG, у 2025 році "Новатек" експортував в середньому близько 420 тисяч тонн нафти на місяць з порту Усть-Луга до азійських країн — Сінгапуру, Малайзії, Тайваню та Китаю. Із січня по червень 2025 року комплекс переробив 4,2 мільйона тонн газового конденсату.

Морський термінал в Усть-Лузі в Ленінградській області є одним з ключових логістичних хабів РФ на Балтійському морі. Комплекс в Усть-Лузі є одним з найбільших у Європі і здатний переробляти до 45 млрд кубометрів природного газу щорічно. Він також виробляє скраплений природний газ, етан та пропан-бутан.

Комплекс з фракціонування та перевалки стабільного газового конденсату, введений в експлуатацію у 2013 році, дозволяє не лише переробляти сировину, але й перевалювати стабільний газовий конденсат для постачання за кордон.

"Північний потік": больова точка на дні Балтії

Газопроводи "Північний потік" та "Північний потік-2" колись забезпечували постачання газу з родовищ Західного Сибіру до Європи. Загальна протяжність російської частини становила близько 900 км, а проєктна потужність обох гілок — 55 млрд кубометрів на рік.

Поставки газу припинилися 31 серпня 2022 року, офіційно на три дні для технічного обслуговування. Проте з 2 вересня 2022 року постачання не відновлювалося. "Північний потік-2" є недіючим після диверсії — магістральний газопровід довжиною 1234 км по дну Балтійського моря зараз не функціонує.

У січні 2025 року Данія дозволила Nord Stream 2 законсервувати газопровід "Північний потік-2". Роботи можуть бути проведені в другому або третьому кварталі 2025 року і триватимуть два-три тижні.

"Сила Сибіру" — нова любов Пекіна та Москви

Газопровід "Сила Сибіру" став основним маршрутом для експорту російського газу на схід після втрати європейських ринків. Магістраль довжиною 2159 км з експортною потужністю 38 млрд кубометрів газу на рік відкрили у грудні 2019 року.

У 2024 році "Газпром" перевиконав план по експорту газу до Китаю, а з 1 грудня добові поставки вивели на максимальний контрактний рівень. До травня 2025 року "Газпром" поставив по газопроводу "Сила Сибири" в Китай перші 100 млрд кубометрів газу.

Газопровід транспортує газ з Ковиктинського родовища в Іркутській області та Чаяндинського в Якутії до російських споживачів на Далекому Сході та в Китай. Для російської економіки це стало важливим джерелом валютних надходжень після втрати європейських ринків.

"Ямал-Європа": стратегічна дорога в Європу

Газопровід "Ямал-Європа" використовується для експортних поставок газу з родовищ Західного Сибіру до країн Східної та Західної Європи через територію Білорусі. Російська частина газопроводу починається в Торжку і має стратегічне значення для газопостачання Європи.

Через цей маршрут проходить приблизно 15-20 відсотків російського газового експорту до Європи. Газопровід має потужність близько 33 млрд кубометрів на рік і залишається одним з діючих маршрутів постачання газу з РФ, хоча його завантаженість значно знизилася після початку війни.

Arctic LNG 2: заморожений гігант Арктики

Після припинення скраплення через західні санкції російський проєкт Arctic LNG 2 скоротив видобуток на своїх газових родовищах майже до нуля Термінал, розташований на півострові Ямал, планувався як один з найбільших проєктів з виробництва скрапленого природного газу у Росії, проте здійснити повноцінний запуск так і не вдалось. Підприємство лише рециркулює вже видобутий газ.

Проєкт зупинився не через військові дії, а через економічний тиск. Санкції США та інших західних країн фактично заблокували роботу терміналу, позбавивши Росію одного з найбільших джерел експортних доходів від продажу скрапленого газу.

Як не дати Путіну заробити на Європі

Саратовська область є важливим вузлом російської газотранспортної системи. Тут розташовані лінійні управління магістральних газопроводів, які відіграють ключову роль у транспортуванні газу та забезпеченні стабільності поставок. Також тут розташований знаменитий газопровід "Саратов-Москва", який був побудований у 1940-х роках для забезпечення газом жителів Москви. Втім, зараз він не працює.

Регіон служить транзитним хабом для декількох напрямків російського газового експорту. Через область проходять маршрути, що з'єднують газові родовища Західного Сибіру з європейськими споживачами та внутрішніми російськими регіонами.

"Ямальський хрест": голка Кощія російської газової імперії

Але найбільший страх росіян викликає так званий "Ямальський хрест" — місце перетину 17 російських газопроводів високого тиску. Цей вузол став справжньою голкою Кощія для всієї енергетичної системи РФ, адже саме звідти залежить функціонування більшості газотранспортних артерій країни.

Унікальність цього об'єкта полягає в тому, що він об'єднує практично всі основні газові потоки з родовищ Ямалу та Західного Сибіру. Якщо цей вузол буде виведений з ладу, це паралізує роботу значної частини російської газової системи і позбавить Кремль основного джерела фінансування війни. А ще — позбавить Москву можливості виробляти вибухівку — стратегічний компонент для ракет та боєзарядів.

Для виробництва вибухівки потрібні толуол, сірчана та азотна кислоти. Всі підприємства, що виробляють толуол, отримують його з нафти. Всі заводи в РФ, що виробляють азотну кислоту, отримують її з аміаку, який виготовляють з природного газу. Вся російська вибухівка — це нафта і газ, які дуже добре горять. Тобто тут виходить замкнене коло.

Ямальський хрест розташований на річці Права Хетта, неподалік селища Пангода. Саме тут одним точним ударом в російській тундрі можна відрізати 85% видобутку природного газу РФ.

Кому належить газова імперія Путіна

Більшість об'єктів газотранспортної системи Росії належать ПАТ "Газпром" — державному гіганту, що контролює основні газові артерії країни. Компанія монополізувала транспортування газу трубопровідним транспортом та експорт скрапленого природного газу.

Однак інші компанії також експлуатують власні газопроводи в окремих регіонах. "Роснефть" та "Норільськгазпром" мають власні газотранспортні активи, що обслуговують локальні потреби та спеціалізовані проєкти.

"Новатек" став найбільшим приватним виробником газу в Росії і основним гравцем на ринку скрапленого природного газу. Саме його активи в Усть-Лузі стали черговою ціллю для українських дронів, які систематично руйнують російську енергетичну інфраструктуру.

Від бензоколонки залежить країна: парадокс Путіна

Абсолютно однакова тупість двох диктаторських режимів — російського та іранського — вражає навіть досвідчених аналітиків. Вони керують країнами-бензоколонками, в яких все залежить від палива — нафти і газу, які дуже добре горять.

Україна може зробити з Росією те саме, що Ізраїль з Іраном — відправити агресора в економічний колапс, просто знищивши газові заводи і термінали, на яких тримається вся економіка країни.

Бензоколонка Росія напала на Україну, маючи найвразливішу економіку у світі — повністю залежну від експорту енергоносіїв. Кожен удар по газопереробних заводах, терміналах та ключових вузлах газотранспортної системи б'є прямо по гаманцю очільника Росії та його можливостях фінансувати війну.

Раніше "Телеграф" писав також про ще один важливий для Росії газопровід — "Турецький потік". Його атакували дрони.