Нахіба? Атомна корупція, янтарні кімнати і велике будівництво АЕС - як і чим живе "Енергоатом" під час війни

У вересні НАЕК "Енергоатом" знову почав опинятися в центрі уваги медіа і громадськості. І завдяки не нарощуванню обсягів виробництва "світла" перед опалювальним сезоном на фоні загроз блекаутів, а темам, які ситуативно дещо шокують широкий загал.

Так, минулого тижня за підозрою в отриманні хабаря у Києві затримали топменеджера НАЕКу Олександра Скопича.

А вже цього тижня газета Financial Times написала про нібито зрив децентралізації енергосектору за каденції нинішнього міністра енергетики Германа Галущенка, провал енергореформ та лобізм будівництва нових АЕС під час війни замість зведення міні-електростанцій та інвестування у цей сегмент енергосектору.

"Телеграф" з'ясовував, що відбувається довкола "Енергоатому" і що не так з найбільшою енергетичною компанією країни.

Корупційне атомне випромінювання НАЕКу

Якщо до статті у FT можна поставитися з певним скептицизмом через політичну складову (у матеріалі цитується вже звільнений керівник "Укренерго" Володимир Кудрицький, який незадовго до відставки активно обстоював проєкт міні-станцій на противагу крупній енергогенерації), то в історії з "хабарем" Скопича вже не все так однозначно.

Про можливу корупцію в Національній енергогенеруючій компанії час від часу пишуть українські ЗМІ, а силовики так же стабільно відкривають/розслідують кримінальні справи.

Зокрема, за даними Національного антикорбюро, НАБУ та САП тільки з початку повномасштабного вторгнення вели десятки проваджень, які пов’язані з "Енергоатомом". Найбільш гучна сума — 500 мільйонів гривень (справа про тендерні зловживання при закупівлі програмного забезпечення).

До того довкола НАЕКу час від часу розгорталися інші цікаві корупційно-тендерні пристрасті.

Так, минулого року атомники тричі відмовляли на конкурсі львівському заводу "Електронмаш" у постачанні електроавтобусів НАЕКу і оголошували переможцем постачальника турецьких бусиків (ця історія дещо нагадує кейс з турецькими куртками для Міноборони часів міністра Олексія Резнікова) на 25% дорожче. Але після розголосу, за даними Prozorro, той скандальний договір розірвали.

Ще серед цікавих гучних і дуже дивних покупок "Енергоатому" під час війни:

— вдвічі дорожчий за ринковий бетон для потреб Хмельницької АЕС;

— мішки (біг беги) за ціною в 3 тис. грн/штуку в рамках влаштування тимчасових захисних споруд на Південноукраїнській АЕС (ринкові ціни на аналоги — в 10 і більше разів нижчі) на загальну суму в 14 млн грн;

Ціна біг бегу за 1 шт — майже 3 тис. грн у тендері від 14.03.2023 (джерело — Prozorro)

— підряди майже на 1 млрд грн для будівництва захисних споруд на РАЕС, які виграло без конкурсів ТОВ "Будівельна Індустрія Кантріінвестбуд" (належить бізнесмену Юрію Ромашко) тощо.

А за даними видання "Дзеркало тижня", трапляються і деякі зворотні та дивні "торгові ігри" НАЕКу: наприклад, в 2023 р. на спотовому ринку е/е сталася "торгівля повітрям", коли атомщики на ринку на добу наперед свідомо ставили завищену ціну електроенергії.

В результаті частина ресурсу НАЕК не продавалася і випадала на балансуючий ринок. А там вже цю е/е по одній копійці за мегават-годину купувала ДТЕК Ріната Ахметова. Потім енергоімперія найбагатшого українця продавала її споживачам… за ринковою ціною, тобто близько 3000 грн/Мвт·год. Іншими словами вийшло так, що держкомпанія виробила електроенергію, але не продала. А приватна — не виробляла, однак продавала. І, відповідно, непогано заробляла.

