У чому двигун корупції в Україні та як її побороти - Олексій Кущ

Специфічна корупція у нас виникла під час війни. Заступник міністра бере хабар у 500 тис дол у державного підприємства (!!!) для передачі йому обладнання іншого держпідприємства (!!!), яке може опинитися в епіцентрі бойових дій.

Зауважте, всі учасники — представники державних структур, приватного бізнесу у цій схемі немає.

Тобто, заступник міністра, який має змушувати держпідприємство, яке перебуває у безпечному місці, релокувати обладнання, яке може бути знищене внаслідок воєнних дій, бере за це хабар!

Це означає про приховану "приватизацію" всіх ключових державних активів, включаючи й державні посади.

Інший учорашній приклад корупції — чиновник за час війни "повісив" на своїх родичів активів на 60 млн грн: квартири, будинки, паркомісця.

І тут я згадав свою відносно стару посаду:

"Якщо хтось вкраде, проте його дружина і діти не знатимуть про це, нехай він сплатить штраф 60 шилінгів. Якщо ж він вкрав з відома всіх своїх домашніх, вони всі повинні перейти в рабство" ("Закони Іне", між 688 та 695 роками).

Англосакси в Британії, "німецька закваска" націй. Зверніть увагу на дату – понад 1300 років тому.

Саме так, Європа у своєму культурному коді боролася з родоплемінною круговою порукою, яка і є глибинною "підкладкою корупції".

Європа "випалювала" цю біологічну глибинну суть історії сотні років, переформатовуючи біологічну зумовленість лише на рівні рефлексів.

В Україні сімейне "прикриття" злочинів родичів завжди сприймалося як виправдувальну, а не обтяжливу обставину.

Кругова порука скрізь. Кумівство — як глибинний ментальний код. Кумівський капіталізм, кругова порука та омерта.

Але як трансформувати цю "глибинну чиновницьку Україну" на "хлібних місцях" та "годування"?

Це таке ж важке завдання, як і трансформація "глибинного народу" у роботах Хосе Ортеги-і-Гассета.

На мій погляд, необхідно боротися з "родовою" підкладкою корупції як із мережевим, глибинним явищем. Зауважте, що саме родоплемінні у своєму базовому коді нації є найбільш корупційними.

Африка, деякі країни Азії, України, Балкан, Росія. Усі приклади націй із "загадковою душею". Нам потрібний свій аналог "законів Іне".

Закон про кумівство — блокування кумівських вертикальних і горизонтальних прихованих суспільних зв’язків.

Якщо намалювати карту "кумівських зв’язків" України, ви будете вражені, наскільки політика у нас пов’язана зі специфічним бізнесом та злочинним світом.

Це "нейронна, корупційна" мережа і її треба розтинати. Боротися з корупцією не індивідуально, а як із мережевим явищем. Крім того, потрібна "спадкова відповідальність".

Двигун корупції в Україні – це родова турбота про майбутні покоління. Заробити "для дітей та онуків".

Корупціонери — люди, які пройшли непросте дитинство та молодість. Вони хочуть достатку для своїх нащадків.

Знаєте, чому в Чилі було реалізовано одну з найуспішніших пенсійних реформ?

Недержавні накопичувальні пенсійні фонди на корумпованому континенті? Чому ці гроші не вкрали?

У Чилі було введено спадкову відповідальність управителів накопичувальними пенсійними фондами.

До третього покоління, діти та онуки. Для нащадків уже не заробиш, навпаки, твоя крадіжка стане для дітей довічною ношею та прокляттям.

Нас захоплює динаміка боротьби з корупцією у Південній Кореї, де президенту оголошують імпічмент за підозру у корупційному діянні на 5 млн. дол (кумедна сума для України).

Але як виникла ця антикорупційна система? Президент Чон Ду Хван був відправлений у відставку: його родину підозрювали у корупції. 23 листопада 1988 року колишній президент був змушений піти до буддійського монастиря Пектамса, де провів два роки.

Потім Чон Ду Хван був засуджений до страти, яку замінили на довічне ув’язнення.

Його сім’я має виплатити державі компенсацію у розмірі 370 мільйонів доларів, вкрадених із бюджету країни.

Цей борг його сім’я сплачує досі.

Україні потрібен не лише "закон про кумівство" за аналогією із законами "про хрещених батьків" в Італії та "злодіїв у законі" в Грузії: необхідно знайти ключ до нашої мережевої моделі корупції.

Але крім цього, потрібна норма щодо "спадкової відповідальності" дітей та онуків корупціонерів. До третього коліна. Таким чином можна обрубати вертикальні корупційні зв’язки.

Але треба боротися з горизонтальними зв’язками.

Цікавий досвід Мухаммада Юнуса, бангладеського банкіра, який отримав Нобелівську премію миру у 2006 році за зусилля щодо створення економічного та соціального розвитку знизу.

Він заснував Grameen Bank – лідер мікрофінансування та мікрокредитування населення. Але яким чином він досяг високого рівня погашення мікрокредитів, які у нас є найпроблемнішими, якщо оцінювати за рівнем неповернень?

Солідарна відповідальність членів сім’ї за кредит, взятий їхнім родичем. Тобто самі приведуть до банку невдаху позичальника і змусять заплатити.

Майнова та фінансова відповідальність корупціонерів в Україні має поширюватись на членів їхньої родини: братів, сестер, батьків.

А то у нас деякі "мами" мають статки на сотні мільйонів доларів.

Плюс у суспільстві слід знижувати толерантність до корупції. Попри стереотип про нібито несприйняття українцями корупції, це неправда.

Ненависть до корупції у нас формується внаслідок недоступності цієї для широких мас.

Але кожен хоче "мати кума", який, наприклад, може "дістати права водія" або "вирішувати" у разі ДТП.

Як сказав мені один таксист: "і я брав, якби прийшов до влади". І після цього почав клясти "бариг при владі".

Таку нульову толерантність до корупції не сформують грантові організації, які є інструментом міжнародної корупції.

Її потрібно формувати з дитячого садка, зі школи на рівні явищ культури: книги, фільми, публічні приклади некорупційної успішності тощо.

Та й модель невиборності правосуддя та невідворотності покарання.

І тоді такі ганебні явища як корупція в умовах війни залишаться у минулому, як і системна корупція органів влади.

Жорсткі, навіть можна сказати, жорстокі заходи, але політична гомеопатія тут не допоможе.

Джерело: пост Куща у Facebook.