Режим секретності і закритість інформації про плани і роботу НАЕКа природно породжують певні сумніви та підозри. Особливо посилюють ці відчуття гучні викриття, пов'язані з управлінцями компанії (шикарний маєток голови НАЕКу Петра Котіна); карколомні пригоди зі втечею топпосадовця підприємства за кордон під час війни; також НАЕК час від часу потрапляє і в інші зашквари з дуже дивними тендерними закупівлями, про які раніше докладно писав "Телеграф".

Серед свіжих цікавих речей — інформація про закупівлю реклами. Інститут масової інформації (ІМІ) оприлюднив аналітичний звіт щодо замовних матеріалів у ЗМІ, у якому зазначив наступне: "Лобізм комерційних інтересів став метою 13% матеріалів з ознаками джинси. Найпоширенішими серед таких незбалансованих матеріалів у моніторинговий період були спрямовані на просування ідеї добудови блоків Хмельницької АЕС".

"Телеграф" надіслав запит до "Енергоатому" стосовно витрат на рекламу та піар і з проханням прокоментувати звіт ІМІ. На момент публікації статті відповідей від НАЕКу не надійшло.

Раніше у коментарі нашому виданню проінформовані джерела з Кабміну розказували, що десятиріччями на закупівлях "Енергоатому" так звані "схемники" могли освоювати багатомільйонні кошти (загалом же може йтись про мільярди виведених наліво державних грошей). Це стосується закупівель як спеціалізованого обладнання для діючих АЕС, так і різноманітних технічних матеріалів.

Для пересічного громадянина інформація про характеристики, умовно, якоїсь втулки з її реальною ціною мало що могла б сказати. Оцінити об'єктивно цю відповідність ціни/якості можуть вузькі експерти-професіонали. Що по суті й відкриває вікно для можливих постійних зловживань. А ревізії, які проводили держаудитори, як правило, здебільшого показували якісь мінімальні тендерні порушення.

Натомість у відповіді на запит "Телеграфу" до Міністерства енергетики щодо фінансових планів/витрат і потенційних корупційних ризиків, зокрема при будівництві нової, Чигиринської АЕС (докладніше про нюанси з цим проєктом читайте нижче), послались на закритий статус цієї інформації з огляду на безпекові моменти.

Разом з тим у Міненерго запевняють про нібито відсутність тендерної корупції в "Енергоатомі" з огляду на низку факторів (начебто прозорі тендери, політику відкритості НАЕКу та антикорупційну програму компанії).

А ще час від часу довкола атомників спалахують і своєрідні "кумівські" викриття. Так, 2022-го сина вже ексдиректора Рівненської АЕС Павла Павлишина — Євгена — звинувачували у вбивстві жінки під час відпочинку. Попри резонанс Павлишин-старший ще деякий час очолював РАЕС, а потім… його раптово перевели у дочірню структуру НАЕКу, в компанію "Атомремонтсервіс".

Зараз цю "дочку" очолює вже інший керманич. А от Павло Павлишин згодом сів у крісло першого заступника мера Вараша (де й розташована РАЕС) і одночасно судився в кількох процесах: у цивільній справі бореться з "Енергоатомом" за державні гроші, і т.д.

Також про колишнього керівника РАЕС вітчизняні ЗМІ згадували здебільшого не так у сенсі здобутків атомної галузі, як у інших контекстах: облаштування бурштинової кімнати з картинами і панно "для релаксу" прямо на АЕС за 0,7 млн грн (у довоєнних цінах) і за передплатою близько 40%; позбавлення його наукового ступеня через плагіат; та навіть нібито причетності до так званої "бурштинової мафії".

Тобто окрім тендерних чудасій в "Енергоатомі" роками (а то й десятиліттями) очевидно існує проблема керівних кадрів і системних менеджерських підходів.

Цей прорахунок проявився і в нещодавній ситуації з РАЕС: "Енергоатом" тільки після виступу президента України Володимира Зеленського в ООН замовив захист Рівненської АЕС від шахедів.

Іще один "козир" у руці НАЕКу: нове велике атомне будівництво, дискусії, ризики

Ще весною 2023 року Кабінет міністрів за поданням Міністерства енергетики схвалив Енергетичну стратегію України до 2050-го. Попередня стратегія була розписана до 2035 р. і втратила чинність через ухвалу нової (попередню ще 2017-го приймав уряд під керівництвом Володимира Гройсмана).

Примітно, на сьогодні текст оновленої стратегії публічно досі недоступний, а в Міненерго після прийняття документу обмежились загальними формулюваннями.

У частині атомної генерації пізніше міністр енергетики Герман Галущенко уточнював, що Україна має потенціал до 2050-го наростити потужності атомної генерації – до 30 гігават (1 ГВт — величезний обсяг е/е, наприклад, за деякими оцінками, умовний енергооб'єкт потужністю один гігават міг би живити приблизно до 1 млн домогосподарств протягом одного року, якщо вони разом споживають десь 10 000 кВт-год кожен, і за умови, якщо така електростанція працює безперервно протягом року. — Авт.).

За даними "Енергоатому", 2023-го наші АЕС згенерували 52,4 млрд кВт/год, що становило майже 50% у загальному енергобалансі країни. Крім того, атомні станції на 12,8% перевищили прогнозний енергетичний баланс та додатково виробили близько 5 млрд кВт/год е/е.

При цьому частину цього обсягу вдалося наростити за рахунок швидких планових ремонтів. Реальна сумарна потужність АЕС на підконтрольній Україні території становить біля 8 ГВт, які зараз генерують три станції (Південноукраїнська — 3 ГВт, Рівненська — 2,835 ГВт та Хмельницька — 1,845 ГВт).

Зазначимо, перед широкомасштабним вторгненням РФ в Україну, протягом 2021-го, українські АЕС в структурі генерації виробляли 55,1% від усієї згенерованої електроенергії в країні. При цьому тоді атомні станції ще й наростили виробництво на 13%.

Четверта і стратегічно важлива для України станція — ЗАЕС — досі є тимчасово окупованою росіянами. А дані про поточну структуру генерації в країні після початку широкомасштабки з безпекових міркувань чиновники і енергетики закрили під грифом "таємно".

Таким чином виходить, що без урахування Запорізької АЕС у Міненерго розраховують збільшити атомну генерацію (максимально) на 22 гігавата (або ж на 16 ГВт, якщо ЗАЕС повернеться під контроль України).

Довгобуд на ХАЕС — плани є, грошей немає

Очевидно, збільшення потужностей відбуватиметься за рахунок нових енергоблоків та станцій. Про що, власне, і повідомляв у серпні "Енергоатом", анонсуючи плани по зведенню Чигиринської АЕС на Черкащині та посилаючись на згадану вище стратегію до 2050-го.

Водночас питання добудови двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС далі дискусій досі не просунулось через брак фінансування та відповідного рішення ВР (процес застопорився на рівні профільного комітету Ради).

Раніше народний депутат, заступник голови енергетичного комітету Ради Олексій Кучеренко зазначав, що для проєкту добудови двох блоків на ХАЕС важливо отримати міжнародне фінансування. У цьому питанні Україні теоретично могли б допомогти США. Але на сьогодні по факту Київ та Вашингтон ще не домовилися про якусь конкретику і старт фінансування.

"Без міжнародних кредитних грошей цей проєкт абсолютно непідйомний", — зазначав парламентар.

Де візьмуться гроші на Чигиринську АЕС — питання теж більш ніж відкрите.

Своєю чергою нардеп з профільного комітету ВР, голова підкомітету газової, газотранспортної галузі та політики газопостачання Андрій Жупанин був ще більш різким у своїх оцінках.

В контексті невизначеності з добудовами на ХАЕС Жупанин в інтерв'ю "Телеграфу" вказував на наступне: "Як трапилось, що ми в умовах недостатньої кількості балансуючих потужностей, при загалом недостатній кількості електроенергії, яка нам потрібна вже сьогодні, хочемо витрачати гроші на якісь довгобуди, будуючи гігантоблок? Це суперечить тому, що президент говорив нам у Верховній Раді півтора року тому – про необхідність розбудови децентралізованої енергосистеми".

"Те, що росіяни зараз не б'ють по атомних станціях або трансформаторах, які знаходяться поруч із ними, не означає, що вони не будуть по ним бити. Більш ніж переконаний, що росіяни бачать нашу залежність від атомної енергетики і 100% будуть пробувати якимось чином вивести ці станції з ладу. Без цього їх мета погасити нашу енергосистему недосяжна", — заявляв він.

Тут варто нагадати, що у своєму виступі на Радбезі ООН 24 вересня Зеленський заявляв, що РФ готується до ударів по трьох українським АЕС.

До речі, за різними оцінками готовність блоку №3 на ХАЕС становить 75-80%, а ступінь готовності блоку №4 офіційно вказується на рівні 20-25%. При цьому візуально кореспонденту "Телеграфу" під час відвідування станції складно було побачити готовність ХАЕС-3 на 80%, але на початку серпня-2024 там не було ні повністю стін енергоблоку, ні власне обладнання.

Переговори про закупівлю обладнання йдуть з болгарською стороною і наразі спільного знаменника не знайдено. При цьому очевидно, що на зведення ХАЕС-3 та ХАЕС-4 навіть за умови доступу до фінансів підуть роки. Неофіційно джерела в "Енергоатомі" говорили про мінімум 2-3 роки за умови фінансування.

Зауважимо, що перший квартал 2024-го НАЕК завершила зі збитком 5,5 млрд грн. Попереднім прибутковим роком для "Енергоатома" був 2021-й – тоді атомщики заробили 5,9 млрд грн.

Водночас за період повномасштабки НАЕК накопичила мільярдні борги в рамках покладання спеціальних обов’язків (ПСО), а збитки і недоотримана вигода НАЕКу через агресію РФ оцінюються як мінімум у 283 млрд грн.

Як відомо, при цьому стабілізацію фінансового стану компанії називали однією з причин, чому уряд підвищив для населення тарифи на електрику в червні-2024. Попри збитки, змін у менеджменті Енергоатому не спостерігається, а нинішні керівники продовжують сипати мріями про масштабування.

Де ще можуть з'явитися нові атомні станції: місця вражають

У контексті ж побудови нових АЕС (для розгону потужностей до 30 ГВт) далі — ще цікавіше. За матеріалами з відкритих джерел відомо про інші потенційні майданчики, де можуть зводити додаткові атомні станції. Так, серед зупинених проєктів з будівництва АЕС на території України ще з радянських часів є наступні:

— Харківська АТЕЦ (атомна електроцентраль) біля селища Бірки на Харківщині;

— Одеська АТЕЦ біля міста Теплодар поблизу Барабойського водосховища за 25 км від Одеси;

— Новоазовська АТЕЦ, планова станція поряд з містом Новоазовськ на Донеччині (нині — окупована територія);

— Київська АЕС/АТЕЦ, біля зниклого села Оташів у Вишгородському районі на півострові Київського водосховища. Проєкт заморозили ще у 1986-му після аварії на ЧАЕС.

— Івано-Франківська АЕС, планова станція поряд із селищем Рожнятів;

— Закарпатська АЕС, за 3 км від села Монастирець Хустського району;

— Херсонська АЕС;

— Славгородська АЕС у Дніпропетровській обл. (це, до слова, в 200 км від "гарячого" нині Покровська);

— Кримська АЕС біля міста Щолкіне в тимчасово окупованій АРК.

Була у цьому переліку і Чигиринська АЕС. Майданчик під станцію біля міста-привида Орбіта (Чигиринський р-н) розроблявся теж у часи СРСР. Першочергові роботи там велися майже 10 років, до 1989-го.

Сьогодні комплекс недобудованої АЕС із містечком енергетиків є занедбаними руїнами. Збереглися порожні 9-поверхові житлові будинки, адмінбудівлі, магазини, будинок культури та інші об'єкти інфраструктури. До замороженої станції прокладена дорога. Тобто, у разі розморозки проєкту АЕС, її будуватимуть не з нуля. Однак стан будівель і комунікацій викликає сумніви.

В "Енергоатомі" неофіційно розказують, що НАЕК шукає потенційні майданчики під нові АЕС, "які найбільш пристосовані та будуть вигідними з точки зору швидкості будівництва і мінімального вкладання коштів".

Джерело: uk.wikipedia.org

За інформацією "Телеграфу", у планах атомщиків — до 2050-го в рамках енергостратегії запустити 11 нових енергоблоків потужністю 1 ГВт кожний (або іншими словами у загальному — на 11 ГВт).

Водночас, що цікаво, як випливає з вищенаведеного тексту відповіді Міністерства енергетики на запит видання, Міндовкілля станом на минулий тиждень ще не погоджувало організаційно-підготовчі заходи щодо проєкту будівництва тієї ж Чигиринської АЕС. Натомість міськрада вже виділила під новий атомний об'єкт близько 40 га землі.

Незрозуміло також, де іще "Енергоатом" з огляду на триваючий наступ росіян на сході України та загрози ракетних і дронових ударів по АЕС планує звести нові атомні блоки. Доступної інформації, наприклад, про розконсервацію проєкту АЕС в Сокирянах (Чернівецька обл.) у відкритих джерелах немає. Як і відсутні прозорі фінансові плани по новій АЕС на Черкащині при двох довгобудах на ХАЕС.

Що потрібно країні в першу чергу: "атомка" чи інша генерація?

Джерела "Телеграфу" в "Енергоатомі" запевняють, що проєкти нових АЕС не будуть йти всупереч будівництву малих електростанцій.

"Хто б що не говорив про розподілену енергетику, відновлювальну енергетику — це все дуже класно і корисно та все це, звичайно, має бути, але воно має бути паралельним додатковим елементом до "атомки", — розказав високопоставлений співбесідник видання.

Своєю чергою у коментарі "Телеграфу" голова комітету ВР з питань енергетики та ЖКП Андрій Герус раніше зазначав, що на противагу великим потужним АЕС у якості своєрідної альтернативи додатково розробляється концепція малих модульних атомних реакторів. Втім, базове питання — фінансування — все ж залишається відкритим.

— Не чув, наприклад, про те, щоб США збиралися надавати якісь кредитні кошти на добудову тих самих атомних блоків ХАЕС. Можливо, такі розмови ведуться, але я про це не знаю.

Що стосується побудови нових електростанцій в Україні (газових, вугільних, ГЕС чи атомних. — Авт.), думаю, що це не "або-або". Нам потрібно розвивати в першу чергу розподілену генерацію і генерацію загалом. У нас зараз є дефіцит цієї генерації. Коли будуть якісь технології, конкурентні за ціною і досить безпечні, наприклад, ті самі малі модульні реактори, то вони теж можуть стати у майбутньому частиною цієї розподіленої генерації. Тому що їх можна ставити біля крупних міст (чи у самих містах). І там буде як генерація електроенергії, так і виробництво тепла. Що ці міста можуть використовувати для опалення.

З часом може бути такий собі розумний мікс поєднання різних технологій. Що стосується добудови блоків ХАЕС, тут важко говорити, скільки на це піде часу. Чи піде, скажімо, на це три роки, чи ні. Зазвичай у світі атомні блоки будуються довше, ніж три роки, — сказав парламентар.

Таким чином, з урахуванням багатьох наведених фактів, тонкощів, корупційних та воєнних ризиків, питань в сенсі зведення нових АЕС в Україні та постійних корупційних кейсів в НАЕКу більше, ніж вичерпних відповідей. Цілком ймовірно, що окремі проєкти ризикують так і залишитися на папері, як раніше це сталося з низкою радянських АЕС на українській території чи довгобудів на Хмельницькій АЕС. А організатори системних атомних "схем" продовжать дивувати громадськість (і західних партнерів Києва) новими тендерними фокусами.

Зазначимо, першу атомну електростанцію в Україні запустили 26 вересня рівно 47 років тому. А сама ж ідея використання ядерної енергії для виробництва електроенергії в СРСР виникла ще у 1940-х роках.

"Телеграф" також розповідав, що трагедія на ЧАЕС — не просто біда, а злочин радянської влади. Про це свідчать факти з архіву СБУ, викладених на сайті "Українського визвольного руху".